Я так прагну стати, бути, любити, насолоджуватись, розвиватись, жити, дихати, дружити, подобатись, шукати, радіти, відчувати, підтримувати, триматися, не здаватись. 10 кроків уперед і жодного назад. Я завжди відчувала нутром такі тонкощі цього світу, з яких багато насміхались чи ніколи й не помічали. Мистецтво жило в мені, сіялось-сіялось і проросло, але нинішній світ з корінням вириває творчість, підкорює до остраху банальними словами, діями, почуттями. Докладніше >>
Ненормований робочий день, завдання помірної складності, дозволяється політ фантазії та від вас потрібне чи не єдине – вміння спілкуватись з людьми. В обмін на це вас чекатиме винагорода від 300 до 700 доларів! Такими обіцянками інтернет-шахраї приваблюють людей, які перебувають в активному пошуку додаткового заробітку. Говорять дуже переконливо та більш ніж ввічливо, а в кінцевому результаті просто не заплатять вам за виконану роботу. Докладніше >>
Вистави часто потребують другого перегляду, свіжого та відкритого погляду. Дивлячись вперше, я завжди впускаю важливі деталі та не до кінця вслухаюсь у сенс реплік. Глядач одразу не здатен охопити все, сконцентрувавши увагу на тому, що найбільше зачепило. “Інтимна зона” вдруге оголила існування відкритих запитань, які добряче застрягли в голові та прикипіли до серця гострою потребою відкинути байдужість та поглянути реальності у вічі. Докладніше >>
Ось уже 40 років поспіль брати Тезе із Франції збирають на спільну молитву та святкування Нового року тисячі молодих людей з усього світу. Цьогоріч ювілейну зустріч провели в невеличкому містечку на північному заході Швейцарії – Базелі. Кількість учасників сягнула 17 тисяч молодих людей віком від 18 до 35 років. Зустріч братів Тезе – це не просто спільне перебування в молитві, це свідчення живого Бога, співіснування різних конфесій, вміння почути і зрозуміти один одного. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює