Те, що Степан Бандера посів трете місце в десятці «Великих українців», зовсім не означає, що його життя й суспільно-політичні погляди є знайомими та близькими широкому загалу. Бандера залишається для багатьох містичним прапором національно–визвольного руху, аніж реальною людиною.

Слід зазначити, що існує багато версій походження прізвища Бандера. Однозначно, що воно не походить від слова “бандит” і не має жодного стосунку до м. Бендери в Молдові. У романських мовах досі це слово вживається у значенні “прапор”, “хоругва”, в такому ж значення воно побутувало на Західній Україні. Багатозначним сьогодні видається й ім’я майбутнього Провідника ОУН – “Степан” у перекладі з грецької воно означає “вінок” – від самого народження доля ніби пророкувала цій людині вінець страждань…

Рідня батька Степана Бандери походила зі стрийських міщан, мати – з досить давнього священичого (греко-католицького) роду Глодзінських. Є свідчення, що саме по- материнській лінії одним із нащадків Бандерів можна вважати Мирослава Любачівського (покійного екзарха УГКЦ). У Старому Угринові свого часу парохом був брат Президента ЗУНР Євгена Петрушевича – Володимир, тут же народився Микола Саєвич – сотник УГА, доктор філософії, інженер-лісівник, родичами якого були Войнаровські- нащадки племінника Івана Мазепи…

Родина Бандери належала до тогочасної повітової еліти, у домівці була хороша бібліотека, й часто заходили відомі постаті визвольного руху. Степан у своїй автобіографії «Мої життєписні дані» згадуватиме, що від гостей раз по раз чув різні історії про Українську революцію і короткочасну українську державність. Згодом Бандера писав: «Під час Першої світової війни я пережив дитиною-юнаком чотириразове пересування воєнних фронтів через рідне село в 1914–1915 і 1917 роках, а в 1917 році важкі двотижневі бої. Через Угринів переходив австро–російський фронт, і наш дім був частково знищений гарматними снарядами».

У дитинстві Степан був низького росту та мав слабке здоров’я. Коли він захотів вступити до Пласту (молодіжної громадської організації) – йому відмовили через проблеми зі здоров’ям. Проте Бандера домігся свого, правда лише з третьої спроби. Є свідчення, що він готувався до поліцейських тортур: катував себе ланцюгами та голками та щоденно обливався холодною водою.

Бандера зробив стрімку кар’єру в ОУН. Він став керівником відділу пропаганди у 22 роки, в 23 – заступником Крайового Провідника, а в 24 – крайовим провідником.

За його ініціативи було створено підпільну друкарню ОУН та хімічну лабораторію. Також, в цей час, ОУН починає серію каральних акцій проти представників польської окупаційної влади. ОУНівцями було здійснено три політичних вбивства, одне з яких було помстою радянській владі за організацію голодомору 1933 року.

Бандера любив гру в шахи, співав у хорі та грав на гітарі і мандоліні. Займався бігом, плаванням та лижним спортом. Не палив і не вживав алкоголю.

Практично всі члени сім’ї Степана Бандери загинули під час війни або побували в концтаборах. Молодшого брата Богдана застрелили у 1942 чи 1943 роках. Інших двох братів – Олександра і Василя у 1942 році вбили наглядачі у концтаборі Аушвіц. Батька Бандери після численних катувань засудили до розстрілу і розстріляли у Києві. Сестер – Оксану та Марту-Марію заарештували у 1941 році і заслали до Сибіру, де одна з них померла.

Бандера був хорошим сім’янином. Він мав трьох дітей, а його дружина – Ярослава Бандера (Опаровська) допомагала йому у боротьбі.

Вбили Бандеру 15 жовтня 1959 року у Мюнхені. Агент КГБ Богдан Сташинський зі спеціального пістолета-шприца вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію

Степан Бандера був похований 20 жовтня 1959 року на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф на 43 полі. Його труну засипали привезеною з України землею та покропили водою з Чорного моря. На могилу лідера ОУН було покладено 250 прощальних вінків.

У проекті “Великі українці” Степан Бандера посів 3-є місце, набравши 261 247 голосів (16,12 % від загальної кількості людей, які взяли участь в голосуванні). Не обійшлось без скандалу: Бандера був серед лідерів голосування, але став третім, оскільки, за деякими даними, в останній день голосування за іншого кандидата з 80 номерів приходило понад 100 смс щохвилини. Шеф-редактор проекту Вахтанг Кіпіані заявив, що результати голосування було сфальсифіковано.

У світі є шість музеїв Степана Бандери, один з яких в Лондоні. На честь Степана Бандери названий проспект у Тернополі та вулиці у Львові, Луцьку, Дубровиці, Рівному, Коломиї, Івано-Франківську, Червонограді, Дрогобичі, Стрию, Долині, Калуші, Ковелі, Володимирі-Волинському, Городенці, Ізяславі та в інших населених пунктах. На початку своєї незалежності у столиці Чечні, в Грозному також була вулиця Степана Бандери.

Нагадаємо, сьогодні, 1 січня, на Калущині  відзначатимуть 107-у річницю з дня народження Степана Бандери.