Як позначилася реформа на роботі апеляційних судів

В Україні триває оптимізація судової системи – на місці старих апеляційних судів утворили нові. Що змінилося в судових інстанціях після перейменування, дізнавалися в своїх регіонах івано-франківський «Галицький кореспондент» та харківський «МедіаПорт».

Харків. Рік чекають розгляду апеляції

У 2017 році пенсіонера Мехті Логунова суд першої інстанції визнав винним у державній зраді та засудив до 12 років позбавлення волі. Адвокати подали апеляційну скаргу про скасування вироку і закриття кримінального провадження. На її розгляд чекають майже рік.

«Слухання призначено на 3 вересня 2019 року, – розповідає захисник Дмитро Тихоненков. – Фактично робота Харківського апеляційного суду паралізована, обвинувачені довгий час не можуть дочекатися розгляду справ. Увесь цей час Мехті Логунов перебуває у Харківському СІЗО. У травні йому виповниться 85».

Так само, як і Логунов, очікують розгляду апеляційних скарг 302 обвинувачені, які утримуються в СІЗО, каже керівниця прес-служби Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Ольга Кузнєцова. За її словами, упродовж останніх п’яти років кількість осіб, які перебувають у слідчому ізоляторі, збільшується. Щороку на 100 людей.

«Сьогодні в СІЗО утримується 2021 особа. Планова наповнюваність установи – 2300 людей. Те, що апеляційні скарги засуджених розглядаються зі значною затримкою, впливає на навантаження слідчого ізолятора. Станом на початок квітня розгляди апеляційних скарг призначені вже до грудня 2019 року, – розповідає Кузнєцова. – Відповідно до чинного законодавства, якщо розгляд апеляційної скарги вже призначений, засуджену особу не можна відправляти до місця відбування покарання».

Навантаження на суддів зросло

Нині у більшості судів регіону – дефіцит кадрів. У 2018 році тільки два суди – Валківський та Сахновщинський – працювали у повному складі, розповіла речниця Харківського апеляційного суду Євгенія Бондаренко. Найскладніша ситуація була у Червонозаводському, де з 15 суддів працювали лише 5, Дзержинському (з 22 – 10) та Ізюмському (з 10 – 3) судах.

У Київському районному суді, до якого протягом 2018 року надійшло найбільше справ в регіоні (понад 15 тисяч), за штатом – 20 посад суддів, але протягом трьох років фактично працює 15.

«Порівняно з навантаженням інших міських судів, справ у нас вдвічі або навіть втричі більше. Збільшилась також кількість справ в цивільному судочинстві – приблизно на 30%», – каже голова Київського районного суду міста Харкова Світлана Шаренко.

У Харківському апеляційному суді правосуддя наразі здійснюють 23 судді.

«У судовій палаті з розгляду кримінальних справ працює дві колегії. Одна з них – колегія, яка розглядає справи за апеляційними скаргами на вироки та ухвали судів першої інстанції, – пояснює Бондаренко. – Друга колегія в кримінальній палаті розглядає апеляційні скарги на рішення слідчих суддів. Щоб покращити ситуацію з кадрами, зборами суддів було прийнято рішення про тимчасове переведення двох суддів з судової палати з розгляду цивільних справ до кримінальної палати. Таким чином, наразі у кримінальній палаті працює вісім суддів, з яких формуються дві колегії. В кожній з колегій – по чотири судді».

Загалом в Апеляційному суді здійснюють правосуддя 23 судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання. До жовтня 2018-го штатний розпис передбачав 85 посад, 53 посади з яких були вакантними. Багато хто з суддів, які мали необхідний стаж, вислуги, скористався правом на відставку, каже Бондаренко.

«У квітні кожен з суддів палати з розгляду кримінальних справ має в провадженні приблизно по 500 кримінальних справ з апеляційними скаргами на вироки та ухвали суду першої інстанції, а в палаті з розгляду цивільних справ в провадженні приблизно по 180 справ різних категорій на кожного суддю», – наводить статистику Бондаренко.

Торік на одного суддю припадало понад 1300 справ, зазначає речниця суду. За звітом 2018 року, у провадженні перебувало понад 22 тисячі справ та матеріалів.

«Навантаження на суддів значно збільшилося. Якщо у нас у 2017 році було навантаження на суддів на рівні 54 справи на місяць, то зараз – 119 справ. Навантаження зросло більш ніж у два рази. Таким чином, виникли питання щодо термінів розгляду справи, щодо якості здійснення правосуддя, – говорить голова Харківського апеляційного суду Антоніна Колтунова. – Стосовно оцінювання суддів апеляційного суду, фактично цей процес завершився. У нас залишилося п’ять суддів, які не пройшли оцінювання. Щодо місцевих судів, цей процес триває, бо розпочався лише минулої осені».

На думку Колтунової, до суддів, які пройшли оцінювання, вищий рівень довіри громадян, а самі такі судді почуваються захищеними та впевненими.

Суддів не вистачає по всій країні

Кадровий «голод» відчувають і в інших регіонах України. За інформацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, найбільше не вистачає суддів на Черкащині, Луганщині та в Києві.

«За даними судової статистики, упродовж 2018 року на розгляді в апеляційних та місцевих судах перебувало понад 4 мільйони справ і матеріалів. Лише 2/3 суддів від необхідної кількості здійснювали правосуддя. Ця ситуація призводить до збільшення рівня судового навантаження та негативно впливає на оперативність та якість розгляду справ. Також через відсутність необхідної кількості суддів неможливо здійснювати розгляд справ колегіально, визначати слідчих суддів. Недостатня кількість суддів впливає і на об’єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями, не дотримується принцип випадковості, зростає завантаженість кожного судді», – визнають у Державній судовій адміністрації, яка нині проводить дослідження з питань нормативів навантаження на суддів.

Івано-Франківськ. Встигати без обіду

Коли створювався новий суд, в Івано-Франківському апеляційному суді сподівалися, що кадрові проблеми вирішаться щонайдовше за два тижні, розповідає голова суду Богдан Гриновецький. Однак сподівання не здійснилися.

Штатний розпис «старого» Апеляційного суду Івано-Франківської області передбачав 51 посаду. Всі місця ніколи не були заповнені. Найбільше у франківському апеляційному суді працювало 38 суддів. З початком реформи майже дві третини пішли у відставку.

«Коли людина пропрацювала більше 20 років, вона не хоче чекати сюрпризів із судовою реформою, які позбавлять нормального забезпечення, тому частина людей вирішила не ризикувати і піти з посади судді», – пояснює ситуацію Гриновецький.

Зараз штатний розпис Івано-Франківського апеляційного суду складається з 27 суддів, але працює тільки 16. «Кадрова проблема для нас найбільш суттєва», – каже голова суду.

Він згадує, як внаслідок змін у кримінальній палаті залишилось тільки п’ять суддів. Це не дозволяло створити хоча б дві колегії. Так само, як і у Харкові, суддю з цивільної палати перевели до кримінальної.

«Правда, цього недостатньо, справ багато. А кримінальні справи складні», – каже Гриновецький.

Щоб встигати з усіма справами, доводиться скасовувати обідню перерву. Справлятися з навантаженням допомагають помічники. Раніше кожен суддя мав одного помічника, через кадрові проблеми тепер їх двоє.

«У нас немає прикладів, щоб ми дозволяли собі безпідставні відкладення засідань чи щось інше. Тому в нас тяганини нема. Більшість справ розглядається у межах двох-трьох тижнів, – запевняє Гриновецький. – Є винятки, коли слухання тривають місяць-два. Але для цього мають бути об’єктивні причини».

За три місяці 2019 року в Івано-Франківському апеляційному суді перебувало 1339 справ та матеріалів кримінального провадження. За цей час судді вже розглянули 1290, залишилось 49. Також з початку року в суді було 162 справи про адміністративні правопорушення, 130 з яких вже розглянуто, та 621 цивільна справа, з яких розглянуто 409.

За словами Гриновецького, всі судді в апеляційному суді пройшли кваліфікаційне оцінювання. Проте одна суддя з цивільної палати не може приступити до роботи. Ще в грудні вона пройшла оцінювання, але дотепер не переведена зі старого суду до нового. «І від нас це взагалі не залежить», – наголошує голова.

Через цю ситуацію у Франківську фактично існує дві апеляційні інстанції. Старий суд все ще не ліквідований, адже там досі працює суддя, бухгалтер, ліквідаційна комісія, додає речниця Івано-Франківського апеляційного суду Людмила Безусова-Попович: «Суддя все ще числиться у тому суді, отримує зарплату, бо кваліфікаційне оцінювання пройшла. Проте справи вона розглядати не може, оскільки суд не працює».

Що принесли зміни: думки

З реформою суди отримують незалежність від політичного впливу з боку Верховної Ради, вважає Богдан Гриновецький. Органом, який призначає суддів, тепер є Вища рада правосуддя. Голова Івано-Франківського апеляційного суду виправдовує ВРП у складній кадровій ситуації у судах. Мовляв, у Вищої ради правосуддя забагато проблем та широке коло повноважень.

Адвокат Олександр Шадрін до переваг реформи відносить те, що до складу нового Верховного Суду увійшли адвокати.

«Потрібно було намагатися залучити більше молодих, нових людей, переважно адвокатів, в цю систему, щоб обвинувальний фон якось нівелювати в тих умовах, в яких він зараз зберігається, від якого страждають усі громадяни, які проходять через жорна правосуддя», – вважає Шадрін.

В цілому ж він оцінює реформу негативно «через непродуману політику уряду, тиск на суддів, зокрема так звану сміттєву люстрацію».

«Пішла масована атака на суддів, стали говорити про корупцію в судах, часто – необґрунтовано. Такі факти, можливо, мають місце, але не в таких масштабах, як подають політики і так звані активісти», – каже Шадрін.

Адвокат Олег Головков називає три головних досягнення реформи: відкритий набір на посаду суддів, формування Верховного Суду, до якого увійшли близько 40% науковців, адвокатів, та формування Антикорупційного суду.

«Окрім того, запроваджується електронний суд, який діє в більшості країн Європи та в США. Це дуже позитивний момент, що дозволить скоротити терміни розгляду справ. Великі кошти будуть економитися на перевезенні справ із суду до суду. Як це відбувалося довгий час: брали баули з матеріалами справи, а це іноді 70-80 томів, і везли. У результаті матеріали однієї справи у помічника судді могли займати півкабінету, бо на день могло зайти 20 таких справ, – перераховує Головков. – Ще один плюс: сьогодні вже фактично запрацювала система відеотрансляції, проведення засідань у форматі відеоконференцій. Якщо мій клієнт наполягає, щоб я був присутній на засіданні у місті Херсон, то мені як адвокату тепер не обов’язково туди їхати. До позитиву ще можна віднести підвищення матеріального забезпечення суддів, тобто заробітних плат. Суддя, який отримував 4 тисячі гривень у Печерському суді, – це було дещо казуїстично. На сьогоднішній день, наскільки я знаю, суддя першої інстанції отримує близько 20 тисяч гривень».

Проте затягування процесу переатестації суддів нівелює позитивні моменти судової реформи, зауважує Олег Головков.

Багато питань до прогресу судової реформи залишається у громадськості. Представники фундації Dejurе, які стежать за просуванням судової реформи, вважають, що «крім табличок, на апеляційному рівні мало що змінилося».

Надія ШОСТАК, Людмила ОЛЕНЮК

Спільний проект редакцій «Галицький кореспондент» і «МедіаПорт» здійснюється за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.