Депутат Івано-Франківської міської ради Андріан Волгін вирішив балотуватися у Верховну Раду по одномандатному мажоритарному округу №83. Йде у парламент як самовисуванець. Чим займався Андріан Волгін останніми роками у міській раді і для чого йде у Верховну Раду – читайте нижче.

– Андріане, ти балотувався на місцевих виборах до міської ради від «Солідарності», проте згодом пішов у опозицію до неї. Як так склалося?

У 2015 році, під час буремних подій, різні люди пропонували йти в депутати від різних партій. У мене ж до АТО і полону була лише спортивна кар’єра, я не мав жодного уявлення про політику. Тоді мав симпатію до «Самопомочі», але мені сказали, що туди важко потрапити і складно буде стати депутатом. Якось до мене підійшов приятель, який служив у «Азові» (я з ним перетинався на фронті), і сказав: п’ятьом атовцям запропонували йти у команді «Солідарності», тебе бачать серед цих осіб. Я погодився.

Це вже тепер я розумію, що за тією виборчою системою конкурувати всередині партії із підприємцями, які засіюють коштами в округах, було майже нереально. От мій конкурент на окрузі від «УКРОПу» зайняв третє місце, маючи 16%, – і він пройшов. А я набрав 22% і зайшов заледве останнім.

У подальшому я зрозумів, що мене взяли в список “для картинки”. Бо брати тільки бізнесменів було б некрасиво. Але ніхто й не думав, що я маю виграти. До речі, по моєму округу балотувався від «Батьківщини» ще один атовець  Іван Чайковський. І якщо я займався в «Олімпі», жив там з тіткою, то він пішов по цьому окрузі, тому що йому так сказали. Він теж атовець, теж був у Іловайську, його теж нагороджував Аваков. Тобто був намір зіштовхнути нас лобами, щоб переміг хтось третій. Відповідно, інші кандидати від наших партій мали більше шансів.

Так я заледве зайшов у міську раду, ставши там останнім, дев’ятим, представником від «Солідарності». Сьогодні часто говорять, що нема сенсу йти на вибори, бо один голос нічого не вирішує. Це не так, бо людина, яка від мене відстала, недоотримала всього 2-3 голоси.

– Отже, пройшов ти від «Солідарності», але щось пішло не так. Питаю, бо більшість атовців на цих виборах підтримали саме Порошенка. Натомість ти пішов проти.

Є президент, а є його команда. Коли він бере у свою команду близьких друзів, які розривають Україну, то я буду проти. Я говорив про випадок, коли мене запросили “для картинки” і зіштовхнули із таким самим, як я. Вже тоді йшло не так. Потім мені кажуть: ти – спортсмен, тож іди у гуманітарну комісію. Я ходжу туди, а до мене то люди із психлікарні приходять, то освітяни лобіюють когось на посаду директора школи. А я даю пропозиції щодо спорту, щодо того ж таки «Олімпу», але нічого не робиться.

Я зрозумів, що щось йде не так. Гляньте, як виконком відбувається – за три хвилини приймають 10 питань. Це смішно. Пів сесії у нас звіти, депутатські фонди, танці-шманці і цирк, а коли всі втомлюються, то переходять до важливих питань. Я пропоную: давайте починати засідання сесії із земельних питань, а звіти директорів шкіл можуть йти наприкінці. Але ж це вигідно, щоб усі втомилися, коли перейдуть до важливих питань.

– Президентські вибори поділили суспільство на тих, хто за Порошенка, і  тих, хто підтримує Зеленського. Ти активно виступав проти Порошенка, але публічно не підтримував Зеленського. Питаю, бо хочу знати, до кого ти ближче схиляєшся зараз.

Нехай пройде хоч перших 100 днів президентства Зеленського. Бо у нас після Революції Гідності теж Яценюк взявся скасовувати кортежі і всі стали “одуванчиками”. Тому буду готовий говорити про Зеленського трохи згодом.

Щодо Порошенка, то він винен сам. П’ять років він і його команда мочили Тимошенко, використовували для цього парламент, телебачення тощо. Вони настільки захопилися війною із нею, що не зауважили, як уперед проскочила третя особа. Напевне, у Порошенка сподівалися, що молоді люди, які підтримують ЗЕ, не підуть на вибори і він отримає свою перемогу. Загралися. І виїхати на Томосі не вдалося.

– Ти наразі балотуєшся як самовисуванець. Чому не від партії?

У політиці треба лицемірно усміхатися та обійматися, мовчати, займатися договорняками (адже усе вирішується до сесії) і робити картинку для людей. Я так не вмію. Відтак мене ніхто з партій і не запрошував. Адже я, як про мене кажуть, некерований.

Зазначу, що мене ніхто не чіпав, не намагався керувати мною. Знали, що буде ще більший спротив. Бувало мені дорікали тим, що я борюся із одним нардепом, який забудовує озеро, бо він же тоді пройшов до парламенту у команді «Солідарності». Але я відповідав, що він негідник, як і його помічники, адже вони використовують свої посади заради особистих цілей.

Я зрозумів, що таким, яким є, я нікому не цікавий, тому вирішив йти самовисуванцем. Бо сидіти і чекати, що мене запросить якийсь “папа” з Києва, не хочу.

– І думаєш, тебе підтримають?

Гляньте самі, хто зараз балотується по місту. Олексій Петечел від «Солідарності» та Оксана Савчук від «Свободи». Це два члени виконкому, які голосують однаково за всі питання. Навіть ті, які здіймали бурю серед громадськості – на кшталт будівництва на вулиці Макогона чи забудови озера. І ці люди знову йдуть, але на вищий рівень. Для чого? Щоб ще більше МАФів набудувати, за які вони так голосують?

Савчук за руку водить Руслан Марцінків, тому що у нього підтримка 70%, а Петечел хоче виїхати на підтримці «Солідарності». А чому не йти до людей самим по собі? Я нічого не маю проти Олексія. Він юрист, науковець, але чи буде він боротися за інтереси міста у Верховній Раді, чи буде голосувати, опустивши голову, як це робить у виконкомі?

Шевченко відмовився йти. Але його вплив у кулуарах знівелював команду Зе, і вийшло так, як завжди. Люди, які підтримують Зеленського, хочуть нових облич, а він поставив своїх людей по округах, і вони йдуть у команді «Слуги народу». Це нечесно. А «Батьківщина» взагалі плюнула своїм виборцям в обличчя, не виставивши в Івано-Франківську кандидата. Вважаю, що вони зливаються під Савчук.

Далі – «Голос». Читаю від їхніх кандидатів, що вони втомилися і йдуть щось змінювати. Секундочку, а де ви були під час Майдану? А у 2015 році ви що робили? Ви намагалися врятувати людей від забудови, допомогти активістам? Було багато суспільних резонансних питань, де можна було проявити громадянську позицію. Але вас не було. Ви ходили на свою роботу, заробляли гроші, займалися професійною діяльністю.

Я, наприклад, пішов на війну, втратив домівку в Криму, тому мені тяжко слухати, як хтось там втомився. Знаю, що від «Голосу» розглядали кандидатуру Наталі Сербин, то краще би вона йшла на вибори, як на мене. Вона ці роки жила містом і займалася потребами громади.

– То чому люди мають голосувати за Андріана Волгіна, а не за інших?

Тому що всім іншим байдуже до виборців. Хтось хоче протягнути партію, хтось має власні амбіції чи чиїсь завдання. Чи будуть вони відстоювати інтереси міста? Ні. Кожен буде голосувати так, як йому скаже партійний керівник. У Франківську мільйони дерибанять, пропускають через свої фірми, своїх людей пхають на посади, а на всеукраїнському рівні те саме, тільки в інших масштабах, і там ти будеш пішаком, бо все вирішуватиме голова фракції.

Зараз те, що робиться у місті – це не управління коштами. Це школяр може відкрити карту міста і сказати: тут хочу бруківку, тут ліхтарики, а тут – сквер. Але це призвело до того, що нам треба брати кредит 600 млн. грн. Пояснюють, що центральна влада повісила на нас всі виплати. Але ж, можливо, треба ще й раціонально думати? Для чого пам’ятник жабі ініціювати? Чи той поїзд на вокзалі за 200 тис. грн.? Якби всі ці кошти скласти докупи, то можна було б і щось ґрунтовніше зробити. От гляньте на бюджет участі. Люди виграли ще місяць тому, а грошей навіть на аванс нема, тому що всі кошти йдуть на будівництво моста. Від нас уже підрядники втікають. Я звертаюся до них: зберіться осіб з 10-20 і виносьте це у публічну площину. Адже через те, що у них нема коштів, вони втрачають робітників, які втікають за кордон. А хто працювати буде?

От чому Савчук йде на зустріч до пенсіонерів і не зізнається їм, що у неї зарплата 40 тисяч? От за що така зарплата, якщо вона цілими днями ходить по ефірах, на танці-шманці і відкриває мурали?

Але знаєте, не політика брудна, а люди з брудними руками та душею роблять її такою. Я не кажу, що я святий і золотий. Бо всі люди роблять помилки. Але у мене була мрія увійти в історію. Я будував кар’єру у спорті як боксер, максимум, чого я досягнув – це став призером чемпіонату Європи серед студентів. А зараз у мене ціль ввійти в історію як політик, а не як покидьок.

– Але зайти у Верховну Раду – не означає вирішити людські проблеми, тим більше як самовисуванець. Коли ти йдеш командою, то є більше можливостей впливати.

Будь-який самовисуванець з часом кудись може приєднатися. Якщо є позитивні зміни.

Розмовляла Тетяна СОБОЛИК