Багато галичан під час Другої світової війни залишили рідну домівку, але в далеких світах мріяли бодай під кінець свого життя навідатися до батьківської хати… Така доля судилася й талановитому різьбяреві Петрові Гасюку, який в 1995 році приїхав з далекої Америки до рідного Татарова, що на Яреманщині.

 

 

Петро Гасюк відомий своїми різьбами по дереву й малою пластичною скульптурою далеко за межами США. На відміну від послідовників традиційної школи різьби (чіткий геометричний орнамент, інтарсія), він розкриває деревопластичну й образнорельєфну сторони цього мистецтва. Хоча в деяких роботах художника простежується вплив Олександра Архипенка, він самостійно торував свою стежку у світ мистецтва. «Яку школу Бог мені дав, таку і проваджу», – говорив щиро гуцул за походженням і американець за паспортом Петро Гасюк.

Народився він 6 жовтня 1925 року в селі Татарові на Станіславщині у багатодітній гуцульській родині. Він пригадує перший дотик до прекрасного – коли оглянув образи в рідній церкві Дмитра Солунського.

У тридцятих роках Петро навчався в місцевій початковій школі в Татарові, згодом деякий час був учнем Микуличанської школи. Вже тоді в юнака проявився хист до різьби. Та втілити в життя творчі задуми перешкодила війна. У 1942 році його вивозять на примусові роботи в Німеччину. У 1945 році залишається в Австрії, де одружується і проживає до 1956 року, потім емігрує до США (Чикаго), працює в одній з провідних машинобудівних компаній.

 

Тут він створив артіль художнього промислу «Безкінечний талант». Перед внутрішнім зором пана Петра завжди були карпатські гірські краєвиди. Отож, у далекій Америці він виготовляв макети гуцульських ґражд, хрестовидних дерев’яних церков, ошатних капличок, млинів, а згодом і багатофігурні сюжетні композиції.

 

Частину творчого доробку талановитого майстра наші краяни мали можливість побачити на його

 персональній виставці в музеї міста Яремче. Вражали скульптурні зображення Папи Римського Івана Павла ІІ та мученика УГКЦ, блаженного Патріарха, кардинала Йосипа Сліпого, об’ємна багатофігурна композиція «Олекса Довбуш з побратимами в Карпатах». Скульптурна композиція «Аркан» в інтерпретації Петра Семеновича – це не так танець, як магічний обряд, послання спільної енергії опришків сонцю і горам. Було у нього і своє бачення рідних символів – композиція, яка символізувала незнищенність гуцулів, доки є Україна (тризуб), церква (хрест), мужність і сила захищати свою землю (опришківський топірець) і, звичайно, вірність традиціям (постоли).

Майстер заповів, щоб частина його праху була похована в селі Татарові, на Гуцульщині, якій він завжди залишався вірним сином, навіть у далекій чужині.

 

                                                                      Світлана ФЛИС