Бах! І музика

«Блін, та скільки можна!» – я різко зриваюся з ліжка, беру щітку і стукаю в стіну сусідам, які знову слухають шансон. А стіни, між іншим, достатньо товсті, але чути страшенно. В моїй уявній країні благості і комфорту був би особливий закон про музичну гігієну, де би дисгармонійну музику можна було слухати лише так, щоб не заважати іншим. Себто в навушниках або закрившись у кімнаті. Докладніше >>

Давня пісня про любов

Конституція жодної країни не говорить, що один народ має любити інший народ. Йдеться про права чи повагу, про свободу думки і віросповідання, але не про любов. Мене вже тривалий час цікавить, за що частина українців не любить євреїв. Особливо у містах, де ще до початку німецької окупації в Другу світову єврейська частина населення складала ледве не половину міста. Докладніше >>

Провалися в колодязь

В одному місті, в одну епоху різні люди можуть жити в різних часових і просторових вимірах. Коли я була маленькою дівчинкою, мені снився один і той самий сон – як я падаю в глибокий колодязь і лечу. Лечу так довго, що встигаю передумати море думок. В тому числі й про те, що буде десь дно і чи бамцнусь я об нього головою. В кінці сну дно таки було, але я плавно на нього приземлялася і далі мені відкривався цілий світ. Докладніше >>