Спільна програма київської «ДахаБрахи» і мінських «Port Mone» на початку цього року повсюдно збирала найбільші концертні майданчики України. Зовсім скоро – концерт в Івано-Франківську.

Нагадаємо історію створення проекту. У селі Хмелева, на схилах Дністровського каньйону, поруч з нинішньою локацією фестивалю «АртПоле», виникли його перші композиції. Музика ця якнайкраще асоціюється з ідеєю спільного творчого експерименту, що пропонує «АртПоле», ініціатор «Хмелева Project». «Це ще не новий жанр, але вже доволі відсторонений від сучасної музичної реальності світ», «справжня мистецька подія на стику музичних ідей, філософських думок і емоцій», «дивовижної краси спільна програма» — такі відгуки музичної критики на проект.

«ДахаБраха» сьогодні має в активі спільні проекти з всесвітньо відомими музикантами, та й сам гурт, без перебільшення, знають скрізь – від Європи до Австралії. Експериментуючи з українським фольклором, гурт додав до народної музики ритми індустріального світу, створивши свій яскравий і неповторний саунд. Щодо інструментального тріо «Port Mone», вони, на думку захопленої критики, здатні «за допомогою трьох інструментів у новій стилістичній формі створити квінтесенцію сучасної музичної культури, починаючи з року, ембієнту, психоделіки, екстраавангардної експериментальної музики і закінчуючи поп-музикою». Світ виникає з хаосу, музика постає з душі етносу — таке бачення «ДахаБрахи». В основі творчої концепції «Port Mone» — твердження, що музика є завжди й в усьому, що завжди можна почути й відчути, а потім організувати навколишній акустичний хаос.

Про хаос і музику ідеолог та акордеоніст «Port Mone» Олексій Ворсоба розмовляє з «Галицьким кореспондентом».

 

– Я звернув увагу, що на більшості ваших фото дуже багато простору, і складається враження про спеціально продуману непостановочність. Ось цей ефект є і в музиці групи. Настільки важливі для вас простір і спонтанність у музиці?

Не звертав уваги, мабуть, фотографи якось інтуїтивно це схоплюють… Так, простір дуже важливий для «Port Mone» – ми недавно записали свій новий альбом, і запис було зроблено в лісі – саме для того, щоб це акустичне середовище забарвило нашу музику, щоб дати місце планеті, з одного боку, а з іншого – щоб вона, як камертон, задала нам планку природності і спонтанності. У цьому сенсі те, що ми робимо, працює як активна відповідність обставинам: неможливо вивчити п’єсу і грати її однаково (штампуючи) в різних місцях, необхідно кожного разу заново реагувати на умови, і ця реакція повинна бути природна, спонтанна – не від голови.

– Ви всі живете в Мінську. Це велике місто, а ти говориш про пристрасть до природного і про музику в усьому…

Правильно – музика є скрізь у всьому, але тут важливий аспект особистого – індивідуального реагування на посил від оточення. Місто штампує будинки, інфраструктури, регламентує час, і навіть музична студія (повністю урбаністичний продукт) – це своєрідний конвеєр, про якість якого ми говоримо в термінах якості апаратури, акустики приміщення… Ми не думаємо про висловлення місця, яке, як не крути, присутнє в будь-якому записі, воно стало чимось незримим, ніби його немає, лише абстрактні фізичні параметри. Таким чином, запис у студії – це запис у штучних, несправжніх умовах. Звичайно, є висловлювання, які потребують саме студійного запису, але включаючи місце і реагуючи на нього, ми робимо виконання відповідним до нього. Тобто тут, скоріше, не пристрасть до природи, а пристрасть до живого. Альбом називається «Thou» (Ти).

– Ось це насправді унікальний досвід – запис у лісі. Розкажи, як це було?

Було непросто домовитися про те, щоб вивезти всю студію в ліс, але все ж вдалося заразити людей ідеєю і реалізувати задумане. Мені не відразу повірили, що це настільки важливо. Тільки зараз, коли вже йде зведення, стало очевидно, що це було того варте. Ми виїхали на дачу, провели електрику в ліс, розставили апаратуру, самі сіли навколо багаття і одним сетом зіграли всю програму, адресуючи її місцю і подорожнім, які виявилися в цьому місці. Виявилося, що це непроста аудиторія: налаштування – не тільки апаратури, а й особисте – зайняло втричі більше часу, ніж сам концерт. Досвід унікальний. Думаю, що складно буде повернутися в студію і наступний альбом буде записаний також у якихось незвичних умовах.

– Як ви налаштовуєтесь перед виходом на сцену, є якісь техніки?

Не знаю… Можливо, те, що ми робимо, – це якісь техніки, але у нас немає конкретного набору дій, які необхідно зробити перед концертом для налаштування. Але можу точно сказати, що це завжди налаштування на музику – не на матеріал, який виконується в певний момент, а на музику взагалі. Мені важливо перед концертом відчути вертикаль часів: що все відбувається – і те, що було, і те, що буде зараз. Я ніби прибираю себе у захаращеному просторі, щоб свіже повітря само зробило свою справу. І ще стосовно технік – ми ніколи не виступаємо “під кайфом”.

– Що може «обламати» під час виступу?

Багато. Найбільш неприємне – це поганий звук і щось хамське із залу. Але в цілому я не пам’ятаю, щоб щось було безповоротно зіпсовано, аж настільки, що неможливо було б продовжувати концерт. У таких випадках в голові завжди «show must go on»: щось не так – то виправив або забив на це і йдеш далі.

– Ви співпрацюєте з «Дахою» вже більше року…

Мені здається, що це все сталося і продовжується на дев’яносто відсотків тому, що ми дружні – нам цікаво один з одним як музично, так і особисто.

– Що вас може стримати, який якір може не дати прорватися далі?

Якщо говорити про «Хмелева Project», то дуже сильно стримує відстань – те, що немає змоги робити тоді, коли хочеш. А стосовно «Port Mone», таким якорем є пил у наших головах – невігластво і є якорем… Обнадіює те, що є динаміка: ми ростемо, стаємо мудрішими, і, відповідно, змінюються обставини й ситуації, в яких опиняється колектив. Якихось інших гальм я не бачу.

– Коли бувають тривалі перерви між концертами – які відчуття?

Ой, коли тривалі паузи виникають не з власної волі, мені здається, для будь-якого музиканта це найважчі часи. На щастя, зараз таке трапляється дуже рідко, і мені вже навіть не вистачає часу на нові п’єси, на зведення альбому, на сім’ю, просто на відпочинок.

– Варто очікувати продовження «Хмелева Project»? Ви обговорювали це з «Дахою»?

Зараз на гастролі ми їдемо заздалегідь, щоб було кілька днів для репетицій – будуть нові п’єси, це точно. Можливо, поступово ми наберемо матеріалу на ще один альбом, але загадувати не буду: обставини самі визначать, як буде все розвиватися. На цей момент обставини складаються сприятливі, але потрібно розуміти, що без певних зусиль ззовні це було б неможливо. Так що спасибі всім, хто нам допомагає, зокрема агентству «АртПоле».

– На концерті у Франківську у вас буде дуже різна публіка, яку буде об’єднувати тільки один фактор – почуття смаку. А хто ваша справжня аудиторія?

Мені здається, що почуття смаку – це ключовий момент, це той єдиний фактор, який дійсно необхідний. Але, з іншого боку, під час концерту може відбутися дещо дивовижне… Я думаю, що наша справжня аудиторія – це люди, здатні відчути “щось більше”.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ,

Фото Максима ШУМІЛІНА