Понад 150 пішохідних переходів з пониженнями та спеціалізованою тактильною плиткою для людей з порушенням зору комунальники облаштували у 2024 році в Івано-Франківську. Понад третина світлофорів у місті має звуковий супровід.

Чи достатньо цього для незрячих людей з ампутаціями та що потрібно змінювати у Франківську для комфортнішого життя, Суспільне перевіряло з ветераном Андрієм Даньом.

Зробили подвір’я безбар’єрним та доступним

29-річний ветеран Андрій Даньо з Івано-Франківська у квітні 2023 року під час бойового завдання на Луганщині отримав важкі поранення: втратив зір, праву руку та ногу. Зараз проходить реабілітацію і пристосовується до нового життя. Пересуватися містом на кріслі колісному йому допомагає матір Світлана Федорович.

“Вдома ще не все закінчене. Тільки, можна сказати, що розпочали. Нам треба заїхати в будинок — мусили зробити пандус. Оскільки є ще інші потреби, пандус відкидний зробили, щоб можна закинути до стіни. Плануються ще поручні. Поки ще не все дороблене, щоб Андрій міг сам спускатися, якщо хоче вийти погуляти. Переробили подвір’я, тому що мусила бути доступність і безбар’єрність”, — розповідає Світлана Федорович.

Що не так зі світлофором

Перша перешкода, з якою стикається ветеран після виходу з дому, — пішохідний перехід зі світлофором. На ньому немає з’їзду на проїзну частину, відсутнє пониження бордюру, а 19 секунд сигналу світлофора недостатньо, щоб подолати чотири смуги дороги.

“Те, що теж треба доробляти, це — світлофор, який говорить. Добре, що поставили, але він дуже короткий. Можливо, для людей на ногах це нормально. Але навіть якби незрячий ішов, йому теж треба було б трошки більше часу йти, ніж звичайній людині, бо все одно треба тростиною приміряти. Тобто незрячий все одно б не встиг, навіть на двох ногах”, — каже Андрій Даньо.

Не всі зупинки є доступними

Наступне випробування — автобусна зупинка біля дому ветерана.

“Фактично моя повсякденна зупинка. Максимально не обладнана, тобто дуже низька. Це — велика складність на візку заїхати навіть до автобусів, які мають пандуси”, — говорить Андрій Даньо.

Ветерану вдається заїхати у комунальну маршрутку. Наступна зупинка — мікрорайон Опришівці.

“Щойно вийшли, і є нормально обладнана зупинка з високим бордюром, де зручно, коли автобус під’їжджає. Він відкидає пандус. Виходить фактично по нормах, можна сказати. Плюс-мінус — приблизно 7°. Так, як і має бути правильний пандус. Є ще автобуси, які не мають цієї можливості опускати. Тоді заїхати в салон — це жах. Я хоч не бачу, але деколи мало не в небо дивишся, коли допомагають витягнути. Велика проблема насправді”, — продовжує ветеран війни.

По хліб у крамницю

Спроба потрапити до місцевої крамниці — вдала. Андрій Даньо каже: в магазині пороги невисокі, ширина крісла колісного — 58 сантиметрів, що дозволяє проїхати у дверний отвір.

“Дарницький” у вас є? Давайте. Дякуємо, гарного дня. Неочікувано вмістилися. Неочікувано якраз за умови, що зняли обід (частина крісла колісного — ред.) Ширина візка якраз так прорахована, щоб мінімально проходити у двері. Якщо у великих магазинах, то через стійку адміністратора переважно треба купувати. Тобто незрячі люди, якщо не знають, то вивчають, де. Заходять в магазини, підходять до адміністратора й кажуть: “Мені потрібна допомога”. Дають список, і адміністратор когось кличе чи сам іде з вами й вибирає продукти. У маленькому магазині треба просити продавця. Це вже розраховуєш на чесність людей у такому варіанті”, — розповідає Андрій Даньо.

У ЦНАП та аптеку

Далі ветеран прямує до аптеки, щоб придбати ліки. У пішохідній доступності закладу немає, тож користується громадським транспортом. Ця зупинка, каже, облаштована.

Зі слів Андрія Даня, більшість аптек у місті — безбар’єрні, тож придбати ліки не складно. Далі, щоб отримати необхідну довідку, він прямує до місцевого ЦНАПу. Установа обладнана пандусом. Проте у цьому ЦНАПі такого документа не видають. Адміністраторка радить ветерану отримати довідку онлайн, щоб не їхати до центрального офісу. Андрій Даньо каже, що весь текст на екрані його мобільного телефона озвучується, тож зайти на сайт і замовити довідку він зможе самотужки.

“Сказали, через портал “Дія”. В принципі, з цим немає проблем. За два роки, відколи я користуюся вже з пораненням, то “Дія” стала значно доступнішою. Для мене довідка не буде складністю. Я повністю користуюся, мені телефон все проговорює. Я ж читаю, пишу, листуюся. Ось витяги робив сам і знаю, де це зробити. Тобто ніяких проблем не буде з цим”, — говорить Андрій Даньо.

Як місто дбає про людей з інвалідністю

Зі слів заступника міського голови Михайла Смушака, торік у місті облаштували п’ять зупинок громадського транспорту, понад 150 пішохідних переходів обладнали пониженнями та спеціалізованою тактильною плиткою для людей з порушенням зору.

“Минулого року, скажімо, майже повністю була облаштована вулиця Вовчинецька. Від Івасюка, Надрічної й аж до центру міста — до вулиці Василіянок. Були вулиці Галицька, Пасічна, Федьковича — до обласної лікарні. Багато робіт зроблено на Гетьмана Мазепи, на вулиці Чорновола. Робили й точкові об’єкти, скажімо, на Гординського, Шевченка. Тобто робота виконується. Але ми маємо бути свідомі, що живемо в часи війни й не можемо сьогодні перенаправити гроші з допомоги військовим на те, щоб робити більше у місті робіт з благоустрою”, — каже Михайло Смушак.

18 із 62 світлофорів у Франківську мають звуковий супровід. Зі слів заступника міського голови, щоб встановити озвучення на решту об’єктів, очікують на запити від жителів міста.

На запитання, чи достатньо 19 секунд зеленого світла, щоб людина з інвалідністю перейшла чотирисмугову дорогу, заступник міського голови відповів так:

Кожен світлофорний об’єкт має циклограму, тобто увімкнення того чи іншого світла. Цю циклограму розробляють сертифіковані проєктанти, які мають і знають відповідні норми. Вона обов’язково погоджується в поліції. Поліція і проєктанти чітко знають, і ми також розуміємо, які є норми. Скільки має бути мінімум, скільки має бути максимум для того, щоб оптимально синхронізувати рух на тому чи іншому перехресті. Так, можливо, якщо є проблеми десь з бордюрами, ще з чимось, звичайно, що людина не вкладеться. І це є проблема. Але не думаю, якщо будуть проблеми, що хтось не встигатиме, то водій буде їхати на людину з інвалідністю”.

Ветеран Андрій Даньо вважає, що всі світлофори в Івано-Франківську потрібно обладнувати звуком.

“Якщо немає запитів, то робити просто “для галочки” — це теж не варіант. Будемо робити в міру надходження запитів від людей з порушенням зору, від організацій, які опікуються такими людьми. Ми постійно в діалозі, постійно реагуємо, якщо будуть потреби — будемо додавати”, — говорить Смушак.

За його словами, у 2025 році комунальники планують повністю зробити пониження на маршруті Героїв УПА — Софіївка до майбутнього реабілітаційного центру для військових, на вулиці Вовчинецькій, Незалежності, Чорновола, Гетьмана Мазепи. Можливо, вдасться облаштувати вулиці Мельника та Сахарова.

Як повідомляв “Галицький кореспондент”, на початку березня у Франківську провели велоінспекцію маршрутів на доступність. Оглянули вулиці Мазепи, Чорновола та Мельника, де тривають роботи з покращення доступності.