Днями розпочинається всеукраїнський тур Юрія Андруховича та польського гурту «Карбідо» з новою програмою «Atlas Estremo». Чернівці, Тернопіль, Луцьк, Львів, Харків, Запоріжжя, Київ, Маріуполь… У Франківську концерт відбудеться 8 вересня в Театрі ляльок.

«Карбідо» і Андрухович працюють разом з 2005 року. За цей час у Польщі й Україні були створені альбоми «Самогон» (2005), «Цинамон» з додатком «Індія» (2009) і «Абсент» (2013). Також тандем здійснив чотири великі гастрольні тури Україною, відвідавши найбільші міста і фестивалі, на їх рахунку численні поїздки на найважливіші літературні події в Україні, Польщі, Чехії та Німеччині.

У результаті така співпраця залишила захопленими й натхненними багатьох, хто побував на концертах чи послухав альбоми. А ще – розпалила бажання безпосередніх учасників проекту продовжувати свою справу.

«Коли співпраця тільки починалася, очікувалося, що це буде один хороший тур одного хорошого музично-поетичного проекту, – розповідає координатор проектів агенції «АртПоле» Мирослава Ганюшкіна. – А що до нього будуть додаватися нові складові, зокрема відео, входити нові особистості, та й взагалі — що це буде трилогія, на самому початку видно не було. Так що результати значно більші».

Виходячи з того, що така співпраця триває вже чимало часу і в учасників є плани на майбутнє, можна сподіватися й на інші проекти. Але наразі про «Atlas Estremo».

Звільняючись від естетики построку чи поєднання поезії з електронікою, як це було в попередніх проектах, автори звертаються до звукової експресії простих музичних форм. Енергія одиничних нот і виконання «тут і зараз» набувають форми чистої імпровізації з джазово-панковим характером. Юрій Андрухович підтримує цю гру, виокремлюючи з власної прози слова й речення на кшталт поетичного колажу. «Atlas Estremo» — це спроба досягти межі власних вигадок і досвідів, де повсякденні схеми і звички гинуть, а виявляється НОВЕ…

Так анонсують організатори, а Юрій Андрухович додає: «Усі тексти базуються на моєму “Лексиконі інтимних міст”. Тільки їх не 111, як у книжці, а 13. Початковий вибір здійснили Томек Сікора і Марек Отвіновський з “Карбідо”. Вони вибирали ті міста, до яких так само мають певний інтимний стосунок. Цей вибір став можливим після того, як “Лексикон” вийшов у польському перекладі. Згодом до формування текстів долучився я. Це був дуже цікавий момент – перекладати назад на українську те, що було перекладене польською з мого українського оригіналу (посміхається). Ми вирішили, що в нас буде майже завершена навколосвітня подорож. Ми починаємо в Берліні, а закінчуємо у Вроцлаві. І між ними — Антверпен, Лондон, Нью-Йорк, Москва, Мінськ, Київ, Львів, Дрогобич, Єрусалим, Ужгород, Варшава. Весь час у західному напрямку».

Книга Юрія Андруховича «Лексикон інтимних міст» вперше вийшла 11.11.2011 р. Це коротші й довші есеї про різні міста світу і враження від них.

«Після багаторазових обробок і шліфувань обома мовами це вже не проза, це вірші, – зауважує Андрухович. – Іноді — дуже добре ритмізована проза. Де-не-де з’явилися зовсім пісенні рефрени. Слухаючи наш матеріал, деякі знайомі меломани казали мені, що почали краще розуміти суть “Лексикону” — музика, мовляв, якось викристалізувала сенси слів».

Більше того, письменник зізнався, що цілком можливо знову почне писати вірші, з якими вперше попрощався у 30 років. На початку двотисячних вийшла остання на сьогодні поетична збірка Андруховича «Пісні для Мертвого Півня». Вона написана виключно верлібром і виникла внаслідок дослідження автором американської поезії бітників. Пізніші поетичні видання Андруховича – перевидання попередніх збірок у різних форматах.

«Ми з “Карбідо” починаємо готувати на наступний рік наші ювілейні концерти — до 10-річчя виходу у світ нашого першого альбому, – ділиться планами Андрухович. – Поки що вирішили робити не тур, а лише два, зате грандіозні, концерти — у Франківську й Києві. І якщо цей задум вдасться, то це буде прекрасна нагода для випробування зовсім нових речей з новими текстами».

Музикант «Карбідо» Томаш Сікора вважає, що музичний гурт завдяки співпраці з літератором отримує додатковий контекст, новий простір, який дозволяє сказати більше, ніж було б можливо лише музикою. Слово несе метафори й ідеї, часто неоднозначні, які роблять музику більш таємничою, але водночас і більш виразною.

«Ми вже на такому етапі нашої співпраці з Юрієм, що не просто додаємо до музики літературу чи навпаки — ми дуже природним чином змішуємо слово і музику. Вони стають рівнозначними і не сприймаються окремо одне від одного», – зізнається музикант.

Співпраця гурту з письменником не була спеціально запланованою, просто вона полягає у взаємному натхненні. Були такі моменти після завершення трилогії «Самогон. Цинамон. Абсент», коли учасники «Карбідо» думали, що співпраця скінчиться. І закінчити співпрацю завершенням трилогії було б ідеально.

Але емоції, пов’язані з революційною ситуацією в Україні, швидко зібрали всіх у новий проект. «Це сталося дуже легко, ми відчували потребу один в одному. Нам потрібні були слова Юрія, йому — наша музика, – розповідає Томаш. – Завдяки музиці можна виразити найгостріші емоції. А нас надихає, що його вірші й окремі фрази дуже мелодійні. І кожна нова його книжка є важливим викликом для нас. «Atlas Estremo» виходить з його «Лексикону», але вже переосмисленого і здеконструйованого нами. Ми перетворили «Лексикон» у поезію».

У кожному проекті Андрухович і «Карбідо» шукають чогось нового — як у музиці, так і в тексті. Зізнаються, що без постійної зміни змісту і форми не записали б чотирьох альбомів. Кожного разу починають з нуля, як в музичному плані, так і в текстовому. Є момент абсолютно чистого аркуша, на якому не відомо, що буде написано. Але коли вже починають на ньому писати, все йде дуже добре. Митці прагнуть лише, щоб це була невимушена ситуація взаємообміну. Найважливіше у співпраці — залишати багато свободи один для одного й одночасно шукати спільний вимір. Кожен окремо є сильною особистістю, але співпраця полягає в досягненні спільного. Зрештою, певного часу формула «Андрухович&Karbido» змінилася на «Андрухович+Karbido». З’являється щось, що називається синергією, коли сума спільних досягнень є більшою, ніж сума досягнень особистих.

 

Василь КАРП’ЮК