• Повторно звертаюся до керівництва Міжнародного валютного фонду, хоч на перше моє звернення до тодішнього директора-розпорядника МВФ Домініка Строс-Кана від 1-го грудня 2010 року ви, на жаль, не відреагували і відповіді ні з центрального офісу МВФ у Вашингтоні (США), ні з європейського чи київського я не отримав досі. Моє звернення жваво обговорювалося у ЗМІ. Нагадаю, що панові Домініку я повідомляв, чому і з яких підстав я і члени моєї родини відмовляються від боргових зобов`язань перед МВФ. Проте п.Строс-Канн, який позбувся посади директора-розпорядника МВФ, досі в міжнародних судах виясняє хіба деталі своїх нескромних походеньок із скромною нью-йоркською покоївкою.
  
  Погоджуюся, що з мого боку це була інтелектуальна провокація і політичний стьоб. Але не є жартом те, що з часу написання першого звернення до МВФ борг держави Україна подвоївся. У країні не просто звична економічна криза, від якої світ поволі оговтується. Ситуація складніша – в Україні повністю і безповоротно владу окупували колишня гопота і бандюковичі, які тупо крадуть наші народні гроші. Країна котиться до прірви, шансів уникнути народного бунту немає, злиденне українське суспільство голосує на виборах з відчаю – або за крайніх лівих-правих радикалів, або ж продає голоси брехунам-популістам за купюру чи гречку.
  
  Шанси на мирне громадське врегулювання конфлікту між злодіями і людьми, тобто без кровопролиття, практично немає. А тут ще й транші вашого міжнародного фонду, які дозволяють, реально не рятуючи і не стимулюючи виробничий сектор економіки, укріплюватися диктаторському режиму сім`ї колишнього єнакієвського шапкозлодія, укріплюючи репресивні та «кривоохоронні» органи.
  
  Тому пропоную вам терміново, до Нового Року, не гаючи часу на очікування «грецького» бунтівного варіанту після так званих оздоровлюючих багатомільярдних вливань Міжнародного валютного фонду, наступне:
  
  · Зважити на передреволюційний стан в Україні, коли «верхи не можуть, а низи не хочуть»;
  
  · Зважити на злиденність та обізленість українського суспільства, яке є дуже радикалізоване професійними політиканами;
  
  · Уяснити неможливість повернення теперішньою українською владою боргів і відшкодувань МВФ та інших світових позичальників і змиритися із втратою цих траншів;
  
  · Терміново призначити міжнародний аудит доцільності витрат позичених Україною коштів;
  
  · Звернутися до провідних психіатрів світу для дистанційного визначення теперішнього стану психічного здоров‘я та ймовірної неадекватності «уряду проффесіоналів», бажано переліком конкретних осіб, які досі обгрунтовують потребу нових запозичень – Януковича В., Азарова М., Тігіпка С., Колєсніка Б., Бойка В. і т.д. (перелік членів Кабінету Міністрів України для психіатричної експертизи додається)
  
  Ця держава не є кредитоспроможною, оскільки позичає для того, щоб розраховуватись з попередніми боргами. При небажанні скорочувати витрати на себе «коханих», уряд буде намагатися в 2013 році отримати нові зовнішні борги. Довівши населення країни до зубожіння, вичавлюючи валюту з своїх громадян пресом НБУ, цей уряд планує позичити усередині бідної країни 11,5 млрд. доларів США. Українці не вірять цьому уряду і купляти його боргові розписки не збираються.
  
  Можливо вам (представникам МВФ) не відомо, але бюджет України на 2013 рік виділяє майже 130 млн. доларів США на утримання Агентства з питань Євро-2012, суттєво збільшуються (до 23 млн. доларів США) витрати на візити Президента Україна і це в умовах зростаючої міжнародної ізоляції, лише на утримання президентських резиденцій закладено 5,5 млн. доларів США. Один день утримання президента Януковича обходиться українським платникам податків в чотири мільйони гривень.
  
  Я, Руслан Коцаба, є звичайним журналістом, а не професійним економістом, хоч цікавлюся економікою в міру активної громадянської позиції. Тому твердо переконаний, що ваша ганебна політика, політика Міжнародного валютного фонду, веде не до оздоровлення чи порятунку української господарки, а до краху держави Україна. Бо ніхто жулікам і казнокрадам при здоровому глузді грошей не зичить, тим більше без жодної надії на повернення. Можливо, є якась інша схема, про яку знає обмежене коло світових експертів та політиків, але мені, батькові двох дітей, від цього не легше. Тому залишається тільки написати вам у МВФ листа із власною економічною викладкою.
  
  Крім вже відомих «позитивів» бюджету України, які повторюються з року в рік (збільшення обсягів фінансування державного апарату, Верховної Ради України, правоохоронних та фіскальних органів), що безперечно, є ознакою тоталітарного режиму, в «балансі» України на 2013 рік закладено 10 млрд. доларів США на обслуговування наявних боргів.
  
  Благаю вас, не виділяйте кредитів цьому уряду. Якщо ви вірите в можливість якихось позитивних змін в цій державі, профінансуйте інвестиційні проекти реального сектору економіки без різноманітних монопольних посередників. Інвестиційні проекти не можуть реалізовуватись на умовах, створених НБУ Сєрьогі Гарбузова. Боргове навантаження для України зростає щороку в геометричній прогресії, а інвестиційні проекти не отримують підтримки ні в середині держави ні зовні, валовий зовнішній борг України на кінець 2012 року вже складає 135 млрд. доларів США, а це – більше трьох річних бюджетів України. Основне нарощення боргів відбулося в 2012 р., при цьому якість життя і стан економіки країни різко погіршився.
  
  Якщо керівництво Міжнародного валютного фонду не бачить цього, то мені залишається припустити, що ви, Міжнародний валютний фонд, злочинно роздаючи все нові і нові багатомільярдні транші, бажаєте розвалити мою державу Україну. Тоді я змушений буду воювати із вашою інституцією всіма доступними методами. Предки мої були войовничими опришками, тому я, як Чоловік, Батько і Українець, готовий до будь-яких радикальних дій, щоби залишити своїй дружині Уляні та донечкам Квітці і Зірці нормальну державу бодай із якоюсь перспективою. Поміркуйте про це у новорічну ніч. Закликаю вас написати відповідь рідною мені мовою. Це також є обов’язковим побажанням.
  
  Руслан Коцаба, економіст-любитель

Ось тут текст першого звернення до МВФ (2010):

http://www.unian.ua/news/409294-jitel-ivano-frankivska-golovi-mvf-znimayu-z-sebe-vidpovidalnist-za-borgi-ukrajini.html

http://photo.unian.net/ukr/themes/20339/

Директору розпоряднику МВФ
(Міжнародного валютного фонду)
панові Домініку Стросс-Кану

Громадянина України Руслана Коцаби,
1966 р.н., мешкаю м.Івано-Франківську,
вул.Кармелюка 2/23, 76010, освіта вища

ЗАЯВА

Керуючись ст.ст. 5, 13, 15, 18, 27, 34 Конституції України, заявляю, що всі кредитні ресурси, які надавалися керівництву України не мають ніякого відношення до мене особисто, а також до членів моєї родини.

За час існування України, з 24 серпня 1991 року до сьогодні, мені жодного разу не була представлена правдива інформація цілей здобуття наданих кредитних ресурсів Міжнародного валютного фонду.

Мені, Руслану Коцабі, стало відомо із доступних інформаційних джерел, що саме моя держава лідирує у переліку боржників МВФ, які позичали на невигідних умовах кредити під час світової фінансової кризи та друге місце у світі за зведеною сумою кредитів від МВФ, що складає понад 1100 американських доларів з кожного, навіть новонародженого, українця.

Ніколи, я підкреслює – ніколи, керівництво моєї держави не надавало офіційного протоколу направлення кредитних ресурсів до якихось галузей української економіки.

Жодного разу в офіційних виданнях Президента України, Уряду України, Верховної Ради України не були представлені документи, які підтверджують використання наданих кредитних ресурсів на території України.

Офіційна сума боргів держави Україна офіційно зафіксована в Законі України «Про державний бюджет України на 2010 рік» в розмірі 315 мільярдів 715 мільйонів 906 тисяч 300 гривень, що на 25% перевищує дохідну частину бюджету на 2010 рік, а це свідчить про дефолт.

Я, як громадянин України, не маю права розділяти борги , які беруться невідомо для яких цілей і невідомо на яких умовах.

Крім того, доводжу до Вашого відома, що в 2008 році на рефінансування банківського сектору країни було виділено більше 60 мільярдів гривень, які до сьогодні не повернуті до бюджету країни, а сума більше 30 мільярдів гривень уже ніколи не повернеться до бюджету країни, так як вказані фінанси виведені із країни через банки, які зараз терміново ліквідовуються.

Окрім того, в країні існують корпоративні борги підприємств під гарантії держави Україна, які видавались невідомо як і ким визначеним підприємствам та фірмам для невідомо ким обґрунтованого ведення бізнесу. Я не знаю переліку цих фірм і причин, за якими кредити їм видавались та на підставі чого такі величезні кредити видавались в Україні.

Спираючись на вищесказане, та керуючись Конституцією України заявляю, що знімаю з себе відповідальність з повернення кредитів, які були залучені урядом України для невідомих цілей і використовувалися в цілях кредитування фінансових груп, наближених до керівництва країни протягом 20-ти років.

На підставі вищевикладеного прошу викреслити мене, тимчасово непрацюючого українця Руслана Коцабу, мою дружину Уляну і двох донечок: Квітославу (6 рочків) та Зореславу (3 рочки) зі списку боржників Міжнародного Валютного Фонду.