Безпритульних собак в Івано-Франківську тисячі. Вони бомжують і лякають перехожих не з власної волі – як правило, це викинуті, побиті, заморені голодом тварини, залишені напризволяще своїми колишніми господарями. Ще рік тому їх чекала жорстока боротьба за виживання на вулиці або ж мучівна смерть від рук гицлів. Тепер тварини мають другий шанс. Завдяки благодійній організації «Дім Сірка» собаки знаходять дах над головою і люблячих господарів, а люди – надійного і вірного друга.

 

Днями на вулиці опинилося жорстоко побите цуценя алабая.

Щодня у соціальних мережах на сторінці «Дому Сірка» нові оголошення про пошук добрих рук та щасливі історії тих тварин, яким уже вдалося знайти новий дім. За рік роботи організації новий дім віднайшли понад 400 собак та котів! Господарів шукають і безпородні цуцики, викинуті кимось на смітник разом з ослабленою матір’ю, і дорогі алабаї та шарпеї, яких колишні господарі виставили за двері, щоб не мати мороки. Чимало збитих машиною котів. «Більшість знайдених нами тварин раніше мали господарів, але їх викинули, як непотріб. На жаль, у свідомості багатьох франківчан собака – це річ, а не істота. Коли тварина хворіє, її викидають», – зауважує волонтер Катерина Гуменюк. Перш ніж знайти тваринам новий дім, волонтери шукають їхніх старих господарів, дізнаються, чи вони бува не загубили тварину. Але правда, як правило, одна – тварин викинули.

Останнє оголошення вразило багатьох. На вулиці опинилося чистокровне цуценя алабая.   Вгодоване, з обрізаними вушками, але жорстоко побите. Щоб придбати тварину, її господар мав викласти не менше 1000 гривень, але йому набридло годувати пса. Господар не доклав зусиль прилаштувати кудись дорогого цуцика, а просто викинув його на вулицю. Алабай прибився до зграї. Усіх собак зі зграї потруїли, алабай врятувався, бо був  навчений не брати їжу з чужих рук. Цуценя було побите. Кажуть, били палицями і кидали камінням. Волонтери його виходили. Побачивши оголошення, що алабай шукає господарів, почали телефонувати десятки людей. Дзвонили навіть з собачих розплідників Києва та Львова, питали про родовід, але франківські волонтери принципово не віддають знайдених на вулиці тварин на розплід. Кажуть, потім дуже важко відстежити їхню долю  і з’ясувати, як з ними поводяться. Зараз песику вже знайшли нового господаря.

Це вже четвертий алабай за минулий рік. Трапляються породисті лабрадори, шарпеї. Лише німецьких вівчарок волонтери прилаштували майже півсотні! Переважно люди телефонують волонтерам і повідомляють, що бачили у місті безпритульного собаку чи цуценя. Частину знаходять самі волонтери. Буває, що у дзвінках погрожують – заберіть з нашого двору тварину, бо ми її вб’ємо. Восени волонтерів чекає «сезон грибників» – люди, які йдуть до лісу по гриби, вертаються звідти з коробками, повними новонароджених цуциків. Комусь втопити шкода, а викинути здається більш гуманно. «Якщо цуценята без мами, виходити їх вдається дуже рідко. На жаль, доводиться їх усипляти», – каже Катя Гуменюк.

Рада – єдина у Франківську Підгалянська вівчарка

Поки тварині шукають нового господаря, вона проходить курс лікування, вакцинацію та стерилізацію. Весь цей час її хтось мусить тримати вдома і годувати – це називається перетримка. Усе це – за кошти з благодійних пожертв або ж за свої власні. Щоп’ятниці о 18.00 біля універмагу «Прикарпаття» волонтери «Дому Сірка» проводять збір пожертв. Крім того, в організації є чимало друзів, які допомагають транспортом, медикаментами, харчами або ж беруть тварин на перетримку. 

Коли люди шукають собі чотирилапого друга, то звертаються у «Дім Сірка». Але не всі розуміють, що разом з твариною беруть на себе відповідальність. За минулий тиждень волонтерам повертають вже третього собаку. «Нові господарі деколи не розуміють, що пес – як маленька дитина. Тварині також потрібне виховання і догляд», – каже Катя Гуменюк. Скажімо, знайдені волонтерами господарі повернули Руді через те, що він внадився їсти сусідських курей. Таку поведінку легко коректувати, але потрібно трохи уваги. Пса забрали до себе вже треті господарі, які водять його на перевиховання до кінолога.

Історії знайдених собак часто нагадують детективи чи мелодрами. Про німецьку вівчарку Діну волонтерам повідомили по телефону: у нестерпну спеку собаку знайшли на трасі разом з купою цуценят. Поруч лежала тарілочка з їжею та коробка, у якій була сліпа онкохвора спаніелька. Виявилось, що Діна одночасно годувала своїх цуценят і доглядала за хворою спаніелькою, як за людиною. Та не могла ходити, тож Діна в зубах виносила її з коробки, щоб спаніелька сходила в туалет, а потім заносила її назад до коробки. На жаль, коли волонтери приїхали забирати Діну з цуценятами з траси, спаніельки біля неї вже не було. А Діну і усіх цуценят щасливо прилаштували.

Білочка, яка мала загинути від чумки, не лише одужала і знайшла собі люблячого господаря, а й врятувала дім від крадіжки. Піврічну собаку підкинули у двір Каті Гуменюк у розпал морозів. Дівчина забрала її дому, довелося нещасному псу робити по 7 уколів від чумки на день. Витратила понад тисячу гривень, але виходила пса. Хвороба залишила слід – собака має нервовий тік передньої лапи, що не зашкодило її прилаштувати у новий дім в селі. Маленька Білочка вразила всіх своєю прив’язаністю та мудрістю – собака щодня проводжає дітей господаря до самісінької школи і забирає їх назад. Усі дивуються, як собака може знати, коли у школі закінчуються уроки, але дивним чином вона щодня приходить за дітьми саме під кінець навчання. Одного разу Білка забігла до хати і почала голосно гавкати, показуючи господині на двері, ніби кликала її. Жінка пішла за собакою, та привела її до кліток з кролями. Злодій якраз пакував кролів у мішок. Білка накинулась на нього, чоловік кинув мішок і втік.

Лабрадору-ретриверу Тібальду знайшли не лише люблячу господиню, але й роботу. Добродушний пес сьогодні залучений у каніс-терапію – він працює з дітками-аутистами. Коли Тібальда знайшли на смітнику, пес від виснаження не зміг навіть підвестися на лапи. Виявилось, що у нього є господар, але чоловікові не було діла до пса. Віддати собаку під опіку волонтерів господар відмовився. За якийсь час пса, який навіть без документів коштує 2000 гривень, знову знайшли на смітнику уже в іншому районі міста. Потім Тібальд опинився на ще дальшому смітнику. Собака вже був цілком лисий від блошиного дерматиту і не міг ходити від голоду. Господар відмовився його лікувати, але віддавати все одно не хотів. Врешті собаку знайшли в протилежному кінці міста і забрали з чергового смітника. Волонтери якийсь час стежили за оголошеннями, але господар Тібальда не шукав. Пса пролікували і знайшли йому нову родину. А на роботі цей собака просто незамінний – дітки тягають пса за вуха, катаються на ньому, а він любляче терпить і допомагає їм оздоровлюватись. Лабрадори вважаються найдобрішою породою собак.

Безпородна Ельза заслужила у волонтерів звання «Матір-героїня». Собаку в коробці разом з трьома цуценятами викинули просто на площі Міцкевича. В той самий час волонтери підібрали на смітниках ще шістьох цуценят з двох різних виводків. Ельза прийняла всіх і годувала, доки ті потребували молока. Виконавши свою материнську місію, Ельза втекла з перетримки. Волонтери її так і не знайшли. А всіх цуценят вдалося прилаштувати.

Підібравши на вулиці брудну, виснажену ще й вагітну собаку, волонтери навіть не здогадувались, що вона рідкісної породи. Виявилося, що Рада – єдина польська підголянська вівчарка в Івано-Франківську. Усі хотіли забрати її, але без цуценят. Волонтери вже були готові зробити собаці аборт, але так і не наважились. Волонтерка Мар’яна забрала Раду народжувати до себе додому. Собака народила на Великдень п’ять чудесних цуценят, яких згодом залюбки розібрали. Рада стала гордістю собачої виставки минулого року. Люди підходили, гладили білосніжну Радину шерсть і дивувалися, звідки у Франківську такий породистий пес.

 

Наталка ГОЛОМІДОВА