Україна має доволі непросту й цікаву історію. Її унікальні звичаї, здобутки творчих людей і неповторна культура заслуговують чималої уваги.

Саме тому Галицький кореспондент продовжує ділитися цікавими та маловідомими фактами про нашу країну.

А ви знали, що Лесь Курбас знав вісім мов, але ніколи не вивчав російської. 

Усе своє життя він рухався Україною із заходу на схід. Був філософом, знімав кіно, не боявся експериментів і перший серед радянських діячів мистецтва отримав театральну медаль Парижа. Але за всі досягнення радянська система «віддячила» кулею в урочищі Сандармох.

Лесь Курбас, справжнє ім’я якого Олександр-Зенон народився 25 лютого 1887 року у містечку Самбір у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів. До речі, Курбас – це сценічне прізвище, а справжнє – Яновичі.

Родина Курбасів жила бідно й часто в роз’їздах, але батьки прагнули дати Лесеві добру освіту. Він навчався в Тернопільській гімназії, а згодом у Львівському університеті, де протестував проти полонізації й виступав за українізацію університету. Перевівся до Віденського університету, де навчався на філософському факультеті, закінчив драматичну школу при Віденській консерваторії.

Лесь Курбас заснував шість театрів: перший український стаціонарний професійний у Тернополі (1915), незалежну акторську студію при «Молодому театрі» (1918 році), перший театр Української Радянської республіки імені Шевченка (1919), Державну українську музичну драму (1919), Кийдрамте – Київський драматичний театр (1919), мистецьке об’єднання «Березіль» (1922), а в 1934-му – театр політичних в’язнів на Соловках.

Знав вісім мов, але ніколи не вивчав російської. Здійснив переклади: із німецької – книги «Мистецтво вмирає» Віктора Обюртена, п’єс «Молодість» Макса Гальбе, «Войцек» Георга Бюхнера, «Горе брехунові» Франца Грільпарцера; з польської – «Йоля» Єжи Жулавського; із французької – «Останній лист» Віктор’єна Сарду, з норвезької – вірша «Березіль» Б’єрнстьєрне Б’єрнсона.

«Німецькою, польською, на ідиші він спілкувався легко, вільно, з французької перекладав, англійською читав. Взагалі він був людиною культури, гуманітарієм широкого світогляду, до того ж з хистом до вивчення мов», – згадував сучасник митця Олександр Дейч.

Дружина Леся Курбаса Валентина Чистякова тільки у 1961 році отримала листа зі свідоцтвом про смерть чоловіка, де йшлося, що Олександр Курбас помер 15 листопада 1942 року у віці 55 років від крововиливу в мозок.

Місце розстрілу Леся Курбаса стало відомим лише у липні 1997 року, коли виявили й опублікували «розстрільні» соловецькі списки, а саме: «Справу № 3168» за обвинуваченням режисера.

Читайте також: Будівничі Києва – Терещенки