Ще до середини жовтня будуть торувати дороги та узлісся байкери і джипери, ще будуть висуватися в гори голосні компанії туристів, бо перейшло ще в осінь трохи літнього мандрівного драйву – але вже без музики. Фестивальний сезон цьогоріч закрив «Crazy Posich-2013» – open air на танковому озері колишнього Лисецького полігону. Місце цілком відповідало стилю фесту – вдати музику максимально по-справжньому, наживо, і набутися з нею в тісному колі друзів та фанів відомих франківських рок-команд. Утім, для кожного, хто приєднався до фестивального товариства, була можливість насичено прожити два дні на луках біля Чорного лісу, поруч з озером і рікою, під сонцем і зорями. Було крейзі – в доброму сенсі цього слова.

 

Минулих вихідних фестиваль «Crazy Posich» вдруге підірвав Франківськ і вивіз стурбовану музикою публіку за місто – на озеро в район колишнього військового полігону. Той свого часу розмістили у селі Посіч – звідси і назва фесту.

Для фестивального майданчика обрали місцину з унікальним звучанням. Природний амфітеатр на межі озера і лісу, в якому влаштували концерт, відлунював і підсилював баси. Потужний стереоефект дозволяв вловлювати емоційні пасажі солістів далеко поза межами концертного поля. Тому ані мешканці наметового містечка збоку за сценою, ані фестивальний люд, що його романтичний настрій погнав довкола озера, ані меломани, спраглі місцевих шашликів-чебуреків, – ніхто не випадав із музичного контексту open air. Організатори, а вже другий рік поспіль цей фестиваль організовують музиканти, доречно передбачили простір як для прихильників нічної дискотеки, так і для просто глядачів «живого» концерту. Останні обсіли схили і лавки обабіч амфітеатру.

Концерт стартував з виступів учнів вокальної школи Ірини Батюк. Публіка остаточно розрухалася під «Патроничів», «Back seat bingo» та «Les Stens». «Стенси» запропонували інтелектуальне електро. І вдали такий ремікс на пісню Гіги «Цей сон, цей сон мені щоночі сниться…», що автор відпочив би, якби послухав. «Перкалабські придатки», «Мольфа», «Пан Пупец’» та «Фліт» ушкварили своє і порвали ніч не тільки в Посічі і Старому Лисці, а, певно, в усьому Богородчанському кутку. Так, що й весільні феєрверки над Богородчанами вже сприймалися виключно як ще одна атракція фесту. Тим більше, що й движ був – цілодобовий: всю ніч на фестиваль прибували люди.

Атракцій на «Crazy Posich» не бракувало. І всі вони були якісь камерно-домашні, що створювало враження великої єдиної родини. Поза концертом і паралельно з ним відбувався експромт-турнір лучників. У цей же час лідер «пупців» Стас Боднарук варив бограч. Справжню чоловічу страву – так принципово задекларували музиканти – за рецептом справжнього чоловіка, бо спортсмена, активіста і красеня, Романа Вірастюка його послідовник у кулінарії таки зумів вдати. Казан булькав, плямкав і стогнав на вогнищі три години поспіль. Увесь цей час Стас&К чаклували над ним то з черпаком, то з мішалкою. Підкидали то дровець у вогнище, то м’ясця в юшку. На запах тлустої страви зійшлися не тільки зголоднілі і виснажені крейзі-танцями, а й їхні чотирилапі друзі з села. Песикам, як велить закон фестивальної гостинності, дісталися кісточки. Посмакувавши після ребер смаженої свині ще й виварених голонок, вони попадали поміж наметами так само, як ситі фестивальники.

А смажена на вертелі, підрум’янена на грилі свиня, яка стікала запашним соком і від якої йшов смаковитий дух, – страва для фестивалю від сільського голови Старого Лисця Анатолія Лущака – зібрала аншлаг. І дорослі, і малі муркотіли над тарелями зі шматочками соковитих стейків, цнотливо облизували пальці і йшли по добавку. Місцеві на свиню не претендували – вони приймали фестиваль, то й окупували собі альтанки і столи з лавками вздовж берега озера. Розклалися там із простими сільськими стравами, пекли м’ясиво на вогні й активно частували приїжджих. Не дивно, що ще до смерку частина рокерів і байкерів осіла поміж поважних ґаздів і віддалася дискусіям та дегустаціям.

Так на двох локаціях фестивалю бавилася собі не тільки франківська публіка, яку підірвав рок, панк і електро, а й мешканці довколишніх сіл. Хтось слухав концерт, хтось витанцьовував, хтось романсував під вербами, а комусь було досить доброї вечері у цікавому товаристві після тяжкого робочого тижня. Світи перетиналися в цілковитому порозумінні – на хвилі «Crazy Posich» на танковому озері у Старому Лисці.

Наталія КУШНІРЕНКО

 

P.S. Організатори фестивалю висловлюють подяку обласному Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, корпорації «Оболонь», ТМ «Цісарська» та сільському голові Старого Лисця Анатолію Лущаку. І запевняють: у «Crazy Posich» буде продовження.