Друзі, можу похвалитись: нещодавно у мене почався новий етап у житті. Та що там у мене! Він почався і в мільйонів екс-школярів, які тепер мають горде звання – абітурієнт. Мушу зізнатись, що аж тепер я готова забрати всі свої гучні слова про те, як мені набридла школа і як я хочу нарешті звільнитись від її лещат. Докладніше >>

Я була б ладна завжди залишатись дитиною… Так і буде, доки серце моєї матері буде битись, доки воно даруватиме мені тепло і відчуття захищеності. Де б я не перебувала, які б світи не відкривались перед моїми очима, найзатишніше місце буде завжди поруч з нею, поруч з моїм ангелом. Мені здається, що всесвіт стане порожнім без її слів, без її турботи, без її щоденної підтримки та самопожертви. Реальність скупа на безкорисливість, та в особі матері ця безкорисливість втілена у повній своїй безмежності. Докладніше >>

                                                                                                                                    Докладніше >>

Думаю, байдужість – це найгірша вада суспільства. Вона вбиває все тепло в душі людини, кидає її у прірву егоїзму та одягає на руки кайдани бездіяльності. Людина перестає бути вольовою, у неї зникають будь-які прагнення змінювати власне життя, та й що казати, зникає саме бажання жити. Докладніше >>