Прощаємося з роком 2012-им – роком Чорного Водяного Дракона. Він і справді був химерним, як сама ця вигадана міфологічна істота, що часто символізує лихо і зло, а іноді виявляється добрим героєм і захисником. Всього було – і надій, і розчарувань, і успіхів, і поразок, і втіхи, і сліз. Чого більше? У кожного своя відповідь, певно. «ГК» пропонує прикарпатцям озирнутися на рік минулий і згадати найцікавіші його епізоди й персонажів.

 

 

Політичний прорив року

Перемога в цій номінації, без сумніву, належить «Свободі». На виборах до Верховної Ради націоналісти впевнено подолали прохідний бар’єр і вперше в історії здобули статус парламентської партії. На Прикарпатті «Свобода» отримала майже 34% голосів, в цілому по Україні – майже 11%.

У перші ж сесійні дні нардепи-«свободівці» підтвердили реноме радикальних борців за права титульної нації, ефектно зрізавши огорожу довкола будівлі Ради, нещадно тролячи усяких Колєсніченків та інших українофобів, знущально пискуючи старому-новому прем’єру Азарову і переслідуючи «тушок». Невелика фракція з 36 обранців зуміла затьмарити й витіснити на другий план респектабельних опозиціонерів від «Батьківщини» й «УДАРу».

Прикарпатці тішилися, впізнаючи у масових сутичках обличчя «своїх» бійців – Олександра Сича і Руслана Марцінківа. Та от що далі, на що здатна «Свобода», крім ефектних бійок і промов, провокативних законопроектів про графу «національність» у паспорті, не зрозуміло. Якщо працювати лише кулаками і язиками, прорив може обернутися пшиком. Пора б включати мозок.

 

 

Невдаха року

Головний приз у цій номінації належить цілому «колективу» претендентів. Це політичні благодійники, які на виборах до парламенту намагалися сподобатися прикарпатцям подарунками, ремонтами шкіл, доріг і автобусних зупинок, шифером і цементом, екскурсіями на курорт і пожертвами на церкву. Попри величезні інвестиції в електорат, ефект виявився прямо протилежним до очікуваного. Електорат від подарунків не відмовлявся, але в кишені скрутив дулю. Богдан Гдичинський, Олександр Шевченко, Микола Круць, В’ячеслав Кредісов, Василь Чуднов та інші явно переоцінили рівень зіпсутості земляків. Помилка коштувала їм мільйонів гривень. З них усіх чесно назвав суму витрат на кампанію лише кандидат по Івано-Франківському мажоритарному округу Олександр Шевченко – 5 млн. грн.

 

Скандал року

Найгучнішою подією 2013-го на Прикарпатті стало затримання керівника департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківська, ставленика ВО «Свобода» Олега Гаркота, який в авто з депутатами міської ради «свободівцем» Романом Онуфріївим та «нашоукраїнцем» Володимиром Балагурою їхали кудись начебто «на чай». Маски-шоу просто в центрі Івано-Франківська влаштували напередодні виборів.

За версією правоохоронців, співробітники СБУ і прокуратури півроку полювали на Олега Гаркота і 9 жовтня таки впіймали його «на гарячому» після одержання хабара у розмірі 30 тисяч доларів. На місце затримання негайно прибули прибічники «Свободи», які заблокували вулицю агітаційними наметами і спробували відбити затриманих. Зрештою, їм це таки вдалося, лише Олега Гаркота з місця події забрала «швидка». Проти нього також відкрили кримінальну справу, а згодом відпустили під заставу у розмірі 320 тис. грн. Онуфріїв і Балагура поки що проходять у справі як свідки. Самі «свободівці» запевняють, що скандальне затримання – це провокація влади у розпал передвиборчої кампанії. Зважаючи на результати виборів в Івано-Франківську, виборці повірили саме їм, а не правоохоронцям.

 

Непорозуміння року

Міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус. Депутати міської ради неодноразово висловлювали незадоволення його роботою та погрожували відставкою. Кепкувати з мера стає вже традицією серед обранців, передовсім у фракції «Свободи».

Особливо активно тиснути на мера депутати взялися у серпні з початком передвиборчої кампанії. «Свободівська» більшість закликала Анушкевичуса знятися з виборчих перегонів до Верховної Ради або ж скласти повноваження міського голови. А представники «УДАРу» запропонували усунути це «непорозуміння» достроковим припиненням його повноважень.

Віктор Анушкевичус вдався до торгів: погодився зняти кандидатуру взамін на можливість спокійно добути свою каденцію. Ніхто особливо не заперечував, але про всяк випадок рада ще раз дала меру прочухана, визнавши його роботу в частині забезпечення надходжень до міського бюджету незадовільною. І пригрозила відправити у відставку після виборів.

Тепер «свободівці» готують нову прикрість для Анушкевичуса – збираються відправити у відставку увесь виконком.

 

Мегафон року

Номінація запроваджена спеціально для народного депутата, а донедавна секретаря Івано-Франківської міської ради Руслана Марцінківа. У руках «свободівця» мегафон став головним інструментом і символом боротьби з суддями, недобросовісними забудовниками, комуністами і т. п.

Серед найзнаковіших пікетів під керівництвом невгамовного Марцінківа – акція протесту на 9 травня. Під гаслами «Серп і молот – смерть і голод!» “свободівці” перекрили центральну вулицю Івано-Франківська – Незалежності, щоб не допустили демонстрації червоних прапорів в Івано-Франківську. А через тиждень Марцінків з мегафоном вже під Господарським судом протестував проти самовільної прибудови на розі вулиць Павлика-Франка.

А коли працівники СБУ затримали його побратимів (див. Скандал року), Руслан Марцінків метнувся додому за своїм вірним мегафоном, без якого акція могла б зазнати фіаско. Наступного дня «свободівець» скандував вже під приміщенням СБУ, викрикуючи, хто і скільки заплатив правоохоронцям за провокацію проти «Свободи».

І навіть коли пан Руслан вже став нардепом, він ще встиг погорлати в мегафон під Казначейством, вимагаючи розблокувати рух коштів. Обіцяв не покидати улюбленої справи і в парламенті. Тож міський голова Віктор Анушкевичус на день народження Марцінківа жартома пообіцяв подарувати йому золотий мегафон, дудку-свисталку та трискладову трембіту.

 

 

Подарунок року

У цій номінації перемагає міська ратуша Івано-Франківська. 5 травня на відкритті святкування 350-річчя Івано-Франківська тодішній голова обласної ради, а сьогодні народний депутат Олександр Сич подарував її громаді обласного центру. «Вважаю, що серце міста повинно належати самому місту, його жителям», – урочисто заявив Сич. Так зворушливо було… Та вже через місяць споруда, яка до того перебувала на балансі обласного бюджету, стала головним болем чиновників Івано-Франківська. З’ясувалося, що цей подарунок – як чемодан без ручки: кинути не можна, а нести важко. Приміщення потрібно утримувати, воно також вимагає серйозного ремонту, на який коштів у міському бюджеті немає.

 

 

Кидалово року

За першість у цій номінації затято конкурували між собою фінансова піраміда МММ з  управлінням Державного казначейства в області. Перемогу здобуває Казначейство: якщо клієнти МММ вкладали гроші у піраміду все ж добровільно і дехто навіть отримав прибуток, то вибору у «клієнтів» Казначейства не було взагалі. Та й масштаби кидка з боку держави не йдуть ні в яке порівняння з потугами шахраїв-аматорамів від МММ.  

Ще у вересні управління Казначейства у містах та районах заблокували кошти органів місцевого самоврядування. Почалися затримки із виплатою заробітної плати працівникам бюджетних установ, які тривають досі. А підприємства-підрядники, які виконували роботи на замовлення місцевих рад, змушені були працювати в борг. І чи повернуть вони свої кошти, досі точно не відомо.

 

 

Окраса міста

Відзначаємо в цій номінації фортечну галерею «Бастіон». Бо варто.

Галерея відкрилася 4 травня в реконструйованому бастіоні Андрія Первозванного колишньої Станиславівської фортеці й потіснила Прикарпатський художній музей у боротьбі за звання найцікавішої і найбільш креативної мистецької території міста.

По-перше, номінації вартий сам простір реконструйованих під невсипущим оком археологів середньовічних склепінь і мурів, у яких оселилися виставкові павільйони, сувенірні крамниці та мистецькі магазини-студії. По-друге, постійні виставки сучасного мистецтва, які не перестають відбуватися у просторах казематів. Фотографічні експозиції на тлі кам’яних стін регулярно змінюють одна одну. Постійно демонструється різне – мистецьке і ужиткове – малярство. Захоплюють експресивні інсталяції та ковані скульптури вздовж коридорів – чого варта лише залізна кіннота, подивитися на яку спеціально приходять зацікавлені батьки із синами різного віку. Плюс читання прози і поезій у коридорі, який поглинає звуки. Плюс демонстрація візій. Усе це робить «Бастіон» цікавим і неповторним не тільки для гостей міста і всілякого туристичного люду, а й передовсім для самих франківців.

Городяни отримали територію, яка зберігає дух давнього міста і водночас демонструє інтелект і творчий підрив міста сучасного. Плюс мистецька та етнічна попса в численних крамницях “Бастіону”, яка заповідає йому довгий вік і популярність. «Для сімейного дозвілля», – так означили територію «Бастіону» в одному із презентаційних видань. То, певно, ще справа майбутнього. А наразі наш респект інвестору проекту, підприємцю Олегу Заріцькому і архітектору Володимиру Мартинюку.

 

Позитив року

Справжнім святом для українців цьогоріч стало футбольне Євро-2012, але… Післясмак цих святкувань виявився надто гірким – роздерибанені мільярди на будівництво доріг, стадіонів і терміналів, які так і залишилися або недобудованими, або стоять порожніми й нікому не потрібними… Тож головним позитивом 2012 року стає той простий і переконливий факт, що очікуваного кінця світу 21.12.2012 таки не сталося. Що попри всі труднощі і незгоди українці пережили цей рік, не втративши гідності, смаку до життя і почуття гумору. А отже, все таки буде добре. Не далися Чорному Дракону – не злякає нас і Чорна Змія 2013-го.

 

Марія ГАВРИЛЮК