До 75-річчя від дня народження Христини Липецької.

 

Їй було всього шість років, коли довелося емігрувати з батьками та іншою ріднею до Німеччини, а потім до США. До Станиславова – міста свого дитинства Христина вже ніколи не потрапляла, але побувала на початку 1990-х у Львові, в музеї Соломії Крушельницької та в Музичній академії імені Миколи Лисенка. І тоді українська земля почула голос ще однієї своєї співачки – дивовижно талановитої, яка, як і інша станиславівка й також мецо-сопрано – Іра Маланюк, реалізувалася  як митець на чужині.

 

Христина Романа Липецька народилася 20 лютого 1938 року в інтелігентній станиславівській родині, члени якої проявляли національно свідому активність у суспільному житті міста та були пов’язані з музичним мистецтвом. Бабуся Христини – Марія Скочдополь з Чорненків – добре знала Дениса Січинського, який неодноразово гостював у її домі і захоплювався її талановитою грою на фортепіано. Мама – Анна Скочдополь-Семанюк – була відомою діячкою «Пласту». У своїх інтерв’ю Христина Липецька постійно відзначала, що всі в її родині були музично обдарованими, співали в хорах та брали участь в аматорських виставах.

Тож нічого дивного, що і в Христі проявилися музичні здібності. Загальну та музичну освіту вона спочатку отримала в Німеччині. У народній та середній школах (в містах Регенсбург, Ноймаркт, Мюнхен) виступала з хором як солістка та в музичних виставах і звернула на себе увагу гарним, повним голосом. Їй порекомендували займатися вокалом, тому до уроків фортепіанної гри у відомого піаніста й музиколога Зиновія Лиська, балету та іноземних мов додалося навчання у Мюнхенській консерваторії ім. Г.Ф.Генделя.

Після переїзду до США 19-річна Христина продовжує вчитися вокалу у Макомб-коледжі в м. Уоррен (штат Мічиган) та приватно у видатних співачок та педагогів Вероніки Максимович та Аврелії Перальта Розетті. Водночас співає в ансамблі бандуристок та хорі «Трембіта», в дівочому ансамблі «Веселка».

Інтенсивна виконавська діяльність Христини Липецької припала на 1970 – 1990- і рр. Її дебют у сольному концерті відбувся в грудні 1969 року. Мистецьки виконавши твори західноєвропейських та українських композиторів, артистка прихилила до себе не тільки українську, але й американську публіку і критику. Успіх ще більше заохотив Христину до праці над собою. Вона продовжує навчання у колишньої солістки Нью-Йоркської Метрополітен-Опера Марілен Котлов, досягаючи таких значних результатів, що двічі стає фіналісткою конкурсу співаків, проведеного оперою.

З 1973 р. Христина Липецька – солістка Мічиганської оперної компанії, створює самобутні образи в операх Верді («Аїда», «Ріголетто», «Трубадур»), Массне («Вертер»), Бізе («Кармен»), Моцарта («Так чинять усі»), Чайковського («Орлеанська діва») та інших композиторів. Крім цього, бере участь у різноманітних імпрезах, концертних програмах, літературно-мистецьких вечорах, концертах релігійної музики (наприклад, пам’яті О. Ольжича, В. Стуса, С. Бандери, до 90-річчя від дня народження Й. Сліпого). Про виступ на вечорі «Пам’яті Василя Стуса» в одній із рецензій було зазначено, що артистка співала з таким щирим натхненням і такою тонкою експресією, що викликала у публіки спонтанне захоплення.

За свою співацьку кар’єру Липецька взяла участь більш, ніж у 600 концертах, виступаючи з різними симфонічними оркестрами  США та з піаністами-концертмейстерами.  Крім арій із опер та романсів зарубіжних авторів, виконувала солоспіви Людкевича, Барвінського, Лисенка, Січинського, Стеценка, музику композиторів діаспори.

У рецензіях на виступи Липецької постійно підкреслювались її інтелігентність, музикальність, сценічність, краса і великий об’єм голосу (майже три октави), яким артистка бездоганно володіє. Так, у одному із дописів до газети «Свобода» (1984 / 63) про виступ співачки у ролі Кармен в однойменній опері Бізе відзначалося: «Христина Липецька – це амбітна, працьовита і талановита оперна артистка. Голос у неї металічний, гнучкий і вирівняний в усіх регістрах; при тому вона має добру дикцію і чисту інтонацію». А відома україно-американська журналістка та мистецтвознавець Марія Білоус-Гарасевич писала в творчому портреті Христини: «Тембр її голосу оксамитний, теплий, він проникає в душу слухача хвилюючим драматичним виконанням оперних арій, а ще більше рідним, інтимним звучанням українських пісень з тонким відчуттям і глибоким розумінням їхньої природи й духу».

З молодих років Христина захоплювалася класикою та народними піснями, тому постійно організовувала у США  жіночі ансамблі, які спеціалізувалися на виконанні українського фольклору в мистецьких обробках. Широке визнання здобув такий її ансамбль «Луна». Христина Липецька закликала передавати українські пісні молодому поколінню, більше публікувати української музики, і тоді, за її словами, «наша музична культура за кордоном разом з іншими ділянками мистецтва, не пропаде».

У 1988 р. Христину Липецьку за великий внесок у розвиток музичного мистецтва визнали «артисткою року» м. Уоррен.

Сьогодні Липецька навчає музики в українській католицькій школі при соборі Непорочного Зачаття в Уоррені, керує дитячим хором, готує із своїми вихованцями свята, серед яких традиційними є концерти з різдвяних колядок. У січні 2006 р. вона була музичним керівником адаптованої для учнівської молоді вистави «Назар Стодоля», чудово підготувала солістів і хор.

Робота з дітьми здавна приваблювала Христину Липецьку. Розуміючи значення української пісні для виховання юного покоління, вона ще в 1980 р. створила цікавий методичний проект «Слухайте й співайте». Він полягав у тому, щоб навчити дітей українських пісень за допомогою касетних записів. 12 пісень були записані таким чином, щоб дитина могла спочатку повторювати за співачкою окремі рядки куплетів, а потім виконувала їх сама під записаний фортепіанний супровід. Прихильники цього проекту таку форму вивчення рідної пісні радили використовувати в українських дитячих садочках та молодших класах, а також вдома, де й батьки могли вчитися разом з дитиною.

Христина Липецька цікавиться суспільно-мистецьким життям української громади, завжди бере в ньому активну участь. Вона входить до Союзу Українок Америки; один час була співголовою його відділу у Детройті; постійно виступає ініціатором і учасником багатьох українських акцій. Так, у 1992 році вона дала сольний концерт, збір від якого пішов на розвиток музею С.Крушельницької у Львові, у 1994 році  запропонувала провести з такою ж метою добродійний концерт у Торонто (Канада); у 2002 р. брала участь у  концерті на підтримку незалежної преси в Україні.

З 2007 року Христина Липецька живе в місті Рочестер-Хіллз (штат Мічиган). В день 75-річного ювілею її привітають чоловік Любомир, який постійно підтримував дружину в мистецькому виборі, донька і син, онуки, друзі і колеги.  Нам поки що не вдалося сконтактуватися з артисткою, та сподіваємося, що це колись відбудеться, і вона погодиться  розповісти більше про себе і про старий Станиславів – місто свого дитинства.

 

Галина Максим’юк,

музикознавець

 

   

 

 

Союз Українок Америки, відділ № 96, Детройт. 2009 р.

Христина Липецька стоїть  9-а зліва

 

 

Організатори й учасники вечора «Пам’яті Василя Стуса».

Детройт. 31 березня 1990 року.

Христина Липецька стоїть друга зліва