На Шрі-Ланці найперше вражають запахи. Ніяких газів, диму і кіптяви. Ця країна пахне сандалом, лотосом, спеціями та ароматними паличками. Кольори і звуки нагадують райський Едем. У садах ростуть кокоси й банани, маракуйя, ананаси та ще кількадесят тропічних плодів. Придбаний в українському супермаркеті ананас навіть близько не смакує так, як щойно зрубаний мачете, свіжий плід. До речі, коли у жіночих журналах розповідають про те, що ананаси спалюють жир, то трохи недоговорюють. Здатність спалювати жир мають лише червоні ананаси, які зі Шрі-Ланки, на жаль, не експортують.

 

 

Дороги на Шрі-Ланці ідеальні. Вузенькі і дуже чисті. Їх постійно прибирають. Ніде немає жодного дорожнього знака – щоб не порушувати правил дорожнього руху. Лівосторонній рух неабияк збиває з пантелику. Пересуватися самостійно тут вкрай важко, голова не може спроектувати наче віддзеркалене відображення, тому всі ситуації на дорозі здаються аварійними.

Від спеки у мандрах рятує тук-тук – мотоцикл із відкритою будкою на трьох колесах. Як тільки він починає рухатися, пасажирів обвіває прохолодним вітерцем. У Шрі-Ланці такий вид транспорту коштує від 5000 доларів – несамовиті гроші, як на країну, де сто доларів – справжнє щастя. Ця бідність, очевидно, стимулює народну творчість. Що не тук-тук чи автобус, то справжній шедевр вуличного мистецтва. Намальовані за допомогою балонів сюжети різняться – від Боба Марлі до Че Гевари. Крилаті вислови, на кшталт німецького «Leben und leben lassen» (жити і дати жити) дарують посмішку. Навіть найзадрипаніший тук з двома прибитими абияк кавалками бляхи має гордий напис «тут-тук-сафарі» або «тук-тук-раллі».

Ранок ланкійців починається з гімнастики та медитації. Часто на березі океану. Узбережжя о шостій ранку переповнене місцевими жителями, які застигли у медитації перед сходом сонця. Пізніше на пляжах зустрінеш лише туристів. Переважно неграмотних, які не вміють прочитати написи англійською, за якими із готелю безкоштовно винесуть шезлонг, парасольку і рушник, а тому вони лежать просто на піску. Біля океану спека не виснажує, тут можна комфортно перебувати хоч цілий день. Цікаво, що сонце не засліплює очі, тож сонцезахисних окулярів тут не носять.

Найкраще втамовує спрагу кокосова вода. Пити воду з крана тут не можна. Кокос – універсальний продукт для Шрі-Ланки. З нього виготовляють палички, салати, горілку та ром. Кокосовий ром можна придбати у будь-якому магазині. Попри широкий асортимент алкоголю, ланкійці п’ють лише напої місцевого виробництва – у крамницях продається один-єдиний шрі-ланкійський ром, одна горілка і одне пиво. Сигарет ніде немає, але якщо запитати, дістають з-під прилавка.

Шрі-Ланка, вона ж Цейлон, відома в усьому світі завдяки плантаціям чаю та кави. Однак самі ланкійці ні одного, ні другого не п’ють на знак зневаги до колоніальної системи. Легендарні бренди «Ліптон» та «Ділмах» на острові є символами колонізації. Англійців тут недолюблюють досі. По-перше, за історію, по-друге, за те, що сучасних туристів з Англії на Шрі-Ланці цікавлять лише дівчата, коштовні камені та чай.

Збирання чаю – рабська праця. Жінки збирають на день до 20 кілограмів листя під палючим сонцем. Так званий білий чай, який останніми роками став дуже популярним у Європі, – це ще не розпущені кількаденні молоді листочки, більше схожі на голочки. На Шрі-Ланці цей чай називають срібним. Зважаючи на те, що білого чаю збирають до 100 кілограмів на рік, можна засумніватися, чи справді він може продаватися ледь не у кожній українській крамниці. Смак чаю на Шрі-Ланці цілком інший. Навіть найдешевші сорти мають неперевершений аромат, якого вже не має чай, який продається в Україні.

Дорогоцінне каміння дає Шрі-Ланці добрі прибутки. Його видобувають найдревнішим способом: одна людина лупає скелю і складає уламки у конусоподібний кошик із ротану, він піднімається нагору. Інша людина, яка цілий день стоїть по пояс у воді, промиває кошик. Важке каміння осідає на дно, а шутер викидають. Видобування каміння – родинний бізнес. Поруч із копальнею завжди є майстерня, де можна замовити виготовлення виробу з камінчиком, який сподобався. На все дорогоцінне каміння на Шрі-Ланці дають пожиттєву гарантію.

Ботанічні сади – як концентрація райської природи. Там можна гуляти цілий день і все одно не побачити усього. У ботанічних садах зазвичай відбуваються весільні фотосесії. На молодій можна побачити розкішне весільне сарі, ціна якого майже 3000 доларів. Більшість місцевих наречених змушені брати дороге вбрання напрокат без жодних забобонів. Сарі на Шрі-Ланці є одночасно щоденним, діловим і святковим жіночим вбранням. Різниця лише у багатстві оздоби.

Більшість населення острова сповідує буддизм. Якщо у нас на кожному кроці хрести і скульптури Матері Божої, то на Шрі-Ланці – маленькі Будди у скляних капсулах. До храмів та монастирів можна заходити лише босоніж, тому перед культовими спорудами вишиковуються цілі купи взуття. Місцеві мешканці цілий рік ходять у тому, що у нас чомусь називається в’єтнамками, а у цілому світі це «японки». Найважливіша буддійська святиня – храм Зуба Будди у місті Канді. Після спалення тіла Будди у 540 році до нашої ери залишилось 4 зуби. Один з них довший час зберігався у Індії, але у 371 році потрапив на Цейлон. Згідно з переказами, одна з принцес привезла зуб, заховавши його у своєму волоссі. Відтоді зуб Будди дбайливо оберігають, бо ланкійці вірять: доки він у них – країна буде могутньою і непереможною.

Місцеві мешканці привітні, доброзичливі, пунктуальні і дуже вдячні. А ще дуже добре виглядають. Можливо, через здорове харчування  та екологію, а може, й через народну медицину – аюрведу. Ланкійці не вживають м’яса з релігійних причин, зате їдять багато зелені, овочів та фруктів. У країні майже не використовують пластик, бо усе, що можна замінити пластиком, там виготовлять з тіку.

Аюрведа на Шрі-Ланці безвідмовна і безальтернативна. За допомогою рослинних олійок лікують рак, псоріаз, герпес – ліки від усіх відомих на світі хвороб продаються на кожному кроці. Правдивий лікар ніколи не візьме гроші з хворого до повного одужання. Навіть ціни за лікування не називає. Ну як тут не вилікуватись? Пропонуючи туристам чудодійні ліки від раку, гіди ні на секунду не лукавлять – вони свято вірять у силу власної медицини і в те, що невиліковних хвороб не існує. Дивовижно, але привезені зі Шрі-Ланки ліки, всупереч здоровому скепсису, таки допомагають! А після зубного порошку кольору какао зуби – як перлини.

А ще на Шрі-Ланці знають усі складники легендарних парфумів «Шанель» і не тільки. Тут ростуть усі необхідні для створення розкручених ароматів рослини і вільно продаються ефірні й ароматичні олії. Ланкійцям ніяк не втямити, чому в цілому світі віддають шалені гроші за сильно розведені суміші олій різних рослин, які у них ростуть, якщо можна користуватися натуральними олійками: алоє вера, сандал, троянда, лотос, шафран…

 

Наталка ГОЛОМІДОВА