Сподіваюсь, що мій блог прочитають ті, до кого мені доводилось звертатись. Якщо ви голова сільської ради – читайте, згадуйте, впізнайте себе. Для ветеранів передбачено маса пільг, з яких безперешкодно я користувався тільки безкоштовним проїздом в громадському транспорті. Докладніше >>
28 червня з диктофоном, фотоапаратом і колегою з «3 студії» ми поїхали в «Азов». Там моє грішне тіло перебуває і понині, правда, без фотоапарата і диктофона, який мені тоді позичив «Галицький кореспондент». Небайдужі люди допомогли з амуніцією, колега по роботі передала 20 касок. Докладніше >>
Хотів би розповісти про ситуацію, з якою зіткнувся мій побратим Мосе, коли їхав додому. Він розказав мені цю історію під час невеликого затишшя в ході широкинської операції. Докладніше >>
Війна забрала вже не одне життя. Кожного дня ми втрачаємо тих, хто мав би будувати цю державу. На війну поїхали не боягузи, наркомани чи пияки. На війні – патріоти. На війні ‒ цвіт нації. На війні кращі сини. Олег Аксененко прийшов у «Азов» на самому початку створення батальйону. Хлопцю було 20 років. Він родом із Луганська, був на Майдані й вірив у велику Україну. Докладніше >>
Пригадую 8 грудня 2013 року. Мені ще ніколи так не подобалось у Києві. Це місто асоціювалось у мене з іподромом, де кожен скаче наввипередки, немов жеребець, і навіть не здогадується, що він – незграбне поні. У Києві – тьма людей, безліч думок, тиснява в метро, на вулицях та в магазинах. Не любив я цей вулик з мільйонів людей. Докладніше >>
Те, що Україна перебуває в стані війни з Росією, голосно не скаже хіба що президент та парламент. Натомість у більшості людей вже сформоване чітке розуміння, що на сході України – фронт. Бо там стріляють по українцях і вбивають їх лише за те, що вони охороняють територію своєї держави. Так-так, своєї держави – України. Хлопці воюють за Україну і гинуть за неї. Не жаліючи ані себе, ані близьких, яким доведеться пережити втрату рідної людини, ані ворога, якого треба знищити. Докладніше >>
Сьогодні, вперше в житті гуляв вулицями міста Маріуполь. Населення цього промислового міста – півмільйона осіб. До недавнього часу заправляли тут бійці ДНР, тепер над обгорілою будівлею міської ради майорить український прапор. Докладніше >>
Липень завжди був місяцем відпочинку. Всі їдуть на море. Чорне, Азовське – вибір невеликий, але все ж є. Пригадую, у 2005 році квитки на потяг влітку купував два тижні наперед. Цього року, на диво, проблем з квитками на потяги південного напрямку не було взагалі. В суботу купив квиток. В неділю на пероні сідав на потяг до курортного міста Бердянськ. Київський вокзал, як завжди, багатолюдний. Підходимо з товаришем до вагона. Даємо квитки, показуємо паспорт і студентський квиток, заходимо в порожній вагон. Радіємо, що прийшли першими, і виходимо знову на перон. Докладніше >>
Під час блокування матерями військової частини А1807, я довший час шукав хлопців, які хочуть поїхати на схід. Багатьох запитував, не всі хотіли говорити… Підійшов до хлопців, які курили неподалік від казарми. Звертаюся: «хлопці, розкажіть про службу декілька слів». У відповідь сміються. «Хай вам старшина розказує», – говорить один із них. Старшина – поважний чоловік, років сорока. Курив саме цигарку. Підходжу, прошу розказати декілька слів, чоловік без вагання погоджується. Посміхається і розповідає, що про нього й так все написано в Інтернеті. Докладніше >>
Деркачова Ольга
«Я не знаю, чи малярство для мене є професією чи натхненням, але переконаний, що це суть мого життя. Якби в мене забрали фарби, пензлі, полотна і можливість писати, то це було б рівнозначно смерті», – сказав в одному із інтерв’ю Володимир Сандюк. А оскільки життя дається людині одне, то його варто жити так, як відчуваєш,
Палій Юлія
Коли чоловік йде захищати країну, його дружина автоматично потрапляє під пильну увагу суспільства. Вона “повинна” бути сильною, стійкою, підтримувати свого коханого та ще, разом з цим, залишатися завжди зразковою мамою, господинею, волонтеркою. Хто придумав образ “правильної” дружини військовослужбовця та чи існує він насправді? І чи повинна я відповідати чиїмось очікуванням та картинкам з інтернету? Я
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного