Автомат, каска, наплічник, волинка, мʼяка іграшка і навіть собака – бійці взяли на фотосесію те, що їм дуже дороге.

Сьогодні, 28 квітня, комунальний заклад «Дім воїна» організував фотосесію для учасників бойових дій «Вишиванка – клич предків, сила Воїна», пише “Галицький кореспондент”.

У фотосесії взяли участь близько 25 ветеранів і ветеранок. Кожен прийшов у свої вишиванці. Хтось уперше в житті вдягнув вишиванку, а для когось участь у професійній фотосесії стала абсолютно новим досвідом. Готові світлини опублікують у тематичному календарі на 2026 рік.

«Ідея виникла кілька тижнів тому. Плануємо ще не раз організувати таку фотосесію, – каже директор «Дому воїна» Микола Крошний. – Для кожного українця вишиванка – це не тільки одяг, адже у всіх візерунках закладений код нашої нації. А для військового, ветерана вишиванка несе ще щось дуже душевне».

46-річний ветеран Олег Найда востаннє позував професійному фотографу ще в школі для випускного альбому. Каже, що сьогодні під час фотографування почувався легко завдяки присутності інших ветеранів, це створювало атмосферу єдності.

Психологиня та заступниця директора з питань психологічної та соціальної роботи «Дім воїна» Наталя Мельникова-Бенюк каже, що під час фотосесії добре помітний терапевтичний ефект для ветеранів.

«Хлопці трохи хвилювалися, бо для них це не просто фотосесія, – зазначає психологиня, – а велика відповідальність. Вони чітко розуміють для чого це і для кого. Тут не так про гарні світлини, як більше про саму ідею. Тому й атмосфера панує домашня і спокійна».

На фотосесію ветерани могли взяти з собою те, що дуже цінне для них.

Святослав Найда привів собаку. Бельгійську вівчарку Ельзу ще цуценям побратими привезли з Гуляйполя. Відтоді вони – нерозлучні друзі. Святослав дуже рідко вдягає військову форму і вишиванку – лише в особливих випадках. Як-от ця фотосесія. Каже, для нього це не просто отримати гарні професійні світлини. Йдеться про шану тим, хто досі служить, і також про данину памʼяті полеглим побратимам.

50-річний Микола Байбарін із Запорізької області фотографувався зі зброєю і в червоному береті, пояснює, що це одні з найголовніших речей у його житті. Майже 10 років чоловік віддав війні в Україні.

Микола Зелінський приніс мʼяку іграшку– джмеля. У 2022 році її поклали у посилку співробітниці, оскільки боєць має позивний Джміль. Відтоді іграшка стала талісманом, була поруч протягом всієї служби на сході.

Альона Бордік з «Азову» мала із собою каску. Жінка пройшла 86 днів оборони Маріуполя, без їжі і води, навіть спала в формі, бронежилеті і касці. Її чоловік загинув на «Азовсталі». Для фотосесії вдягнула вишиванку, яку купила у Верховині.

«Довго шукала вишиванку, яка б мені дійсно припала до душі, – розповідає ветеранка. – Коли побачила саме цю – із зображенням колосків – зрозуміла, що має бути моя».

50-річна ветеранка Анна Депутат до повномасштабного вторгнення працювала вчителькою англійської мови. У перший день великої війни жінка пішла до військкомату і сказала, що хоче захищати свою землю. Пів року служила там, де гаряче, на посаді стрільця.

«Мені завжди було важливо, щоб не тільки я пишалася своїми учнями, але й вони відчували гордість за мене», – каже ветеранка.

Анна Депутат не дуже любить фотографуватися, але ця фотосесія – особлива. Адже вишиванка і військова форма для неї – символи боротьби, захисту і перемоги.

«Вишиванка – це про належність до української нації, а військова форма нагадує, що я захисниця держави», – додає ветеранка.

Фотографиня Оксана Чемеринська надихається енергією військових. Каже, у них особливі усмішки – часто усміхаються очима, наповненими сумом. Та й далеко не всі готові усміхатися перед обʼєктивом.

«Часто поранені або протезовані бійці комплексують під час фотосесій, тому потрібен дуже делікатний підхід, – розповідає фотографиня. – Найприємніше для мене – бачити, як військові радіють, коли їм подобаються готові фотографії».

Читайте також: Зачіска, макіяж і фотосесія: для матерів загиблих воїнів у Франківську стартував проєкт