Вчора ввечері, 29 травня, місцеві жителі вчинили напад на прикордонний наряд, який проводив заходи перевірки щодо осіб, ймовірно причетних до переправлення через українсько-словацький кордон групи громадян України призовного віку. Заходи проводили у взаємодії зі співробітниками Нацполіції та Нацгвардії у ромському поселенні міста Великий Березний.
Ініціатори конфлікту підбурювали решту громадян до вчинення протиправних дій, залучаючи жінок і неповнолітніх. Внаслідок цього, у прикордонників та службовий автотранспорт почали жбурляти каміння й цеглини.
Задля збереження життя та здоров’я військовослужбовців правоохоронцям довелося застосувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби, зокрема пристрої для відстрілу гумових куль.
У ході конфліктної ситуації двоє прикордонників зазнали тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Їх доправили у місцеву лікарню, де надали медичну допомогу. Також пошкодили два транспортні засоби прикордонників.
Осіб, які здійснили напад, затримали. У їхніх діях вбачають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.345 ККУ «Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу» та ст.194 ККУ «Умисне знищення або пошкодження майна». Відповідні повідомлення надіслали на адресу Національної поліції.
У подальшому група громадян намагалася блокувати прикордонний підрозділ. За результатами роз’яснювальної роботи протиправні дії місцевих жителів вдалося припинити.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи