“Сину Ярославу 11 років – то він мене лише раз поголеним бачив. Та й то це випадково вийшло. Підстригав бороду тримером і трохи перестарався – довелося збрити. А донька Валентина, якій невдовзі виповниться сім років, тата без бороди ще й не бачила, – усміхаючись розповідає Олександр, – Вміння підстригати самого себе визначило і мій позивний у війську. Хлопці, вперше побачивши мене у «перукарській справі», наввипередки почали просити підстригти і їх. Довелося усьому взводу «організувати» зачіски – тож і до сьогодні я є позаштатним перукарем підрозділу”.

“Чесно кажучи, я ще 24 лютого 2022 року збирався йти до ТЦК. Але дружина наробила плачу – мовляв, залишу її напризволяще з двома малими дітьми, – розповідає Олександр, – Довелося трохи відкласти своє рішення. Понад рік я наполегливо «готував» кохану, пояснював, що захищати Батьківщину – справа кожного чоловіка. А, зрештою – таки зізнаюся у цьому «гріху»! – довелося ще й вдатися до невеличкого обману. Сказав, що приїжджали на роботу з ТЦК і вже «взяли на олівець». Хоча, насправді, у червні 2023-го я таки добровольцем доєднався до війська, уклавши контракт із ЗСУ”.

“Дуже хочеться нарешті здолати цього клятого ворога і повернутися додому. Обійняти дружину, сина, доньку. Брати – не дистанційно! – якнайактивнішу участь у вихованні своїх дітей. А ще… дуже кортить знову «осідлати» велосипед і вирушити у якусь велоподорож – страшенно люблю цю справу”.