Графічні дизайнери не дають інтерв’ю, не роблять виставок і тримаються в тіні. Такий стереотипний образ склався тому, що представники цієї професії вкрай рідко виходять на публіку. Тетяна Єфтимовська проламала кригу і зробила першу в Івано-Франківську виставку графічного дизайну. Експозиція діє у виставковій залі «Арт на мур» фортечної галереї «Бастіон» до 27 березня.

 

 

На виставці представлені обкладинки до книжок та журналів, буклети, плакати, візитки, а також веб-сайти та фото. Цікаво, що майже всі фото без графічної обробки. Тетяна Єфтимовська зуміла зловити настільки яскраві миті, що глядач навіть не сумнівається – тут попрацював фотошоп. Авторці довелося спеціально підписувати під кожною світлиною, що вони не оброблялися.

 

Серед графічних робіт особливу увагу привертає буклет, виготовлений для торгової марки дизайнерського одягу «CiX» від Ірини Харченко. Моделі наче перенеслися у просторі й часі і потрапили у казкову країну, яку пов’язують з реальністю франківські голуби, знайома лавка чи поштова скринька з сусідського двору. Поруч із самим буклетом фотографії, з яких дизайнер і скомбінувала кінцевий образ. Зіставляючи ці окремі фото «до» і буклет «після», розумієш, що графічний дизайн – це передовсім не набір певних навичок, а мистецтво.

 

Сьогодні графічний дизайнер та веб-дизайнер – професії дуже модні і затребувані. Виробники товарів та послуг розуміють, що без реклами вони програють жорстку конкуренцію, тож якісний сайт чи поліграфія – це велика інвестиція. З іншого боку, дизайн начебто не потребує особливих навичок. Стати дизайнером може будь-хто, хто володіє комп’ютером та має елементарний смак. Але стати успішним дизайнером щастить не всім.

 

Серед замовників Тетяни Єфтимовської – не лише відомі місцеві фірми, але й установи клієнтів з Росії, Австрії, Німеччини, Чехії, Словаччини та навіть Фінляндії. Дизайн зі змістом, створення свіжих, неповторних образів, жодних кліше чи копіювання чужих думок – це секрет успіху Тетяни Єфтимовської.

 

Її виставка не випадково оформлена в текстильному стилі. Вішаки та прищіпки, на яких тримаються роботи, мають підтекст. «Графічний дизайн для мене – це одяг, – каже Тетяна. – Не лише упаковка. Графічний дизайн – це одяг для думок в книжках, одяг для слів в дизайні шрифтів, одяг для послуг в рекламі й одяг для цілих організацій у веб-дизайні. Одяг може показувати суть, доповнювати, зацікавлювати, іронізувати, смішити та навіть вводити в оману, щоб глядач сам знайшов найважливіше».

 

Тетяна каже, що дуже часто бачить готовий образ, подивившись на замовника і поговоривши з ним. Завжди наполягає на живому спілкуванні, тому що навіть зовнішній вигляд людини, її одяг та манера вести бесіду допомагають зрозуміти, що їй подобається, чого вона хоче. Добрий дизайнер має бути маркетологом, психологом, а часто навіть телепатом, щоб відчути, що хоче замовник. «Дуже часто замовники кажуть так: «От як ви це бачите, так і зробіть». А потім показуєш роботу, а тобі: «Ой, я думав, що це має бути фіолетовим». Питаюсь, чому ж мені відразу про це не сказали. А замовник вважає, що я сама це мала відчути, що воно має бути фіолетовим», – сміється Тетяна.

 

Ще один неприємний момент у роботі дизайнера, коли замовник радиться зі своїм офісом і всі, від бухгалтера до прибиральниці, вносяь свої корективи. «Коли є якийсь образ, а потім кожен починає говорити, що йому то не подобається, а тому то, від образу вже нічого не залишається. В результаті виходить казна-що. Ми ж не кажемо хірургам, що вони неправильним швом зашили чи недобре зробили операцію», – зауважує дизайнерка.

 

Часто доводиться стикатися з тим, каже Тетяна, що замовник не хоче сучасного дизайну: «Церковні установи, коли замовляють сайти, зазвичай, просять, щоб все було стримано і похмуро, в коричнево-золотистих тонах, і в той же час хочуть, щоб сайт виділявся і привертав увагу. Їх дуже важко переконати. Дизайнеру все ж таки видніше, яким має бути готовий продукт. Він краще розуміється в ринку і в сучасних тенденціях дизайну».

 

Цікаво, що дизайнером Тетяна стала випадково. Вона хотіла бути художницею, як її мама. Пробувала вступити у Львівський коледж Труша, але не вдалося. Сказали, що не має ніякої школи. «Мама малювала  у стилі московської школи – все дуже деталізувалося, усі речі промальовувалися до максимальної схожості. Я малювала дуже подібно, а в коледжі хотіли бачити львівську школу живопису – крупні і широкі мазки», – згадує Тетяна. Після невдачі у Львові вона закінчила українсько-німецьку філологію і шукала роботу вчителя.  У цей час однокласник раптово згадав, що Таня в школі добре знала інформатику, і запропонував верстати газету.

«Ми тоді не уявляли, як далеко інформатика від верстання газети. Але був комп’ютер, і я, як їжак в тумані, вивчала програми. Без інструкцій, пробувала, що вийде. Я Word вивчила значно пізніше, ніж PageMaker, але таки навчилась верстати газету», – згадує Тетяна. Після того вона змінила ще біля 40 місць роботи, зокрема, працювала у видавництві «Лілея-НВ». Тепер разом з чоловіком-програмістом має сімейний бізнес – вони займаються графічним та веб-дизайном  у власній міні-студії.

 

Спершу Тетяна займалася більше поліграфією і рекламою, а чоловік – програмуванням. «Коли він почав шукати собі дизайнера для оформлення сайтів, тоді я попросила, щоб він мені пояснив, що саме потрібно робити. Кажу, чого ж ти шукаєш, якщо в тебе дизайнер вдома. Трохи намучилась, але навчилась», – сміється Тетяна Єфтимовська. Після 17 років у цій професії дизайнер зізнається, що вдячна Богові за те, що живе в період, коли є комп’ютери, адже не знає, що ще могла би робити з таким захопленням.

 

Наталка ГОЛОМІДОВА