Ми зустрілися біля входу в будинок, в якому на 17:30 було призначено це зібрання, підійшовши до нього майже водночас, але із протилежних боків цієї переритої та ще від минулого року недоремонтованої вулиці, яка веде до парку. Подумки відзначив пунктуальність, якої, мабуть, зобов’язані дотримуватися члени цього товариства. А вголос промовив: «Жахливі вулиці у вашому місті». «Та хіба це місто, це ж село», – відповів він мені весело. При цьому він помітно гаркавив, навіть не вживаючи букву «р», і почісував поріділу і з роками трохи вибляклу, але все ще кучеряву бороду.
Щоб зайти у браму цього старого польського будинку, потрібно було смикнути, як він сказав мені, «пімпочку» – жмуток алюмінієвого дроту, що звисав із дверей. Одразу повіяло казкою. Круті сходи на другий поверх, вихід на балкон, пройти балконом попри розцяцьковану червонобокими плодами яблуню (казкою повіяло вдруге) до самого кінця і аж тоді – місце зустрічі.
Сьогодні вони збиралися вдесяте. Принаймні так оголосив один із тих, котрі вже були у кімнаті. Він поважно сидів на одному із трьох центральних крісел, які виглядали як середнього розміру трон, праворуч від місця для доповідача і задумливо втикав у планшет, читаючи, як потім виявилося, вікіпедію. Він був одягнутий у білу майку на противагу моєму супутникові, який для контрасту носив чорний одяг і, коли зайшов до кімнати, одразу зайняв місце на протилежному – лівому «троні». Вдвох вони створювали такий собі інь і янь.
За деякий час усі, хто мав прийти, неквапливо зібралися в кімнаті, розвіявши недавно створений мною міф про пунктуальність цього товариства. Доповідач прийшов одним із останніх. Із його появою число присутніх довершилося містичною тринадцяткою і було б таким і надалі, якби не вона, яка прибігла уже після початку доповіді, а потім записувала в грубий зошит все, що почула на зібранні (а почути вона могла все, що завгодно). Напевно, щоб не порушувати містерію чисел, на другому колі запитань один із присутніх, який сидів між черепом козла, що висів на одвірку, і бюстом Лєніна в німецькій касці, вибачився, сказав, що поспішає, і пішов. Отож перед початком і наприкінці ритуальний абсент пили тринадцятеро.
Овальний стіл, накритий блідо-рожевим сукном був заставлений зеленими напоями і наїдками. Окрім абсенту, тут був тархун, малосольні огірки, оливки, фасолька, м’ятні цукерки і чіпси в зеленій упаковці. Їли мало. Більше говорили. Обговорювали визначення егрегора. Бо про що ж іще було говорити цього спекотного серпневого вечора.
Доповідач демонстрував схематичні малюнки, на яких люди створюють собі егрегорів. Егрегор спочатку мав вигляд хмарки, під якою зібралися люди, згодом у хмарки з’явилося личко, як смайлик, людей стало більше і серед них виокремився шаман, а потім той, що сидів ліворуч в чорній майці, домалював хмарці ріжки, логічно завершивши портрет егрегора.
«Мені як людині вкрай приємна та висока оцінка, яку дав доповідач людям як творцям егрегорів, але чи не припускає шановний доповідач існування егрегорів ще до появи людства?» – сказав я, коли надійшла моя черга, і запропонував демонструвати картинки у зворотному порядку – спочатку хмарка з личком, тоді хмарка з шаманом, а потім – хмарка і натовп, який вболіває за «Металіст» чи пропагує комунізм.
«Все можливо», – у відповідь сказав доповідач. І я, коли надійшла моя черга, погодився з його думкою.
Окрім тієї, котра запізнилася і потім все записувала, серед присутніх був іще один уважний слухач і активний учасник дискусії. Він був єдиний, хто носив не бороду, а вуса, і надавав перевагу синьо-блакитним кольорам – мав таку майку і шорти. Після зустрічі він на трохи залишився біля столу, жартуючи із своїм чорномаєчним та біломаєчним товаришем про егрегор помаранчевої революції… Треба сказати, що він прийшов на зібрання не з порожніми руками – мав цілу торбу книжок (крім того, саме він, здається, зафундував весь той абсент). Книжки були дві – одна наукова, яку написав місцевий науковець про поетологічні парадигми, а друга просто вірші. «Жіночка, яка їх написала цілителька, ніколи раніше не писала, а тут щось таке найшло…», – пояснював він, роздаючи книжки присутнім. «А які ще послуги вона надає?», – поцікавився хтось із кута кімнати. «Вона вже не в тому віці», – віджартувався хтось у відповідь. Я склав поруч з поетичною збіркою хрестик із двох зубочисток, а книжку про парадигми наважився взяти із собою. Хай послужить мені амулетом…
П.С. У товаристві просили тільки про одне: жодних імен не називати.
Палій Юлія 
Деркачова Ольга 
Рязанцева Яна 
Магда Євген
Веселенько написано… 🙂 Уточнення лише: прохання було не “жодних імнен не називати”, а “захід не шоу і не для піару імен учасників” – щось таке. А пасажі про череп козла і з зубочистками – ну просто бомба!!! 🙂
хто ти, таємничий незнайомцю? (^_~)
Ага, це я… 😉 ЕГРЕГОР зі смайликом що уболіває за Металіст.
Шо за хуйня, ніц не зрозумів, Скаврон, опять бухаєш до зелених чортиків (ергегорів) ? )))))
судя по “опять бухаєш” ми не знайомі, звідки тоді ця фамільярність?
Яка ще таємниця, та ще й зелена, якщо всі бажаючі можуть взяти участь?? Лаври конспіролога сняться?
ЕГРЕГОРИ
Тема егрегорів на лежить до того виду тем, які стосуються певних явищ, що не відносяться до світу речей, світу видимого. Їх не можна побачити чи в будь-якій інший спосіб відчути через органи чуття людини, комплексно дослідити шляхом проведення різного роду експериментів, вирахувати за допомогою формул.
Аналіз ряду досліджень різних авторів, дає можливість зробити висновки про неоднозначність підходів до розуміння змісту поняття «Егрегор» його властивостей, і найважливіше – тих відносин, які складаються між егрегором та людиною. Слід зазначити, що сучасна традиційна наука не визнає егрегорів. Хоча окремі дослідники у різних наукових сфер, (особливо на стику наук) приходять фактично до розуміння егрегора, хоча і подекуди не називаючи їх такими.
В роздумах про природу егрегорів дуже легко можна зайти в блуд. Багато дослідників з однаковою твердістю позицій вибудовують та відстоюють різні за своїм змістом концепції. І, напевно, мій погляд також буде в чомусь відрізнятися. Це свідчить про метафізичність теми. Явища світу невидимого апріорі не піддаються опису в словах.Відтак, будь-яка чітка впевненість у їх розумінні та безапеляційність у таких своїх поглядах – зайві.
Разом з тим, намагання зрозуміти суть поняття «егрегор» неодмінно впирається впитання, пов’язані з релігіями. Тому слід обов’язково внести застереження: автор ні в якому разі не має наміру когось у чомусь переконати в поглядах на релігію, а тим паче образити чиїсь релігійні почуття.
Отже Егрегори. В перекладі з давньогрецької (ἐγρήγοροι) означає «варта» або «ангел охоронець»). Проте, перш ніж навести визначення цього явища, доцільно розглянути процес його виникнення , формування та особливо джерело виникнення егрегора – людину.
Кожна людина, в процесі повсякденного життя, здебільшого не усвідомлюючи цього, здійснює свій вплив на світ Тонкий, або світ невидимий.
До прикладу. Всім відомим є факт про те, що думка є матеріальною. А те, про що людина часто думає, і що відчуває – матеріалізується, або реально з’являється в її житті.На основі вказаних тез побудовано безліч програм особистісного росту, успіху тощо. Напевно, всі бачили документальний фільм «Секрет» або можливо читали однойменну книгу Ронди Берн. Основна думка зводиться до того, що людина завдяки правильному позитивному мисленні та відповідному емоційному стані здатна притягувати у своє життя все те, чого вона хоче: обставини, предмети, людей, здоров’я, кар’єру, багатство, кохання.Людина – своєрідний «магніт», який притягує те, про що людина думає та що відчуває. Ця концепція цілком переконливо обґрунтовується на підставі позитивного досвіду багатьох відомих людей, які використовують у своєму житті так званий «закон притягування».
Проте, подібні висновки мають і певне наукове підгрунття. Так, 1995 року японський науковець Массару Емотто відкрив вплив вібрацій які йдуть від людини на молекулярну структуру води. А також можливість води нагромаджувати та утримувати інформацію одержану від людей через невидимі вібрації.
Так, однаковим порціям води дослідники відтворювали відомі музичні композиції. Після цього вода піддавалася заморожуванню і мікроскопічному дослідженню. Що дало неймовірний результат. Молекули кожного зі зразків води відрізнялися малюнком. При чому музика класична утворювала гармонійні візерунки, а наприклад тяжкий рок зовсім протилежні. Наступним кроком було позначення експериментальних зразків ярликами з написом окремих понять, як то: «любов», «щастя», «вдячність», «ненависть», «біль»«Гітлер», «Мати Тереза» і.т.д. Ці зразки були виставлені до публічного огляду. В результаті впливу людей, що просто читали ярлики на зразках води, молекулярна структура води по різному змінювалася, формуючи різні візерунку: гармонійні при позитивних поняття та негармонійні при поняттях «зі знаком мінус».
Експеримент цей довів теорію про існування певного енергетично-інформаційного випромінювання що йде від людини, при цьому воно може легко змінюватися як енергетично (+ на – і навпаки ) так і інформаційно. Вода ж має здатність до «запам’ятовування» інформації та енергетичних відтінків. Враховуючи, що людина на 80% складаємося з води, можна констатувати, що вона піддається енергетично-інформаційному впливу інших..
Таким чином, людина одночасно є ретранслятором і приймачем інформаційно енергетичних коливань. Щодня люди спілкуються на рівні цих коливань. Хтось більше, хтось менше, ми відчуваємо «енергетику» ближнього. Більше того, друзів, коханих ми також вибираємо за сумісністю енергетичних хвиль. Ми можемо впливати своїм енергетичним полем на інших. А інші так само впливають на нас. На цьому побудований принцип навіювання та гіпнозу.
Куди ж діваються ці людські енергетично-інформаційні випромінювання? Напевно десь розсіюються у всесвіті, оскільки нічого нізвідки не береться і нікуди не дівається – закон збереження енергії.
Дещо інша ситуація спостерігається коли енергетичні випромінювання декількох людей збігаються у своїй частоті, енергетичній та інформаційній суті. Це відбувається при задіяні в одному проекті декількох людей, які спрямовують свої бажання, волю, думки на досягнення одного результату. При цьому утворюється певне енергетичне поле.
Таке поле, наприклад, можна відчути на трибуні багатотисячного стадіону під час важливого футбольного матчу. Вболівальники «зливаються» у єдиному пориві емоцій, гасел, пісень, рухів. Вони шаленіють, їх емоційні переживання ростуть. Навіть випадкова людина (не вболівальник) потрапивши в цю хвилину на стадіон відчуває вплив того, що відбувається на собі: «перехоплює дух», «мурашки по спині», хочеться долучитися того круговерту емоцій, розчинитися в ньому.
Або в театрі, коли захоплений неймовірною виставою, зал людей «зливається» в єдиному за своїм інформаційним та енергетичним змістом потоці емоцій, сцена і зал стають емоційно нероздільними.
Чи під час Помаранчевої революції…
В наведених випадках тотожні за своїм змістом енергетично-інформаційні хвилі, що випромінюються одночасно багатьма людьми, які зібралися в одному місці – утворюють єдине енергетично-інформаційне поле. Його характер задає джерело коливань – гра акторів, запальні виступи «помаранчевих лідерів», фан-клуб футбольної команди.
Це поле наповнюється енергією тих хто його «підпитує». Чим більше енергії – тим сильніше поле. Водночас таке енергетично-інформаційне поле впливає не лише на людей які «в темі», а і на інших. Однієї з його ознак є здатність синхронізовувати емоції людей, які знаходяться в межах його дії. Впливаючи на людину, поле намагається підлаштувати її під свою «частоту» енерго-інформаційних коливань.
Подібні поля можуть утворюватися і відносно незначною кількістю людей, що поєднані однією справою. Проте для цього необхідно дещо більше часу. Енергія цих людей спрямована в одному напрямку циркулює у тій же закономірності, що і енергія переповненого стадіону, лише значно повільніше, і менш потужніше. Інколи, відвідуючи ті чи інші установи, офіси ми може зловити себе на думці, що там «панує гнітюча атмосфера», або навпаки. Людина, яка вперше приходить на нове місце роботи, у новий колектив – не завжди почуває одразу себе комфортно (хоча нові співробітники не роблять їй нічого поганого). На неї «тисне» певне енерго-інформаційне поле, що склалося в колективі до її приходу. Зрештою вона може або «влитися» в колектив, стати його частиною, або ні. Це залежить від того чи прийме вона це поле, підлаштується під нього (або узгодить якимось іншим чином свої відносини з ним) чи ні.
Всі наведені різновиди енерго-інформаційних полів у багатьох джерелах і позначаються терміном «егрегор».
Проте автор не зовсім погоджується з таким твердженням з огляду на наступне.
Під час розвитку утвореного спільною діяльністю людей енрго–інформаційного поля відбувається поступове «закачування» у це поле енергії, думок, емоцій людей які його формують. Цей процес значно активізується зі збільшенням кількості людей, об’єднаних (захоплених) однією ідеєю, та/або зі збільшенням сили енергії яку вони починають йому віддавати. За таких умов енерго-інформаційне поле постійно змінюється, росте та міцнішає. В результаті перманентного росту, поле, на певному етапі, починаєнабувати нової якості. Воно стає стійким, автономним утворенням, окремою сутністю – істотою. Ця істота, увібравши неймовірний об’єм однотипної інформації та енергії стає їх якісним узагальненням, окремим інтелектом, що впитав складові інтелекту значної кількості людей. Сутність, що утворюється в результаті еволюційного розвитку енерго-інформаційного поля, і є, на думку автора, егрегором.
Енерго-інформаційне поле стадіону, виникає в певний час та в певному місці, а після закінчення матчу, коли розходяться люди – розвіюється. Так і на мітингу – люди розійшлись – поле поступово згасає.
Але є і інші поля, які якісно відрізняються від наведених: «Фашизм», «Комунізм», «Іслам», «Іудаїзм», «Індуїзм», «Християнство» «Язичництво». Серед них вказано і окремі релігії. При цьому виникає закономірне питання: чи ототожнює автор релігію з егрегором? Відповідь – ні. Егрегор – не релігія. Але кожна релігія – має свій егрегор. Це закономірно. Мільйони людей, протягом багатьох століть (тисячоліть) вірять в одне, живуть одним, віддають за це життя, вбивають за це, удосконалюють ідеї в одному напрямку – все це формується в єдину надскладну енерго-інформаційну формацію – егрегор. Одні помирають, інші народжуються, покоління за поколінням «розхитують один і той самий маятник».
Для утвореного в такий спосіб егрегора не важливим вже стає час і місце (як для поля стадіону чи мітингу). Він стає і менш залежним від людей які його підпитують. Він починає власне життя і керується вже власною логікою.
В якості прикладу розглянемо деякі особливості функціонування релігійних сект. Люди що потрапляють в тенета сект – потрапляють туди по-різному. Однак приходять вони туди зі своїм розумом, а потім чомусь втрачають здатність свідомо мислити. І мова тут не про індивідуальний гіпноз. А про масовану атаку на людину енергетичного поля секти, яке використовує різноманітний інструментарій для затягування людини під свій вплив. І вже через незначний проміжок часу, нормальна на перший погляд людина, стає свято переконаною, що комп’ютер та інша техніка – знаряддя диявола; високі каблуки жіночого взуття – праобраз диявольських копит; манікюр – походить від давніх практик антихристів вмочувати кінчики пальців в кров; жінки, що користуються косметикою – будуть горіти в пеклі де їх щодня обмазуватимуть гарячою смолою і.т.д.
Результат перебування людини в полі дії егрегора, може бути різним залежно від характеру егрегора та глибини впливу егрегора на людину. Так, комусь вдається легко звільнитися від нього, хтось втрачає майно, хтось сім’ю чи друзів, дехто набуває психічних чи соматичних хвороб.
Проблема відносин між людиною та егрегором полягає у нерівності становища суб’єктів таких відносин. Оскільки, як вже зазначалося людина є єдиним інтелектом, егрегор – істота, що впитала тисячі або і мільйони подібних інтелектів. Попавши під вплив поля егрегора, людина, як-правило, не усвідомлює цього. Вона переконана, що ідеї, якими захоплюється йдуть від самого серця, а думки, що виникають – її особистий здобуток.
В дещо примітивному розумінні людину – можна порівняти з флешкою на 128 мегабайт при цьому можливості егрегора вимірюються терабайтами.
Для чого егрегору людина? Перш за все, кожен егрегор прагне максимально захопити під свої знамена тих людей, які йому потрібні, які б змогли його якісно підпитували енергією, це запорука життя егрегора. Інші його прагнення можуть бути продиктовані характером енергії та інформації що «закачується» в егрегор. Егрегорикомунізму та фашизму прагнули світового панування, а егрегор індуїзму– такими ознаками не характеризується і.т.д.
Існуванням різноманітних егрегорів пояснюється і природа магії. За самимпростим визначенням (з Вікіпедії) Магія (від грецького «чаклунство», «чарівництво») — сукупність прийомів і обрядів, що здійснюються з метою вплинути надприродним шляхом на явища природи, тварин або людину.
Вплив так званим «надприроднім шляхом» є ніщо інше як вплив через егрегор.Особа, яка здатна практикувати магію, якій відкриваються магічні властивості є особою, що здатна використовувати можливості егрегора.
Наприклад, всім відомо про існування людей, які здійснюють «надприродній влплив» через концепцію християнства. Є чаклуни, які «працюють» у системі чорної європейської церемоніальної магії, що у свою чергу базується на повному протиставленні,антагонічному і ворожому сприйнятті християнства. Є адепти, що мають можливості впливу через різні форми язичництва, як-то: слов’янського, скандинавського (руни) тощо.
Звичайно, скептик скаже, що це все казки, але той хто реально стикнувся в житті з описаними вище явищами – констатуватиме інше.
Чаклун, мольфар, відьма, адепт – все це особи, які за допомогою певного «ключа» (ритуала) здатні програмувати егрегор на певні операції, щодо людей, створення певних обставин. За допомогою егрегора вони отримують доступ до інформації (карти таро, карти ленорман, віск, сірники на воді і.т.д.). Яким чином ці люди отримую подібні можливості – питання без відповіді (без однозначної відповіді).
Розуміння людиною природи егрегора, принципів його функціонування – крок до особистої свободи, розширення уявлення як про побудову світу так і щодо свого становища у цьому світі, розуміння факторів, що впливають як на людину так і на обставини, що її оточують. Адже якщо ми чогось не бачимо – це не означає, що його не існує..
М.Р.
Це були тези виступу.
Плюс 2 години обговорення…
Не знайомі? Ха. Я зелений егрегор всіх галімих тролів Транскарпатії! Ти мій.
……Было и другое, что захватывало меня больше в этом дружеском общении: общая беседа и веселье, взаимная благожелательная услужливость; совместное чтение сладкоречивых книг, совместные забавы и взаимное уважение; порою дружеские размолвки, какие бывают у человека с самим собой, – самая редкость разногласий как бы приправляет согласие длительное, – взаимное обучение, когда один учит другого и в свою очередь у него учится; тоскливое ожидание отсутствующих; радостная встреча прибывших. Все такие проявления любящих и любимых сердец, в лице, в словах, в глазах и тысяче милых выражений, как на огне сплавляют между собою души, образуя из многих одну…..
Аврелий Августин Исповедь
В некоторых современных эзотерических учениях считается, что энергообмен эгрегора и человека неравноценен, что эгрегор всегда получает больше энергии, чем даёт человеку, и при этом незаметным для человека образом влияет на его мышление. Развитие этой идеи ведёт её сторонников к рассмотрению необходимости создания психической защиты от постоянного незаметного влияния эгрегориального слоя на мышление человека. При этом К. В. Титов выделяет следующие возможные взаимодействия человека и эгрегора:
Человек эгрегориальной массы — это среднестатистические люди, которые подвержены влиянию большого количества эгрегоров, подчиняются эгрегориальным тенденциям, и в среднем их мышление меняется не сильно, так как влияние разных эгрегоров компенсирует друг друга.
Эгрегориальные марионетки — это люди, как правило пытающиеся прикрыть свою психологическую травму эгергориальной идеей по принципу: «Я чувствую себя ущербным, но зато я состою там-то…». Именно это состояние, по мнению Титова, заставляет людей вступать в разного рода секты.
Эгрегориальные шатуны — это люди, которые поочерёдно увлекаются то одной идеей, то другой, достаточно длительное время тратя на каждое своё увлечение.
Эгрегориальные лидеры — люди, находящиеся на вершине эгрегориальной пирамиды и казалось бы получающие от эгрегора подпитку. Но лидер может смениться из-за изменения эгрегориальной тенденции и человек потеряет свои преимущества.
Внеэгрегориальный человек — к ним относятся те люди, которые в силу врождённых способностей или сознательной установки имеющие в своей психике специальную защиту, умеют на подсознательном уровне блокировать влияние эгрегоров.
Надэгрегориальные игроки — люди, которые, обладая защитой от эгрегоров, создали так называемый «персональный эгрегор», который подчиняется воле их сознания.