Праця на землі дуже добра, бо правдива. Це розуміння прийшло після кількох років мешкання в місті. На сільську думку, читання і писання роботою не є. Отже, зранку прокидаєшся, снідаєш, йдеш «на роботу», сидиш за комп’ютером… День минає – і ти втомлений. А ще й не знаєш, від чого, адже не вантажив каміння, щоб зробити підмурок у літній кухні, і не носив цементний розчин п’ятнадцятилітровими відрами на толоці у сусіда, коли той заливав стелю у пивниці. Втома ніби безпідставна і необґрунтована, а проте зримо присутня.

Після фізичної роботи знесилення не менше, але ти знаєш, від чого втомився. Бачиш порубані дрова чи скошену траву. А коли вже прилягаєш спочити, то відчуваєш легкий приємний біль у м’язах. І тоді усвідомлюєш: «Ти – чоловік, ти працюєш на землі».

Ці кілька листопадових днів удома, в Брустурах, позначені роботою з землею. Хоч гончарством я не займався, не обліплював глиною стіни новозбудованої хати для теплостійкості і не робив сусідкам грязьових масок. Також, дякувати Богу, всі живі, тож і яму копати не довелося.

В мене було епічне і ритмічне заняття – перекопувати грядку, щоб скиби глини за зиму перемерзли і легко було веснувати. Така робота здебільшого виконується за допомогою плуга і коней. Але наша грядка розташована між дідовою і батьковою хатами, надто близько до стін, тож з кіньми було би незручно. Крім того, треба зважати й на похилість місцевості. Втім, грядка не така вже й велика, так що ми з городником впевнено давали їй раду, роблячи між тим чималі перерви на читання, яке аргументувалося потребою перепочинку.

Саме завдяки цим паузам робота виявилась неважкою і такою, що приносить задоволення. Дуже цікаво було знаходити проґавлені батьками  під час збору врожаю картоплини, цибулю, моркву… Це як додаткові бонуси. Або малі скарби, на які не сподівався, а вони тобі даються за працю.

Моркви виявилось найбільше, і коли тато вийшов із робітні від токарного верстата, щоб оцінити мою діяльність, то підбадьорив, мовляв, я вже накопав овочів собі на зупу. Наступного дня мама справді приготувала зупу. Щоправда з горохом, на який на грядці мені натрапляти не доводилось. А ще через день на обід ми їли вареники. Мама святкувала день народження і тому зготувала буднього дня недільну страву…

 

Василь КАРП’ЮК,

поет, журналіст