Режисер: Квентін Тарантіно

Якщо хтось краще за всіх показує в кіно, що таке справжнє пекло, то це Квентін Тарантіно. І ні в кого так шалено не стукає креативний мотор, як у автора семи чудових фільмів, кожен з яких так чи інакше відбивається в його восьмій роботі. Це і актори, і сюжетні повороти, і просто порушені теми. Тарантіно завжди хвацько долав бар’єри, ніколи не помічав перешкод і був крутішим, ніж досвідчений сапер на мінному полі. Його новий тригодинний вестерн переповнений знахідками. Їх важко перетравити. Але Квентін є бездоганним майстром діалогів – його герої вивергають їх, як полум’я, немов витончену непристойну поезію. При цьому режисер ще й масштабно мислить.

Дія розгортається під час снігової бурі у Вайомінгу, на території галантерейної крамниці, і чудовий оператор Роберт Річардсон, майстер своєї справи, жодного разу не дає перевести подих. Після першої сцени на тлі засніжених пейзажів дія переміщається на декорацію, що нагадує заїжджий двір, і більша частина фільму схожа на чудово зняту театральну п’єсу. «Мерзенна вісімка» просто кишить злодіями. Забудьте про добро, тут є місце тільки для потворності і гріха. Семюел Л. Джексон, найкращий інтерпретатор «вулично-шекспірівських» текстів Тарантіно, сяє тут в ролі майора Маркіза Уоррена, колишнього солдата, який, як і раніше, бореться з проявами расизму через десятиріччя після закінчення Громадянської війни.

Людина, яка дає шанс чорному демону висловлюватися впродовж усього фільму, – це мисливець за головами Джон Рут (неперевершений Курт Рассел), який везе Дейзі Домерга (Дженніфер Джейсон Лі) в Ред Рок для повішення. Судячи з синців на обличчі Дейзі, Рут піднімає руку на жінку, а може, й ще гірше. Разом з майором, якого прихопили дорогою у хуртовині, кортеж зупиняється на обійсті Мінні, щоб перечекати бурю і зрозуміти, що відбувається. До цього моменту компанія фріків вже добряче розростається. Приголомшливий Уолтон Гоггінс грає Кріса Меннінгса, який стверджує, що він новий шериф Ред Рока. Тім Рот зображує британського ката Освальдо Мобрея, а разом з ним у кадрі опиняється партнер Рота зі «Скажених псів» Майкл Медсен (його герой – таємничий ковбой Джо Кейдж). Також тут є мексиканець Боб (Деміан Бішір), який стверджує, що він приятель відсутньої в крамниці Мінні, та Сенфорд Смізерс (Брюс Дерн), генерал армії Конфедератів, якому з першого погляду не подобається майор у виконанні Семюела Л. Джексона. Бенефіс тут відразу у всіх акторів, а особливо відзначилася Лі в ролі побитої жінки, у якої при цьому, безумовно, є якийсь план на порятунок. Так що глядачеві залишається вгадати, з ким саме Дейзі пов’язує очікування на втечу.

Ситуація нагадує «Десять негренят» Агати Крісті, якби вона писала бульварне чтиво. У каві отрута, кулі час від часу вилітають з рушниць, кров бризкає фонтаном, кількість трупів росте, а крім того, ще й зачитується вголос лист майору від Авраама Лінкольна. Можливо, багато що тут в кадрі абсолютно зайве. Але ніхто не казав, що буде легко. Щоб «Вісімка» вам точно сподобалася, потрібно не зважати на послідовність подій, а також дотерпіти до моменту, поки мурашки почнуть бігати по шкірі. А феєрверки у Квентіна точно будуть. Якщо ви добре знаєте прийоми Тарантіно, то, напевно, в курсі, як він уміє «заговорювати» своїх глядачів, змушуючи їх забути, скільки часу триває сцена, а потім починає різко знищувати своїх героїв – зовсім як в улюбленому фільмі Джона Карпентера «Щось».

З поданнями глядачів про правила хорошого тону і пристойність у Квентіна теж свої рахунки. Майже кожен герой кидає в бік майора принизливе слово «ніггер», а той в помсту вибухає соковитим монологом, який наочно ілюструє страхи білих щодо чорних членів. Звичайно, це багатьох покоробить, як і той факт, що Дейзі пекельно страждає від рук жорстоких чоловіків. Але такий вже Квентін. Тарантіно славний багатьма талантами, але не політкоректністю. Його не цікавить ваша зона комфорту. Він повернув війну додому, і ця війна не тільки політична і географічна, а й соціальна, сексуальна і расистська. Ми з усім цим маємо справу за межами кінозалу. Так що головне в «Мерзенній вісімці» – це не те, що безпосередньо показано на екрані, а підтекст, який можна зіставити з реальністю, і це буде мучити вас впродовж декількох днів. Від такого відчуття врятуватися вже не вдасться – в цьому, мабуть, і був весь прикол Квентіна.

ФЕЛІНСЬКИЙ