У культурно-мистецькому центрі “Є” днями відкрилася виставка світлин чесько-словацьких фотографів, яких об’єднала одна спільна риса — українське коріння. Виставка триватиме до 8 лютого.
Чеська фотографія — це майже синонім до поняття “добра фотографія”. Очевидно, тому пересувна виставка, зорганізована Чеським центром у Києві, отримує виключно позитивні відгуки і поступово розширює свою географію. Як розповіла представник Чеського центру Олена Дворецька, спершу виставку запланували показати лише у найбільших містах України, але фотографії чеських авторів викликали своєрідний фурор, тож тепер пересувна експозиція подорожує багатьма обласними центрами.
Презентовані на виставці п’ять авторів є відомими представниками сучасної чеської фотографії. Це Тарас Кущинський, Богдан Голомічек, Петер Жупнік, Радка Ціглерова-Кущинська та Ян Погрібний. Усі вони мають українське коріння. Наші культури є близькими не лише мовно, але й чуттєво, можливо, цей внесок ховається і в генах фотографів”, – зауважує Олена Дворецька.
Кожен із перелічених авторів є самобутнім і працює у різних жанрах фотомистецтва, але у їхніх роботах яскраво прочитується належність саме до Чеської школи фотографії. Тарас Кущинський належить до найвиразніших особистостей постановочної фотографії 70-80-их років минулого століття і є одним із перших чеських фотографів у жанрі оголеної натури, який дивовижно поєднує жіноче тіло з природою.
Богдан Голомічек, персональний фотограф Вацлава Гавела, працює у жанрі документалістики. Його роботи фіксують приватні спостереження фотографа, водночас стаючи міні-щоденниками епохи. Петер Жупнік захоплюється постановочним фото у жанрі візуалізму. На фотографіях Радки Ціглерової-Кущинської — мінімалістичні пейзажі-відбитки численних подорожей Африкою та Азією, у яких настрій створює гра ліній та кольорів. Ян Погрібний у своїх роботах втручається у реальність, його цікавить древня культура і сакральні місця, тому він містифікує звичні пейзажі за допомогою постановки та гри зі світлом.
Анатолій Звіжинський: “Це справді професійно і дуже якісно зроблена фотографія. Усе дуже ностальгійно і настроєво. Крім того, фото з плівки, надруковані на збільшувачі, — це один з моментів, коли професійність автора додатково проявляється. Дуже гарно опрацьовані напівтони. Зараз це вже втрачено у цифровому фото. Зараз фотографи більше ганяються за сюжетами чи актуальністю, а тут зафіксовано речі, які начебто не пов’язані з нашим щоденним життям. Сьогодні неможливо щось схоже побачити з архівів українських фотографів, які фотографували в той самий час”.
Наталка ГОЛОМІДОВА