Реабілітація творчістю здатна зцілити психіку вояків. Малюючи картини, ліплячи з глини або пишучи вірші, солдати не лише абстрагуються від спогадів про війну, але й створюють справжні шедеври.

 

Пізнати по-новому

На початку бойових дій на сході України найгострішими питаннями стали забезпечення елементарних потреб на передовій (харчі, одяг, екіпірування, лікування), а психологічна допомога бійцям після демобілізації відійшла на другий план. Як наслідок – алкоголізм, масові розлучення у сім’ях, складні депресії та навіть суїцид.

Потреба в організації спеціалізованого відпочинку та реабілітації для вояків АТО давно стала очевидною, але ніхто не поспішав створювати спеціальну програму. Чому спеціальну? Тому що так, як війна змінює людину, ніщо не може її змінити. Боєць повертається зовсім іншим, але у той самий, старий світ. Як жити далі?

Вихід знайшла киянка Віталіна Маслова, керівник БО МБФ «Творча Криївка» і педагог Вальдорфської школи з 14-річним стажем, яка ще в 2014-му запровадила унікальний в Україні метод відновлення для вояків. Йдеться про творчу реабілітацію, де створюють відповідний простір, здатний надихнути, реанімувати фізичний і душевний стан бійця, допомогти йому пізнати себе по-новому.

Реабілітація у «Творчій Криївці» базується на заняттях творчістю (живопис, ліплення з глини, музика тощо), перебуванні на природі (від рафтингу і аж до доїння корови), спілкуванні (робота з психологом, зустрічі з видатними особистостями, а також зі школярами, для яких вояки є авторитетами) і оздоровчих процедурах.

Все це відбувається у рамках окремих заїздів, досі більшість із яких базувалися у Верховинському районі, де бійці особливо вподобали посиденьки із гуцулами.

«Від учасників бойових дій постійно відмахуються, – розповідає Віталіна Маслова. – Наприклад, якби «Творча Криївка» працювала подібними методами з дітьми-біженцями, то вже би мала купу грошей. Коли кажеш, що ти працюєш із воїном, відразу з’являється блок. Чомусь солдати не вважаються жертвами. Мовляв, нащо їм допомагати?»

Натомість у «Творчій Криївці» позиціонують бійців як людей, які отримали на війні жертовний, глибоко духовний досвід. Бо немає нічого величнішого, ніж ризикувати своїм життям заради побратимів. Такі гідні особистості мають шанс змінити цілий світ. Але для цього їм потрібно усвідомити цінність власного бойового досвіду. Найкраще це вдається зробити під час творчої реабілітації.

 

Починали з мазанини

Володимир Грибан особисто оцінив дивовижний ефект реабілітації творчістю. 36-річний волонтер із Житомирської області у 2014-му під час чергової доставки допомоги на фронт потрапив у полон. Пробув у ворожому пеклі два місяці. Після повернення додому знемагав від душевної розпуки. Чоловік каже, що психологи не здатні були йому допомогти, та й компетентних фахівців на той час бракувало.

«Психологів, які б тямили, що треба робити із посттравматичним синдромом, узагалі не було, – розповідає Володимир Грибан. – Пригадую, як психіатри обласної психлікарні в Житомирі після двотижневих регулярних сеансів із величезною кількістю солдатів, які поверталися з м’ясорубки війни, самі лягали на кілька днів до себе в стаціонар, аби пролікуватися».

Про «Творчу Криївку» Володимирові Грибану розповіла знайома волонтерка, довго вмовляла, і зрештою недовірливий чоловік таки вирішив спробувати. А що втрачати? Житомирянин сам не розумів, як там все відбуватиметься, однак добре усвідомлював, що єднання з природою точно не нашкодить. Як виявилося, окрім насолоди краєвидами Верховинщини, Володимир Грибан навчився і полюбив малювати та навіть складати вірші.

«Спершу майже всі хлопці ніяковіли, адже мало хто вмів малювати, – ділиться чоловік. – Почали просто крейдою наносити на чорний папір те, що на душі накипіло. Весь процес координувала професійна художниця, допомагала, коли що. Поступово додалися кольорові олівці, і зрештою зі звичайної мазанини вигулькнули чудові картини».

Волонтер розповідає, що найчастіше учасники реабілітації зображували природні ландшафти і сцени з військовою тематикою: оборона аеропорту, партизани в лісі тощо.

Чоловік зазначає, що реабілітація творчістю дала можливість відволіктися від травматичного пережиття на війні, від побутових проблем загалом.

Протягом 2015 року «Творча Криївка» провела аж 20 заїздів такої реабілітації. Свої сили відновили 172 вояки з різних куточків України. Крім того, сільрада Криворівні, що на Верховинщині, вирішила виділити земельну ділянку з хатою для створення Центру творчої реабілітації та оздоровчого відпочинку. Наразі представники «Творчої Криївки» вже розробили проект центру та шукають фінансування.

До речі, одним із способів залучення коштів для роботи «Творчої Криївки» є продаж намальованих бійцями картин на благодійних ярмарках і онлайн-аукціонах (роботи можна переглянути і придбати на сторінці організації у «Facebook»).

Володимир Грибан наголошує, що творчі реабілітації вкрай необхідні масово по всій країні. Принаймні аби не допустити повторення «синдрому Афгану», коли вояки свого часу так і не отримали необхідної психологічної допомоги, що призвело до трагічних наслідків. Відомо чимало випадків, коли колишні афганці навіть через десятки років не змогли впоратися із душевними травмами, заподіяними кривавою війною, і покінчували життя самогубством.

 

Глиняна магія

Володимир Рожнов, керівник БФ «Франківський опір», який організовує реабілітацію для бійців АТО, застосовував арт-терапію через гончарство. Для цього запрошували професійного кераміста, і за допомогою двох гончарних дисків солдати творили.

Володимир Рожнов переконує, що будь-яка людина, яка хоч раз спробує попрацювати на гончарному крузі, запам’ятає цей досвід на все життя.

Контакт із живим, себто з глиною, зцілює та умиротворює. А у фізичному плані глина дає можливість відчути, а відтак покращити стан м’язів. Оскільки чимало бійців мали травмовані кінцівки, то гончарське ремесло змогло цілковито відновити їхні тактильні відчуття.

Зазвичай бійці виготовляли глечики, горщики, горнятка. Однією з найцікавіших робіт став снаряд, який солдати всі разом оздобили унікальним візерунком: вони написали імена загиблих побратимів.

Під час занять гончарством кераміст майже не допомагав воякам – аби розуміти справжній емоційний стан кожного. «Готовий керамічний виріб може розповісти про зосередженість і уважність автора, а найголовніше – показати його любов до життя, – пояснює Володимир Рожнов. – Сформувати гончарний виріб може лише людина, яка на момент роботи почувається внутрішньо спокійною».

Волонтер порівнює гончарство із магією та переконує: якщо поспостерігати за особою, яка працює на гончарному диску, то можна помітити, наскільки швидко в процесі роботи змінюється її обличчя. Очевидно, що в ці моменти ремісник цілковито розслабляється і забуває про все на світі, потрапляючи у вимір мистецтва. І не важливо, яка зрештою вдається кераміка – крива чи з ідеальними контурами.

 

Мистецтво лікує

Психолог, член ГО «Родина Кольпінга на Прикарпатті» Ірина Вишинська неодноразово проводила духовно-психологічну реабілітацію для бійців АТО, обов’язковим елементом якої було лікування мистецтвом. Йдеться про реабілітацію, яку організовує Комісія у справах душпастирства охорони здоров’я Івано-Франківської архієпархії УГКЦ, що базується у монастирі в селі Гошів на Долинщині. На тамтешніх групових заняттях із арт-терапії бійцям не доводилося нудьгувати: живопис, пісочна терапія, кольоротерапія, музична терапія, лікування проективним малюнком і навіть робота з тістом.

«Будь-який вид арт-терапії здатний відновити душевну і фізичну цілісність вояка, – пояснює психолог. – Таким чином бійці, яким важко розповідати про досвід на війні, висловлюються невербально: малюють свої найпотаємніші почуття, виліплюють страхи чи проектують мрії».

Для кожного заняття психолог обирала певну тематику, а потім аналізувала результати творчості. Наприклад, кожен солдат мав виготовити свій захисний тотем. Далі починалося найцікавіше: хтось виліплював сонце, бо вважав його символом радості, інший створював людину-друга, а дехто – якусь унікальну зброю. Аби сконцентруватися на певних думках, малювали крапками. Позбутися від тривоги допомагало виготовлення ляльки-мотанки.

Майструючи декоровані пляшки, наповнені різнокольоровою сіллю чи манкою, бійці позбавлялися агресії. Цьому сприяло постійне перетирання крупинок у руках. Крім того, велику роль відіграв вибір того чи іншого кольору. Ірина Вишинська зазначає, що найчастіше вояки використовували сині відтінки. І не дарма. Адже саме ці тони допомагають при тривогах, неврозах.

На початку заняття з живопису бійці одноголосно починали запевняти, що вони не вміють малювати і не робитимуть цього. Солдатам пояснювали, що річ не в майстерності. Ірина Вишинська наголошує – роботи, які малювали вояки, не мають художньої цінності. Натомість акцент ставиться на самому творчому процесі, який відновлює в учасників реабілітації наснагу до життя.

«Я казала їм, що за бажання кожен зможе зупинитися, перестати малювати і зайнятися якимись іншими справами, – розповідає психолог. – Ніхто так і не зупинився».

Малювали тільки олівцями, бо акварельні фарби, розтікаючись, посилюють тривожність. На більшості робіт переважали такі кольори: червоний (агресія), фіолетовий (духовні прагнення). До речі, чимало картин вдавалися справді чудовими. Мабуть, тому, що у них вкладено великий клапоть зраненої душі.

 

Герої прокинулися

Володимир Рожнов наголошує – не можна стверджувати, що у всіх трагедіях, які трапляються в житті бійців на фронті та після демобілізації, винна війна. Вона лише оголила істинний стан справ, нещадно показавши справжнє обличчя кожного. Гідних людей війна зробила ще кращими, а поганих – ще гіршими.

Маємо шанс змінити світ за рахунок бійців, бо герої прокинулися. Однак лише правильна і вчасна реабілітація здатна завадити їм втопитися у безладному соціумі, а натомість – спрямувати у потрібному керунку.

Цей феномен можна відстежити на прикладі різних світових воєн, за словами Володимира Рожнова. Як правило, після війни близько 30% солдатів створювали банди, певна частина губилася в асоціальному житті (алкоголізм, радикальні рухи, наркоманія тощо) і лише 15-20% утворювали «сіль нації», і саме ці люди здійснювали неймовірний прорив. Історія доводить, що дуже часто десь впродовж 6-8 років після завершення війни в країні відбувався потужний прогрес у науці, технологіях чи мистецтві.

Війна породжує таланти. Аби лише їх не проґавити.

Наталя МОСТОВА

 

До теми

Найближчі заїзди для реабілітації бійців АТО

1. Творча реабілітація у «Творчій Криївці». Щодо участі в заїзді звертатися до координаторів за тел.: (098) 246 30 88, (097) 946 80 69, (099) 645 26 18. Детальнішу інформацію можна знайти на сторінці організації в «Facebook».
2. Духовно-психологічна реабілітація у Гошівському монастирі, яку організовує Комісія у справах душпастирства охорони здоров’я Івано-Франківської архієпархії УГКЦ. Початок заїзду – 7 березня. Координатор: отець Ярослав Рохман, (067) 705 52 97.
3. Духовно-психологічна реабілітація у БФ «Франківський опір». Початок заїзду – 23 березня. Координатор: Володимир Рожнов, (050) 430 80 20.