Понад рік тому 29-річний Михайло Москаль через недбалість лікарів втратив праву ногу. Потерпілий шукає справедливості у судах і намагається звикнути до життя інваліда.

«Я втратив працездатність і не можу забезпечити свою родину. Бо інваліда ніхто не хоче брати на роботу», – каже Михайло Москаль. До того фатального випадку на утриманні Михайла перебували жінка та двоє неповнолітніх дітей. «Зараз у сім’ї ніхто не працює, живемо на мою пенсію – 1100 гривень. Та хіба у наш час виживеш за ці гроші?» – нарікає чоловік.

 

Лікування під градусом

Трагедія трапилася 3 жовтня минулого року. Чоловік пішов до лісу заготовляти на зиму дрова. Розповідає, що спускав дерево і не помітив, як гілля з сусіднього дерева впало і вдарило по нозі. Результат – відкритий перелом.

«У лісі були люди, ременем перев’язали ногу, щоб не стікав кров’ю, винесли до машини і завезли до Рогатинської районної лікарні. Потрапив до завідувача травматологічного відділення Рихлевича Олега Романовича», – пригадує Москаль. Саме цей горе-лікар, переконує чоловік, зіпсував йому все життя.

До лікарні пан Михайло потрапив у шоковому стані з розтрощеною ногою. Лікарі поставили йому діагноз – відкритий перелом правої великогомілкової кістки зі зміщенням, подвійний перелом правої малогомілкової кістки, розчавлення м’яких тканин і м’язів. «Мене зашили і перевели в реанімацію, – згадує чоловік. – А з реанімації перевели в палату. Казали, що нічого страшного немає. День лежу, другий лежу, а Олег Михайлович приходить напідпитку, помацає за пальці і каже: все нормально, організм бореться, все буде добре».

Як стверджує чоловік, після операції, крім перев’язок та обмацувань пальців, лікарі нічого не робили. «З ноги витікали гнійні виділення. Тиждень мене так тримали, доки жінка добилася, щоб мене перевели в обласну лікарню», – розповідає Москаль.

Дружина пана Михайла на третій день після трагедії зрозуміла, що йде до недоброго. «У палаті чути було трупний запах, запах плоті, яка розкладається, – розповідає Лілія Москаль. – Мене збентежило, що температура тіла у чоловіка трималася на рівні 38-39 градусів. Звернула увагу лікаря, а він каже: ти нічого не розумієш». Високу температуру хворого лікар пояснював тим, що під час операції в рану ввели гумові дренажі. «Він каже: тобі би температура не піднімалася, якщо би в нозі було залізо?» – пригадує жінка.

Пані Лілія розповідає, що чоловік пожовтів, відмовився їсти й пити. Від болю медсестри рятували чоловіка знеболювальними, або, за вказівкою чергового лікаря, кололи морфін – щоби спав. Жінка просила, щоб дали направлення в обласну лікарню, втім, лікар відпускати пацієнта не квапився. «Можливо, розраховували на те, що з хорошим виходом з цієї ситуації буде відповідна вдячність», – припускає жінка.

Через п’ять днів пекельних мук пані Лілії вдалося вмовити лікарів виписати чоловіка, щоб перевезти до Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. Там після огляду у приймальному покої пацієнта відразу почали готувати до операції. «Три години вони добували сміття з рани – землю, кору, листя. Виявляється, в Рогатинській лікарні все це зашили в рані, і так воно гнило. Потім мене три рази брали на операцію. Тиждень капали, намагалися врятувати ногу. Але не вдалося. Мені ногу відтяли», – розповідає Михайло Москаль.

Провини не визнає

Акт комісійного судово-медичного обстеження підтверджує, що при ревізії рани в обласній клінічній лікарні у пана Михайла виявили землю, листя та шматки дерева. А аналізи показали, що чоловік потрапив в обласну лікарню із сепсисом – зараженням крові. «Лікарі не те, що були вражені тим, у якому стані ми його привезли, у них волосся дибки стояло. Вони сказали, якби його не забрали з Рогатинської лікарні, він міг просто померти від зараження крові», – з жахом згадує жінка.

За висновками судово-медичної експертизи, ампутація правої нижньої кінцівки в обласній клінічній лікарні була необхідною, щоб врятувати життя Михайла Москаля. Експертиза показала також, що надана медична допомога та лікування Москаля у Рогатинській центральній районній лікарні були неадекватними та такими, що не відповідають нормативним документам МОЗ, які регламентують надання медичної допомоги хворим з такими ушкодженнями. Зокрема, не була належно проведена первинна хірургічна обробка рани, неправильно вибрана тактика лікування та встановлена неадекватна медикаментозна терапія щодо покращення кровопостачання.

Ще до того, як подружжя Москалів отримало акт комісійного судово-медичного обстеження, вони звернулися зі скаргами у районну прокуратуру та обласне управління здоров’я. Прокуратура звернення скаржників просто проігнорувала. А головне управління охорони здоров’я облдержадміністрації (ГУОЗ ОДА) нібито провело «внутрішнє розслідування» і… виправдало лікарів Рогатинської ЦРЛ. «Лікарями Рогатинської ЦРЛ Вам був встановлений правильний діагноз», – йдеться у листі, підписаному тодішнім начальником обласного управління здоров’я Миколою Олінійчуком. – При наданні Вам медичної допомоги в Рогатинській ЦРЛ мали місце окремі порушення чинних нормативних документів МОЗ України та ГУОЗ ОДА, в т. ч. і щодо ведення медичної документації. Проте дії лікарів були ефективними для збереження Вам життя, а окремі недоліки не могли вплинути на кінцевий результат щодо збереження Вашої кінцівки».

«Якщо земля і листя в рані й відрізана нога – це окремі недоліки, то я вже й не знаю, що казати», – з розпачем говорить Лілія Москаль. Після численних звернень у різноманітні інстанції 19 червня 2012 року слідчим відділом Рогатинського РВВС було порушено кримінальну справу №331 за ст. 140 ККУ за фактом неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого та несумлінного ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого. А вже 29 вересня 2012 року прокуратура порушила справу щодо лікаря Ришкевича. «На даний час лікар своєї вини не визнає, пробачення у постраждалого не попросив», – каже адвокат Іван Березінський.

Сім’я Москалів також звернулася до суду із цивільним позовом на суму 300 тисяч гривень. «Маємо підтвердження на 12 303 грн. за квитанціями на ліки, решта – моральна шкода, – пояснює адвокат. – Моральна шкода виявляється у тому, що молода людина, 1983 року народження, через чиюсь некомпетентність і недбалість стала калікою до смерті».

 

Марія ГАВРИЛЮК