Символічно, що однією з найулюбленіших і найплеканіших рубрик редактора у «Галицькому кореспонденті» впродовж років був стратегічний проект «Частина світу». Формально це була серія неактуальних репортажів про різні міста і місця нашої Галичини. Того фрагмента  Галичини, який потрапляв у поле компетенції так званого обласного тижневика. Але важли Докладніше >>

Хтось з таким перетинався, хтось ні. Хтось бачив таке зблизька, хтось, може, про таке чув або підозрював. Деяких це торкнулося безпосередньо. А ще якась певна кількість наших співгромадян пережила таке власним життям.   Як би там не було, але уявити собі таку ситуацію може майже кожен (за винятком хіба тих, у кого уява взагалі не поширюється Докладніше >>

Коли цієї зими у кардіологічних відділеннях і окремих хатах помирали люди від того, що надто переймалися новинами з Києва, ще можна було заспокійливо думати, що самі винні. Бо це їх слабість. Чого вони нічого не могли зробити з собою, зіткнувшись із неочікуваними повідомленнями? У них ніхто ж не стріляв…   Коли сто років тому тисячі с Докладніше >>

Не можу ніяк обґрунтувати і аргументувати того, що мені здається. Відразу, щоправда, згадую одного свого строгого вуйка, який примушував з'їсти ще щось після доброго обіду. Я казав: вуйку, я вже не можу. А ти зможи, - відповідав вуйко. Але я не хочу, благав я. А ти захочи - вуйко не сумнівався, що захотіти можна змогти. Але я дійсно не хочу нічого Докладніше >>

Диявол грається нами, коли ми висловлюємося неточно. Так казав Мераб Мамардашвілі. Це було ще наприкінці сімдесятих, коли не тільки неточність, але й викривленість формулювань переживала свої найкращі часи. Тепер от знову. Після кількох десятиліть ілюзій з’ясувалося, що і диявольська гра, і загравання з дияволом тримаються площини неспромож Докладніше >>

Добре, що мені вже досить багато років і я не підпадаю під нормальну мобілізацію. Під таку, що спочатку. Бо зрозуміло, що у багатьох війнах все затягується надовго або інтенсивність втрат буває такою великою, що до війська беруть навіть старців. Дають їм один заряд, як якимось дельфінам або обмотаним вибухівкою вченим псам, і відправляють сповнит Докладніше >>

Шкода, що все обернулося так по-рагульськи - якось бездарно, примітивно і тупо. Але так є. Почалася війна на наших розніжених теренах. Навіть очевидна війна завжди є багатоповерховою. На різних рівнях вона і відбувається, і бачиться, і розуміється по-різному. Хтось її взагалі переживає як партію у шахи, а комусь стає нестерпно холодно у покалічені Докладніше >>

Я ще був підлітком, і кілька років передплачував журнал «Юний натураліст». Треба визнати, що таких журналів тепер уже нема. Він був хоч і дитячий, і популярний, але надзвичайно серйозний. Майже у кожному числі були одна-дві зоологічні статті, які порушували поважні наукові проблеми і подавали багато важливої інформації. Щоправда, журн Докладніше >>

Буде шкода, якщо Росія все ж таки не нападе. Українські втрати в такому разі будуть дуже великими. Ненапад відкине нас на кільканадцять років назад, і у такому стані Україні доведеться жити багато-багато років вперед. Це буде виявом високої гри. Гри на страх, російською рулеткою із завжди одною кулею в багатозарядному револьвері. Якби їм щось Докладніше >>

Якщо подивитися на всю теперішню ситуацію з Україною і Росією тверезо, то треба визнати, що тільки так, як є, і могло бути. Чого хотіти інакшого, якщо понад двадцять років до цього щоденно йти? І йшла всі ці двадцять років не Росія – вона якраз робила собі своє, саме те, що треба робити, – а Україна. За чверть століття Україна ма Докладніше >>

Тоді все було зовсім інакше, але точно так само. Щоправда, сто років тому – у 1914 – було пізнє літо і рання осінь, а не весна. Однак про війну говорили ще від червня. Хоч те, як могли тоді говорити один з одним, цілковито відрізнялося від теперішнього світу щохвилинної інформації і тотальної комунікації. Точно так само, бо у при Докладніше >>

У переказах з часів останньої війни часто виникає мотив яйця на карку. У різних нічних відвідувачів, які приходили зі зброєю у мирні хати, був популярним такий трюк. Увірвавшись посеред ночі до чийогось дому, розбійники і солдати не завжди убивали і ґвалтували. Частіше вони попросту брали щось поїсти, пакували якісь корисні для себе речі, а сім'ю г Докладніше >>

Біля київської Софії, яка насправді така важлива, така сердечна, така – як казав Стус – бузкова, яка так потрібна ідеї російського світу для того, щоби він хоч трошки був світом, у ці дні спокійно і тихо. Але ці спокій і тиша якісь химерні, бо ж насправді почалася справжня війна. Головною ознакою цієї війни є те, що її нема з чим порі Докладніше >>

Ще давніше, ще далеко перед тим, коли щохвилинна зміна актуальної інформації ввела усіх, хто сам не був у епіцентрі того, що ставало актуальною інформацією, у гостру залежність (бо здавалося, що без цієї інформації неможливо прожити навіть годину, а від того, що ти знаєш, залежить сам перебіг подій), мені видавалося важливим переглядати українські Докладніше >>

Звичайно, що історія, тривання не знає такого поняття, як порожнє місце, нічогість. З тривання неможливо вилучити жодного фрагмента, навіть дуже болючого чи ганебного. І врешті-решт ці паскудні фрагменти теж включаються у хроніку безперервної історії як позитивний, бо безцінний досвід. Так було, скажімо, з нацистською Німеччиною. З цим химерним Докладніше >>

Мені в житті досить пощастило, бо до останніх місяців я майже не перетинався із тим, що називається державою. Життя, правду кажучи, взагалі мало змінилося після того, як зникла одна держава, в якій я народився, і з'явилася інша, наша. З того часу минуло вже багато років, але найвиразнішою ознакою нового життя була свобода слова, свобода церкви, сво Докладніше >>

Ось воно і вилізло, проявилося вповні. Те, про що каже базова приповідка східноєвропейської цивілізації, в якій нам судилося жити. Від тюрми і від суми – не зарікайся. На цьому все й тримається. Або трохи поетичніше. Їде іноземець у своїй машині радянською Україною. Потрапляє у невидиму яму на дорозі і нарікає, що мав би бути принаймні чер Докладніше >>

Все приблизно так, як недільна Служба Божа. Ті, хто на ній перебувають, відчувають велич того, що тоді з ними відбувається. Моменти просвітління є реальними. Коли якісь скептики кажуть, що це лицемірство, то вони помиляються. У час богослужіння усі, хто туди приходить, є кращими від самих себе тоді, коли вони не у церкві. Обставини такого ґатун Докладніше >>

Мій прадід, який, між іншим, брав участь у вуличних протестах, масових заворушеннях і був суджений за напад на кінного жандарма, був священиком і автором кількох томів мемуарів. В дитинстві мені найбільше подобалося читати епіграфи до численних розділів його книжки спогадів. Особливо запам’яталися два: «Без різноманітності нема приємнос Докладніше >>

В той самий час, коли у Станиславові греко-католицьким єпископом став геніальний Андрей Шептицький, поруч, у Чернівцях, кафедру кримінального права зайняв не менш геніальний Ганс Грос. Генії – окрім того, що їх щось вело у південному напрямі, до Карпат і далі – були подібними у своїх антропологічних зацікавленнях. Обом йшлося про те, Докладніше >>