Того дня франківчанка Олександра Войтович підійшла до банкомату зняти з картки гроші: напередодні саме виплатили зарплату…

Жінка не повірила своїм очам: монітор показував, що баланс картки – мінус 185 тисяч гривень. Так почалася для неї довга історія судової боротьби з найбільшим банком України. 

Українці вже звикли, що банкіри ввічливі і запобігливі перед клієнтами лише в рекламних роликах. Щойно ви поставили підпис у кредитному договорі, від сентиментів не залишається й сліду. Без жодних докорів сумління українські фінустанови здатні заморожувати кошти вкладників, підвищувати в односторонньому порядку відсоткову ставку кредиту чи комісію, але визнавати власні ляпи й некомпетентність – ні, оце нізащо. 

Історія франківчанки Олександри Войтович зайвий раз показує, що українські приватні корпорації цілком здатні бути такими ж бездушними й корумпованими у стосунках з громадянами, як і хронічно відчужений від суспільства держапарат.

Коли Олександра Войтович оговталася від шоку, вона з’ясувала, що стала боржником банку мимоволі. Свого часу її чоловік, увійшовши, очевидно, у змову з працівниками відділення “Приватбанку”, підробив її підпис на договорі поруки. Так жінка стала поручителем, сама не знаючи того, у кредитному договорі на кругленьку суму в 200 тисяч гривень, яку чоловік збирався потратити на придбання вантажівки. Того дня, коли вона начебто особисто підписала договір поруки, жінка відпочивала з дитиною у Криму. Судово-почеркознавча експертиза підтвердила, що пані Олександра не підписувала угоду документів, її підпис сфальшовано. Після кількарічної судової тяганини суд скасував договір поруки. Справу про підроблення підпису розслідує прокуратура, вже три роки слідчі ніяк не можуть встановити службову особу в банку, яка підробила підпис. Тим часом це не заважає банку далі переслідувати жінку.

«Колишній мій чоловік дуже хотів бізнесу (я тоді була ще з ним одружена), вирішив брати кредит. Я була категорично проти, – згадує пані Олександра. – Він побачив, що я йому згоди не дам, і знайшов інший спосіб…»

У 2007 році, 20 липня, колишній чоловік Олександри Войтович уклав кредитний договір на суму 35 тисяч доларів з Івано-Франківською філією «Приватбанку» в особі керуючого Рогатинським відділенням №1. В якості заставного майна чоловік запропонував власний автомобіль –  вантажівку «Renault Premium», а в якості поручителя – свою дружину. Якби чоловік вчасно сплатив кредит, жінка б і не дізналася, що стала поручителем і мимоволі  взяла на себе зобов’язання з кредитного договору. Але бізнес не пішов: повернути позику було нічим.

Можна лише припускати, як чоловікові вдалося переконати керівника відділу банку оформити договір поруки без відома й особистої присутності жінки. Навряд чи обійшлося без особистих знайомств чи «неофіційних аргументів». Для неї все відкрилося у березні 2010 року, коли прийшла вимога «Приватбанку» про погашення заборгованості в розмірі 18 тисяч доларів. Як згодом з’ясувала жінка, на той час вже розлучена, що до того вже тривали судові процеси між банком та її чоловіком. Але її як поручителя позивач – Рогатинське відділення «Приватбанку» – не включав у позовну заяву. Очевидно, каже жінка, керівництво відділу розуміло, що в суді випливе правда про фальсифікацію договору поруки. Рішенням суду кредитний договір було розірвано, банк отримав заставне майно, оцінене у 8 тис. грн. Певно, керівництво філії сподівалося, що на тому крапка.

Але тим часом після фінансової кризи 2008-го керівництво “Приватбанку” оптимізувало мережу: філії як юридичні особи були ліквідовані, усі ключові управлінські повноваження сконцентрували у головному офісі в Дніпропетровську, в тому числі й право представляти банк у судових спорах. І юристи центрального офісу в Дніпропетровську зауважили, що їхня філія чомусь «проґавила» у суді з позичальником Ігорем Войтовичем особу поручителя, якою начебто була Олександра Войтович.

Так жінка і дізналася з вимоги банку, що мусить відповісти за виконання кредитних повноважень в тому обсязі, як і позичальник. А вже 29 квітня 2010 року, без «суду і слідства» в рахунок погашення заборгованості банк і стягнув з зарплатної картки жінки майже півтори тисячі гривень зарплати та ще “довісив” боргу в 185 тис. грн. «Приходжу до банкомату знімати гроші, а в мене на картці – мінус 185 тис. гривень. Цей борг ріс щодня на 2000 гривень», – з жахом згадує жінка.

На всі її пояснення і скарги банк давав формальні відписки. На прохання жінки надати копію договору поруки, який вона нібито підписувала, банк відмовив, посилаючись на… банківську таємницю.

За порадою однокласника-юриста жінка звернулася до прокуратури та суду.

У грудні 2010 року прокуратура Рогатинського району порушила кримінальну справу за фактом підроблення невстановленою особою договору поруки. В ході розслідування Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС в області проведено судово-почеркознавчу експертизу і встановлено, що підпис від імені Олександри Войтович виконаний «іншою особою». Втім, особу, яка підробила документи, слідство не встановило досі.

У листопаді 2011 року Івано-Франківський міський суд визнав договір поруки недійсним та зобов’язав банк повернути гроші, стягнуті з зарплатної картки Олександри Войтович. Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін. Однак банк не поспішав визнавати помилку і виконувати рішення суду. Тоді жінка звернулася до управління юстиції. Банк повернув гроші аж у липні 2012 року.

Однак, попри відкриту кримінальну справу та програні судові процеси в Івано-Франківську, «Приватбанк» розпочав судову тяганину проти жінки у Дніпропетровську, де розташований центральний офіс. Жінка розповідає, що їй навіть не приходили повістки до суду. У січні 2011 року вона отримала вже готове, ухвалене без її участі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська про стягнення з неї 213 тисяч гривень. Подала апеляцію – Апеляційний суд Дніпропетровської області зменшив суму виплати до 192 тисяч гривень. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська зобов’язав виконавчу службу Івано-Франківська винести ухвалу про арешт майна та заборону його відчуження.

Зараз навіть важко перерахувати, скільки листів, звернень, клопотань написала Олександра Войтович. Після тривалих судових процесів в Івано-Франківському міському суді, Жовтневому районному суді Дніпропетровська, Апеляційному суді Дніпропетровської області та Вищому спеціалізованому суді України жінка довела, що договір поруки був підроблений. Зрештою, Апеляційний суд Дніпропетровської області скасував своє рішення в частині стягнення з пані Олександри матеріальної шкоди, а Жовтневий районний суд скасував заходи щодо накладення арешту на рухоме та нерухоме майно. «Незважаючи на незаперечні факти щодо відсутності у мене перед ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості, все моє рухоме і нерухоме майно перебуло під арештом майже два роки – з 26 січня 2011 року до 6 грудня 2012 року», – зазначає жінка. Вона – одна з небагатьох, кому в протистоянні з «Приватом» вдалося довести свою правоту. 

Втім, процесів у чотирьох судах банку виявилося замало. «Після того, як я пройшла всі ці суди і вони вирішені на мою користь, «Приватбанк» продовжує мене переслідувати», – бідкається Олександра Войтович.

У липні 2012 року банк знову подав позов вже до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська, в якому повторно ставить вимогу стягнути з жінки 15 тисяч доларів США. Жінка направила кілька листів у суди Дніпропетровська з проханням закрити справу і відмовити у позові ПАТ КБ «Приватбанк». Однак жодних відповідей наразі не отримала. Крім того, пані Олександра зверталася до керівництва «Приватбанку» та Національного банку з проханням видати довідку про відсутність заборгованості. Але як з Івано-Франківська, так і з Дніпропетровська отримує лише відписки.

Пані Олександра розповідає, що вже кілька років живе у страху. Переживає, щоб її неповнолітню дитину не позбавили засобів для існування та житла. «Ну чого вони до мене причепилися?! Я не підписувала договорів, кажу їм, що я цього не робила, а вони мені відповідають, що банк провів своє розслідування і вважає, що вони нічого не порушили. Хіба внутрішнє розслідування важливіше за рішення судів?» Наразі жінка сама звернулася до суду з проханням зобов’язати «Приватбанк» видати довідку про відсутність заборгованості та відшкодувати матеріальні та моральні збитки.

Цікаво, що і керівництво Рогатинського відділення «Приватбанку», і працівник, який оформляв кредит, досі перебувають на займаних посадах. Прокуратура все ще вдає, що шукає шахрая. Керівництво ані регіонального, ані центрального відділення «Приватбанку» не реагує на звернення жінки.

Тим часом Національний банк не втомлюється офіційно звітувати, що довіра населення до фінустанов росте, як на дріжджах. Та невже? Хіба ця довіра не складається з отаких-от маленьких приватних історій?

Марія ГАВРИЛЮК