Режисер: Пітер Ландесман

У ролях: Уілл Сміт, Алек Болдуін, Альберт Брукс

Уілл Сміт претендує на «Золотий глобус» найкращому акторові за роль в «Захиснику». І, в принципі, він це заслужив, зобразивши на екрані  реального героя американської медицини – патологоанатома Беннета Омаля, нігерійського емігранта. Людину, яка нічого не тямила в американському футболі, але стала головним жахіттям професійної ліги НФЛ. Чому? Затурканий лікар з пітсбургського моргу на роботі вважався аутсайдером, оскільки делікатно поводився з трупами, вважаючи, що мерцям є про що розповісти. І одного разу лікар дійсно виявився правий, спровокувавши велику історію. Головний герой проводить тести мозку Залізного Майка Вебстера (неперевершений Девід Морс), центрального захисника «Пітсбург Стілерс» і члена Залу слави. Результати засвідчують, що систематичні удари по голові на полі призводять до втрати пам’яті, деменції і, як наслідок, смерті. Явище герой називає хронічним травматичним енцефалітом, а потім починає активно боротися за те, щоб привернути до проблеми любителів і професіоналів суспільну увагу. Справи дійсно серйозні – гравці отримують удари по голові з силою кувалди для того, щоб завести натовп на стадіоні. Зрозуміло, всі вони повинні усвідомлювати, що відбувається з їхнім здоров’ям. Омаль заручається підтримкою свого суперечливого боса Сайра Уехта (Альберт Брукс), який дотримується думки, що неділя повинна належати Богу, а не НФЛ. Крім того, на боці головного героя колишній лікар «Стілерс» (Алек Болдуін), який переживає через те, що його пацієнти мруть, як мухи. Однак всім цим людям, які вирішили поборотися за справедливість, треба ще й впоратися з протидією НФЛ в особі Люка Уїлсона в ролі комісіонера Роджера Гуделла, який готовий на все, щоб позбавити Омаля його роботи і репутації героя спортивної медицини. Історія дійсно захоплива, особливо коли в кадрі з’являються збожеволілі гравець Джастін Стрельчик (Метью Уілліг) і Дейв Дюерсон (Адевале Акінойе-Агбаже), чию гаму проблем не показує сканування мозку. Режисер Пітер Ландесман («Паркленд») також брав участь у створенні сценарію, втім, не особливо бажав заглиблюватися в жахи спортивної травми. Таким чином, на екрані постійно мелькають балакучі голови, які, мабуть, більше підходять для стильної картинки. Також є романтичні інтермедії за участю Омаля і його дружини Парми. І через це фільм стає менш цікавим якраз в ті моменти, коли напруга повинна була б, за ідеєю, зростати. На щастя, Сміт – бездоганний у грі і явно заряджений на «Оскар» – так чи інакше, він тягне на собі картину. Ну, і взагалі, сумнівно випускати у прокат таку картину перед Суперкубком. Фанати спорту це точно сприймуть з кислою міною. Хоча зачекайте, може, саме так і треба?

ФЕЛІНСЬКИЙ