Як серед багатьох нетрадиційних методів лікування онконедуг вирізнити шарлатанські, розповідає доцент кафедри онкології Івано-Франківського національного медичного університету Володимир Голотюк.

Гриб Веселка

Науковці Всеросійського центру фунготерапії в Санкт-Петербурзі багато років поспіль займалися розробками з вивчення лікувальної дії грибів. Вони довели, що гриб Веселка має імуностимулюючі властивості і, таким чином, позитивно впливає на перебіг певних процесів в організмі. Може вживатися у вигляді спиртових настоянок, олійних розчинів, клізм, свічок тощо. В онкології медики не заперечують проти вживання цього гриба як допоміжного засобу поряд із основним лікуванням, адже він сприяє виведенню з організму токсинів, радіонуклідів та інших шкідливих речовин, які утворюються внаслідок застосування спеціальних методів лікування, зокрема хірургічного втручання, променевої та хіміотерапії.

Аналізуючи біологічні властивості гриба Веселка, можна рекомендувати його як елемент профілактики деяких гормонозалежних онконедуг. Він впливає на ендокринну систему, адже містить фітостероїди (рослинні аналоги стероїдних гормонів людини), за рахунок чого може поліпшувати життєвий тонус, піднімати артеріальний тиск і сприяти нормалізації гормонального статусу людини. Загалом, гриб Веселка належить до тих альтернативних засобів лікування раку, проти яких лікарі не мають особливих пересторог. Разом з тим Володимир Голотюк підкреслює, що гриб в жодному разі не можна вважати заміною прийнятих на сьогодні в онкології лікувальних методик, сам по собі він буде абсолютно неефективний у разі, якщо діагноз злоякісного новоутворення вже встановлено.

Побутує думка, мовляв, примочки з гриба Веселка помічні при меланомі. Володимир Голотюк наголошує, що це нісенітниця. Таке псевдолікування призведе лише до затягування процесу, а відтак до зменшення шансів на подальше успішне лікування.

 

Перекис водню

Існує низка методів, які широко позиціонуються терапевтами-шарлатанами як дієвий спосіб подолати рак – за допомогою різкої і потужної стимуляції імунітету. Проте, як правило, після такого лікування у більшості випадків хвороба тільки прогресує.

Річ у тому, що онконедуга виникає на фоні недостатності імунітету, коли організм перестає розпізнавати змінені раком клітини. На перших етапах розвитку пухлини, коли ракових клітин ще мало, їх знешкоджують клітини імунітету – макрофаги. Спершу вони чудово виконують свою функцію, однак з часом у процесі так званого імунологічного редагування під впливом пухлини настає перетворення цих макрофагів на пухлинно-асоційовані. Тобто пухлина підпорядковує їх собі, й окрім того, що вони перестають боротися з раком, макрофаги ще й починають виробляти речовини, які стимулюють ріст і метастазування новоутворення. Саме тому не варто різко втручатися в імунітет онкохворих, оскільки практично неможливо спрогнозувати, на яку ланку відбудеться стимулюючий вплив.

Один із видів такої пагубної терапії і надмірної стимуляції імунітету ґрунтується на систематичному вживанні перекису водню. Теорія його начебто позитивного впливу на лікування онкохвороб базується на такому поясненні: коли перекис водню випити чи ввести довенозно, він розпадається з утворенням активних форм кисню, який мав би покращувати обмін речовин, насичувати собою організм, різко піднімати імунітет та безпосередньо чинити руйнівний вплив на пухлинні клітини. Однак Володимир Голотюк пояснює, що саме по собі довенозне введення перекису водню надзвичайно шкідливе і може призвести до летальних наслідків, у тому числі через газову емболію легеневих артерій. Перекис водню, який вживатиметься всередину, просто не дійде до пухлини і навіть до крові. Він інактивується ще в шлунково-кишковому тракті, при цьому буде згубно впливати на склад нормальної мікрофлори кишечника і викликати низку небажаних ефектів, зокрема зміни гормонального балансу, падіння артеріального тиску чи надмірно різку стимуляцію факторів імунного захисту з подальшим їх повним виснаженням. Окрім цього, перекис водню просто не здатен бодай якимось чином згубно вплинути на пухлину – в експериментальних умовах доведено, що навіть пряме введення перекису водню в раковий вузол не чинить на нього суттєвого руйнівного впливу, оскільки пухлина має достатню кількість факторів захисту проти вільних радикалів кисню.

Сода

Прибічники лікування содою вважають, що рак виникає внаслідок патологічної дії грибка роду Candida. А оскільки він боїться лужного впливу, то саме вживання соди начебто здатне здолати рак. Як зазначає Володимир Голотюк, ця теорія не витримує жодної критики – основні відомі сучасній науці механізми розвитку пухлин ніяким чином не пов’язані із грибком роду Candida.

Відома й інша аргументація застосування соди з протираковою метою. Зокрема, досліджено, що ракові клітини мають порушений обмін речовин, при якому вони, перебуваючи в умовах постійного кисневого голодування, потребують для своєї життєдіяльності і поглинають з крові в десятки разів більше глюкози, ніж нормальна клітина. Процес засвоєння глюкози пухлиною супроводжується виділенням нею в навколишнє середовище молочної кислоти, що призводить до ацидозу – надмірного закислення тканин. На думку прихильників лікування содою, вживаючи її й, таким чином, залужнюючи організм, можна боротися з пухлиною. «У цьому випадку сода лише знешкоджує побічний продукт, однак аж ніяк не пухлину», – зазначає Володимир Голотюк. Споживання соди тільки порушуватиме кислотно-лужний баланс в організмі, перебіг нормальних біохімічних процесів, а при тривалому курсі спричиняє гормональні зміни і так званий ефект рикошету, внаслідок чого можуть загостритись запальні захворювання шлунково-кишкового тракту.

До речі, медик нагадав, що харчова сода не призначена для внутрішнього вживання. З цією метою застосовують медичну соду. При цьому правильне дозування можуть підібрати лише лікарі, зокрема, реаніматологи вводять її довенозно у вигляді розчинів, проводячи дозування на основі ретельних розрахунків для корекції кислотно-лужного балансу.

Здебільшого сода показана для полоскання ротової порожнини чи застосування у вигляді примочок на рани, зокрема гнійні. Вона певним чином сприяє їхньому очищенню, зменшує набряк і больовий синдром.

Гас

Досить часто застосовується ще один вид нетрадиційного лікування раку – вживання гасу натще малими дозами (10-20 мг). За статистикою, 80% смертей від отруєння гасом були спричинені самолікуванням. До речі, смертельна доза – від 2 до 4 горняток натще. Гас має виражену токсичну дію на нирки і печінку, вкрай негативний вплив на центральну нервову систему. Володимир Голотюк наголошує, що гас не має жодних лікувальних властивостей як при внутрішньому, так і при зовнішньому застосуванні.

АСД-2

Йдеться про лікування ветеринарною вакциною АСД-2, яка теж набула популярності серед методів самолікування в онкохворих. АСД-2 – це продукт переробки кісток тварин, який використовується ветеринарами для стимуляції імунітету великої рогатої худоби, покращення загоєння ран, швидшого росту тощо. Однак варто розуміти, що ступені очистки препаратів для людини і для тварини абсолютно різні. Вже тому АСД-2 людині не можна вживати ні в якому разі. Окрім того, немає жодного офіційного дослідження, яке би продемонструвало протиракову ефективність цієї вакцини.

Чистотіл

За своєю природою чистотіл є токсичною рослиною, яка вимагає обережності. Здебільшого застосовується при поверхневих ураженнях шкіри. Чистотіл містить близько двадцяти біологічно активних алкалоїдів, один із яких особливо активний у боротьбі з раковими пухлинами. Однак вживання чистотілу з протипухлинною метою як фітопрепарату не схвалюється онкологами. Річ у тому, що алкалоїди чистотілу мають різну дію, в низці випадків – протилежну, а велика їх кількість у рослині робить наслідки дії на пухлину й організм непередбачуваними. Окрім того, дуже важко підібрати необхідну дозу фітопрепаратів з чистотілу, оскільки концентрація біологічно активних речовин у рослинах, які вирощувалися на різних територіях, може відрізнятися в рази.

Відсутність білка в їжі

Згідно з методом Бреуса, при онкозахворюваннях слід дотримуватися рослинної дієти, яка виключає білок – з огляду на те, що для свого інтенсивного росту пухлина потребує багато білка. Проте Володимир Голотюк пояснює: якщо хворий не вживатиме білок, то це зовсім не означає, що пухлина не буде його отримувати. У разі ненадходження білків зовні пухлина їх все одно отримає, «обкрадаючи» організм хворого завдяки явищу катаболізму. Йдеться про процес, коли власні тканини, наприклад, м’язи, розпадаються з утворенням білків і амінокислот, які через кров потрапляють в пухлину і засвоюються нею. Це проявлятиметься значним схудненням і виснаженням хворого, і ненадходження білка з їжею лише погіршуватиме його стан. Науковець зазначає, що певне раціональне зерно в цій дієті все ж таки існує, проте лише в контексті профілактики онкозахворювань. Зокрема він наголошує, що харчовий раціон сучасного європейця не є оптимальним: він містить занадто багато тваринних білків і мало рослинних волокон. Тому для здорового харчування найкраще було б збільшити частку останніх і зменшити в раціоні кількість тваринного білка.

Зелений сік

На фоні високотоксичного лікування онконедуг важливо підтримувати організм. Натуральні фруктово-овочеві соки, а також соки з паростків пшениці та ячменю є дуже помічними для відновлення. Останні навіть рекомендують представники офіційної медицини.

Численними науковими дослідженнями ще на початку минулого століття доведено, що сік паростків пшениці (ячменю) має максимальний терапевтичний ефект на організм людини. Молоді паростки саме цих злакових культур є найпотужнішим джерелом життєдайного біологічно активного хлорофілу, адже вони містять його аж до 70%. Йдеться про зелений пігмент, який допомагає рослинам отримати енергію від світла, а також необхідний для фотосинтезу.

За своєю хімічною формулою хлорофіл нагадує гемін (складову гемоглобіну) крові та відіграє основну роль у транспортуванні кисню, при цьому позитивно впливаючи на роботу серця, кишечника, матки, печінки, легень, нирок, судинної системи. Численні дослідження доводять, що хлорофіл блокує розвиток патогенних бактерій, сприяє виведенню з організму токсичних компонентів лікарських хіміотерапевтичних засобів.

Таким чином, сік із паростків пшениці (ячменю) покращує дренажну функцію лімфатичної системи людини і газотранспортну функцію крові, позитивно впливає на кишкову мікрофлору, нейтралізує токсини. Сік є джерелом активного заліза, тим самим сприяючи нормалізації функції кровотворення та артеріального тиску. Крім того, сік містить 19 важливих амінокислот, 90 мінералів і вітамінів, включно з «невловимим» В₁₂, кілька сотень різних ферментів, які не завжди присутні в активній формі в інших продуктах харчування. Встановлено, що 29 г соку із паростків пшениці (ячменю) за вмістом вітамінів і мінералів еквівалентні 1 кг свіжих овочів.

Володимир Голотюк наголошує, що ефективні альтернативні методи лікування раку дуже важливі, однак їх необхідно використовувати лише як додаткову підтримуючу терапію поряд з основним, загальноприйнятим в онкології лікуванням. Однією з основних запорук успішного лікування раку є фактор часу, і тому за найменших підозр щодо появи пухлини в жодному разі не можна відкладати візит до спеціаліста-онколога, сподіваючись на чудодійну силу альтернативних методів лікування.

Наталя МОСТОВА