Яким був рік минулий і чого сподіватися від 2013-го? Робимо підсумки і прогнози з головою Івано-Франківської обласної державної адміністрації Михайлом Вишиванюком.

 

– Михайле Васильовичу, що, на Вашу думку, з 2012-го року країна може записати собі в актив? А що не вдалося?

Це був рік напруженої  праці. Цікавий і знаковий для України рік. Сталося чимало значущих подій. Шкода тільки, що психологія людського сприйняття така, що справжню вагу й значення події ми нерідко усвідомлюємо, коли вона вже в минулому. А поки все відбувається, ми сприймаємо це як належне, наче в порядку речей. А це не якийсь там порядок речей, це – результат чиєїсь цілеспрямованої роботи, наслідок серйозних зусиль.

Так от, я б назвав кілька знакових подій і тенденцій 2012-го року.

Перша – Євро-2012. Це не просто спортивна, а велика політична подія. Її значення в тому, що Україна показала усьому світу: якщо держава бере на себе зобов’язання, вона їх виконує. Причому за короткий термін. А зобов’язання були масштабні – будівництво грандіозних об’єктів: стадіонів, доріг, аеропортів… Майже вся інфраструктура до Євро-2012 була зведена за два роки. Таких потужних об’єктів Україна не будувала за попередні два десятиліття незалежності. Крім того, приблизно два мільйони туристів-уболівальників побачили Україну іншими очима. Побачили не ту Україну, яку їм подавали медіа, а справжню. Пригадайте знаковий момент, коли англійські вболівальники звернулися зі скаргою на свої ЗМІ за брехню, яку ті поширювали про Україну напередодні футбольного чемпіонату.

Інший знаковий момент – початок широкомасштабних реформ в усіх сферах соціально-економічного життя країни. Парадокс у тому, що всі визнають необхідність реформ, та населенню (особливо на початковому етапі) вони ніколи не подобаються. Але Президент пішов на цей крок. Так, реформи просуваються непросто, нелегко, але ж просуваються. І в кінцевому результаті принесуть позитив і користь усьому українському суспільству.

В усіх сферах зміни важливі, але я б хотів наголосити на зусиллях, які докладає Президент задля розбудови відкритого демократичного суспільства. Опозиція, звичайно, критикує: у нас часто, на жаль, з білого роблять чорне і навпаки… Але я знаю, що кажу, я сам беру участь у комісії, яка напрацьовує зміни до вітчизняного законодавства, метою яких є створення інституцій громадянського суспільства – громадських рад, наприклад. Ми й в області у цьому напрямку багато зробили: ми вже створили громадську раду. Побувавши на кількох її засіданнях, я пересвідчився в ефективності такої ініціативи. Тому на останній колегії ми прийняли рішення створити громадські ради в різних галузях – з питань довкілля,  з питань науки і освіти, з питань охорони здоров’я тощо. Такі ради не тільки обговорюють найбільш болючі питання у своїх галузях, вони мають можливість впливати на прийняття рішень, а також – що дуже важливо – контролювати їх виконання органами влади. У громадських радах немає чиновників, туди входять експерти, громадські діячі, небайдужі громадяни, які напрацьовують пропозиції для влади.

Ще знакова тенденція 2012-го року – соціальні ініціативи Президента. В нашій області вони виконані до міліметра. А це зростання зарплат і пенсій на 15-20% за рік. Це дуже багато, як на такий короткий проміжок часу. При цьому інфляція була низька, курс гривні влада втримала, ціни не стрибали. І Президент налаштований продовжувати соціальні реформи.

– Вибори до парламенту показали, що населення все ж не в захваті від влади і Партії регіонів.

Що стосується результатів  голосування в західних регіонах країни, де Партія регіонів не добрала голосів, тут люди передовсім спротивилися «мовному закону». Опозиція усе зробила, щоб подати цей закон як здачу незалежності. Зрозуміло, що це означає для наших краян… І пішло-поїхало, наче якесь цунамі інформаційне…

Я вже казав, що боротьба за Україну триватиме до тих пір, поки Україна існуватиме… Лише хіба вступ України до Європейського Союзу зможе трохи зняти цю напругу. А закон про зовнішньополітичний курс України, який передбачає вступ до ЄС, прийнято в 2010 році, і цей закон підписав Віктор Янукович. Чомусь про це нечасто згадують… А щодо «мовного закону», я не раз заявляв, що категорично проти нього, і якщо його проштовхнула певна група депутатів з партії, то це не означає, що це зробила вся партія і Президент. Не треба все змішувати докупи. Я вважаю, що «мовний закон» був спрямований проти Президента і на розкол країни.

– Втім, політологи вважають, що «мовний закон» допоміг мобілізувати електорат Партії регіонів.

Та що Ви, де ж та мобілізація? Хіба комуністи скористались. А що стосується Партії регіонів і самого Президента, то, безперечно, через цей закон втрачено дуже багато голосів. Якщо навіть у цих умовах Партія регіонів взяла в області понад 5%, то без «мовного закону» отримала б мінімум 20%.

– Як Ви оцінюєте новий парламент? Що скажете про перші дні його роботи, сутички і протистояння? Наскільки працездатна ця Верховна Рада?

Мордобій – це варварство. Це геть не найкращий вияв демократії. Демократія – це спілкування, обмін думками, погодження позицій, вироблення компромісу і спільного рішення. Якщо є ідеологічні суперечки, то слава Богу, що ми маємо можливість дискутувати і сперечатися. Але треба навчитися робити це з позицій взаємоповаги і політичної культури, а не методами мордобою.

Наведу приклад, як вирішуються суперечки у нас в області. Ми ж не раз дискутували з головою обласної ради Олександром Сичем, і зараз обговорюємо проблемні питання з його наступником Василем Скрипничуком. Він мені своє, я йому своє, і так шукаємо золоту середину. Бо бажання у нас одне – працювати на розвиток нашого краю, наших краян. Що стосується економічних питань, ми завжди знаходимо компроміс. Ну хто з опозиції проти будівництва школи чи дитсадка? Тому бюджет приймається швидко й оперативно.

Думаю, що бійки в парламенті у перші дні – це демонстрування своєї значущості певними силами. А потім досить дружно проголосували за посади і поділили комітети. А раз так, то все-таки є розуміння і відповідальність. Принаймні, мені так здалося.

– Зважаючи на держбюджет-2013, зокрема, передбачений у ньому дефіцит, наступний рік також буде складним. Які, на Вашу думку, основні виклики постануть перед Україною?

Відколи я на цій посаді, ще не було такого, щоб не лаяли бюджет. Але попри всю критику, область розвивається, будуються об’єкти соціально-культурного призначення – школи, лікарні тощо. Самі знаєте, що в області зроблено дуже багато. І так по всій країні.

А цей бюджет я б назвав соціальним. За всіма напрямками є збільшення видаткової частини. За жодною соціальною статтею немає, порівняно з попереднім роком, зменшення.

Щодо дефіциту держбюджету, зверніть увагу, що в минулому році Україні довелося повернути 68 млрд. грн. взятих раніше позик. У 2013 році держава повертає позики, взяті в 2009-2010 роках. Це 9 млрд. доларів. От би нам ці кошти згодилися в бюджеті, правда? А додайте дорогий газ, додайте світову економічну кризу. Ось і маєте три фактори, які створюють проблеми для української економіки на наступний рік. І Президент, підбиваючи підсумки за 2012 рік, нічого не загортав у папірці і відкрито називав ці проблеми. Але він і шляхи виходу з ситуації окреслив. Залишається працювати. І спрямовувати енергію суспільства на вирішення цих проблем, а не на розвал держави й розхитування влади.

– Кризова ситуація в економіці змушує владу визначатися і з геополітичним вектором країни. 2013 рік може стати в цьому сенсі вирішальним? Україну наполегливо тягнуть у Митний Союз. Чи не опинимося ми незабаром в якомусь оновленому СРСР?

Президент буде дотримуватися закону, в якому чітко вказаний пріоритетний вектор зовнішньої політики України – вступ до Європейського Союзу. А те, що Президент шукає нові форми співпраці з Митним Союзом, – це правильно. Тому що товарообіг з країнами Митного Союзу – 500 млрд. грн. на рік. Це безліч робочих місць, відрахування до бюджету, пенсії та інші видатки. І лише 30% вітчизняної продукції поки що йде на ринки Європейського Союзу. Виходячи з цього, Президент чинить мудро, що підтримує стосунки з усіма – і з ЄС, і з МС.

Ви гадаєте, що ЄС так охоче відкриває свої ринки? Гооов! Розкажу, як наш прикарпатський підприємець Олег Бахматюк намагався вийти з яєчним порошком на європейський ринок. Порошок робиться на ультрасучасному заводі, корми для курей відповідають євростандартам… Але от контролерам з ЄС чимось вода для курей не сподобалася… Знайшли зачіпку – і не пустили. Увесь світ купує, а Європа – ні. Хіба би воду з Франції чи Німеччини на птахофабрику везти. Бо не все так просто: кожна країна захищає свій внутрішній ринок і своїх виробників, а нам треба свою продукцію продавати.

Тому ми повинні використовувати кожну нагоду для вигідної співпраці. Президент запропонував Митному Союзу формулу співпраці – 3+1. Правильна формула. Інша справа, що є сили, які прагнуть Україну стиснути в таких міцних обіймах, щоб ми перетворилися на колонію. Але Президент на це не йшов, не йде і ніколи не піде. Те, що деякі опозиціонери поширюють байки, що Президент здасть Україну Росії, – це велика і безсовісна брехня. Вже говорили, що влада здасть газотранспортну систему, і що? ГТС залишається у власності держави. Президент стояв і буде стояти на сторожі національних інтересів держави і українського народу. Поки Президентом є Віктор Янукович, Україна ніколи не вступить до Митного Союзу на умовах відмови від суверенітету. Ніколи!

– Ви часто спілкуєтеся з Президентом? Які у Вас стосунки? Останнім часом у ЗМІ поширювалася інформація, що Віктор Янукович не задоволений деякими губернаторами і слід очікувати гучних відставок. Називали і Ваше прізвище.

Треба пам’ятати, що Президент – це Президент. І коли я йду спілкуватися з Президентом, то чітко усвідомлюю, яка відповідальність на ньому, і жодних сентиментів тут бути не може. Є вертикаль влади, і ніякого панібратства там не буває.

А голова ОДА – це така посада, що протягом 11 років перебування на ній мене знімають чи не кожен день. Свого часу, коли я переймав посаду в Степана Волковецького і бачив його настрій, я сказав йому: «Степане Васильовичу, я розумію Вас, але ж Ви розумієте, що не я відібрав у Вас крісло. І я прекрасно усвідомлюю, що настане година, коли я так само передаватиму посаду наступнику». Потім прийшов Роман Ткач. Бачу, що йому незручно. Я кажу йому: «Ти заспокойся, я колись Волковецькому казав і тепер тобі кажу: я був психологічно готовий здати посаду, і ти маєш бути готовий. Бо тобі це крісло дали не мама з татом, а держава. Тому коли настане час піти, я не знаю. Це лише Президент знає. А те, що пишуть і розказують, – то все від лукавого.

– Віктор Янукович зараз перебуває на Прикарпатті, святкує Новий рік і Різдво. Ви будете з Президентом?

Ми вже бачилися: я зустрічав Президента в аеропорту.

Знаєте, коли Віктор Федорович ще не був Президентом, а працював головою облдержадміністрації, він на Різдво був у мене в селі у хаті. Бачив наші традиції, як у нас колядують, знає, що це наше родинне свято. І кожного року каже мені так: «Діти приїхали? Внуки приїхали? То їдь святкуй з родиною!» І я йому за це вдячний.

Лише один раз у своєму житті я не святкував Різдво вдома. До речі, цю історію я розповідав колись і Віктору Федоровичу. То був перший рік служби в армії. Завезли мене в Оренбург… Але наступного року я вже з Оренбурга приїжджав додому… І кожен Святвечір я зустрічаю вдома у колі дітей і внуків.

На завершення хочу побажати землякам твердої віри і впевненості в завтрашньому дні. Коли людина має віру, вона обов’язково досягає мети. Бажаю також, аби всі були моценно здорові. А ще – звичайного людського щастя. Щоб кожного дня, повертаючись з роботи, кожен знав, що його чекають вдома, чекає тепло, чекає затишок, чекає звичайне людське щастя. Отож, з Новим роком і Різдвом Христовим усіх! Смачної куті і гарної дзвінкої коляди!

Розмовляв Сергій БОРИС