То неправда, що зараз лише гостре та скандальне прив’язує читача до газети. Якщо він людина хистка до життя в його розмаїтті, то серед тисяч рядків не пропустить тих, що навівають спокій, несуть добре та вічне. Так вийшло у нас з публікацією «Григорій Крук. Коли ми побачимо хоча б його «Дівчинку, що читає?».

«Цікаво розповівши про нашого земляка Крука як українського митця світового масштабу, який створив понад 300 скульптур, ви дещо засмутили мене тим, що у Музеї мистецтв Прикарпаття є лише одненька із них, та й та в запасниках. Але якщо вже так сталося, то чому б не показати її світлину?» – запитує читачка Ольга Барило. А читач Михайло Козак цікавиться, коли ту музейну «Дівчинку…» можна буде все-таки побачити в якійсь експозиції.

Тож прямуємо до Музею мистецтв. Заступник директора з обліку і зберігання музейних цінностей Віктор Досканюк з порозуміння поставився  до запитів читачів. І, взявши свій фотоапарат, невідкладно зробив світлини, які ми зараз друкуємо.

«Можливо, «Дівчинка, що читає книжку» (саме так називається ця скульптура) на пересічну людину не справить аж надто великого враження. Але той, хто фахово знається на цьому виді образотворчого мистецтва, оцінить її по високій шкалі, – зауважив Віктор Досканюк. – Оскільки ця робота Крука має дійсно культурну цінність, то у вільному доступі потребує відповідних гарантій безпеки. Для їх забезпечення необхідні чималі  кошти, яких у наш складний час у музею немає».

І все ж, задля задоволення відвідувачів у 2006 році музей на свій страх і ризик виставив цю скульптурку. Це було в рамках заходів до 95-річчя Григорія Крука. Не маючи можливості обладнати «об’єкт» засобами сигналізації, накрили «Дівчинку…» куполом на кшталт акваріума з товстого важкого скла. Належної естетики в тому не було, але хоч якийсь захист придумали. Зараз це було б занадто ризиковано.

По суті, то була виставка однієї роботи. Виглядала вона самотньо, просилася, так би мовити, до відповідної спільноти. Тож у 2011 році, до 100-річчя митця, вже сім його скульптур із бронзи та глини були епіцентром експозиції, у яку входили і твори викладачів Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету – скульптора Богдана Гладкого та кераміста Ореста Голоневського.

У тій сімці Крука, крім «Дівчинки…», були ще дві роботи, привезені з Надвірної, та чотири зі Львова. Їх назви доволі прямі та невибагливі: «Селянка, що стоїть», «Жінка, що миє ноги», «Бандурист», «Портрет Володимира Луціва у молодому віці», «Портрет Святослава Гординського». Зауважимо, що ці неповторні роботи Григорій Крук створив у Мюнхені у період з 1938 по 1958 роки. Тобто там, де він жив і плідно працював до самої смерті (1988 р.).

Як буде з експонуванням його творів у майбутньому? Оскільки, як ви вже зрозуміли з цього тексту, вихід робіт Крука до земляків відбувається в роки його ювілеїв, то наступних виставок можемо сподіватися або в 2016 році (105-річчя майстра), або, найбільш ймовірно, аж у 2021-му (до 110-річчя від його дня народження).

Хоча може статися, що Крук відкриється краянам в якійсь тематичній експозиції кількох авторів. Наприклад, у Віктора Досканюка є чудовий задум: влаштувати виставку творів знаменитих випускників Краківської та Берлінської академій мистецтв – вихідців із Станиславівщини. Крук (син сільського гончара) закінчив обидві академії. І став визначною постаттю світової культури. Хоча в перші роки його захоплення скульптурою у ньому не вбачали великого майстра. Але те, що народилося згодом, виявилося особливим. А тому таким цікавим.

«Сільська жінка» – дуже характерний для Крука образ на межі гротеску.

Саме та «Дівчинка…». Музею мистецтв Прикарпаття вона подарована у 1992 році.

Марія ПАЛЮГА