«Вихід політичних партій «Батьківщина» та «Самопоміч» з коаліції у Верховній Раді прокоментував народний депутат України Юрій Соловей. «Маски зірвано. Привід знайдено. «Батьківщина» та «Самопоміч» вийшли з коаліції… На жаль, президентсько-прем’єрські амбіції їх лідерів взяли верх над бажанням працювати на країну. Але можу спрогнозувати – не будуть їх лідери ніколи ні президентами, ні прем’єрами цієї держави. А могли б»… Нагадаємо, Юрій Соловей не голосував за висловлення недовіри уряду Яценюка». ( http://www.galka.if.ua, 19 лютого 2016 року)

«Відбулась прес-конференція прикарпатського народного депутата Юрія Солов’я… Цікавою була теза Солов’я, що на посаді першого віце-прем’єр-міністра України гарно б працював теперішній очільник Львівщини Олег Синютка». (http://firtka.if.ua, 22 лютого 2016 року)

«Ділянку біля міського озера, де колись були спортивні споруди, під забудову орендує мати народного депутата Юрія Солов’я…». (http://kurs.if.ua, 17 лютого 2016 року)

У рік 7 524 [2016]. Був того року [під куполом] ради верховної в городі стольному бал гучний [маскарадний], клоунада політична, цирк коаліційний та звіринець різнофракційний, аки тераріум левіафановий із павуками, скорпіонами та усілякими [птахами небесними], що не сіють, не жнуть і свистати на всіх хотіли. Роздали ж сій бригаді комплексній маски кроликів, [слонів та алкоголіків] та інших скотиняк радикальних і наказали тягнути з престолу [прем’єрного] князя великого Сєню Яйценюка, аки кота [за вуха], але так, щоб на місці він зостався, щоб шоу і надалі тривало, і карнавал сей [восьмого скликання] не закінчився передчасно.

І носився у високості над клоакою [коаліційною], аки гімнаст повітряний або пташка перелітна, маленька та горда, колись приударений, а тепер припорошений боярин [парк-готельний] Юрасик, захисник гуцулів, рятівник херсонців і сторож брата свого та господарства його [зеленого] у городі галицькому, вправно та стримано голосом своїм розпоряджався, аки свистом солов’їним, та [на країну] вельми працював. Підлітав же він до кожного [запроданця] і вихідця коаліційного та заборола над писками їх піднімав, балаклави з перуками стягував, коси розплітав, макіяж [кислотою] змивав із личин їхніх [олігархічних] та ще по-всякому знущався і при цьому фіть-фіть-тьохкав викривально, бо [тільки він] бачив наміри лихі і амбіційні лицарів червоносердечних княгині-ізгойниці Улії та братії садомазопомічної Андрейка Задового та [мовчки] рахував крісла [міністерські], що тепер звільнитися мусять.

Коли ж отямився боярин Юрасик від [зради] соратників коаліційних, то став оглядатись довкола і заміну [підлим] вихідцям прогнозувати, аки авгур та оракул. І затужив він тоді за ділами літ давно минулих, і за воєводою [тепер уже] львівським Синютою, і за престолом своїм економічним у городі галицькому, коли [разом] діла рішалися, кредити бралися, майно зеленогосподарське [по-братськи] ділилося, ділянки земельні на місці турніків приозерних розвивалися вельми. Та чим далі в [дитинство] глибоке впадав сей муж інфантильний, то бачив, що немає луччої кандидатури на престол високий, аки [мама] його рідна, що завжди під спідницю сховає і цицю дасть, а не підсуне [дулю] брудну і смердючу, аки [хитрожовтий] Олежик Підляшко радикальний, що на спікерське крісло націлився місцем своїм робочим. І з помислами тими благородними вдягнув він перуку патлату, лице намастив, спідниці поправив і [здрастуйте, я ваша мать] під куполом ради верховної, аки когут, запіяв…