Є такі речі, які приходять вже тоді, коли їх зовсім не конче. Більше того, вони приходять тільки тоді. Причому, зазвичай дотримуються пунктуальності. Мовляв – маєш: все можливо, та лише зараз. Раніше це не могло ніяк статися, бо раніше ставалося щось інше. Такий собі умовний, але непохитний розклад. Звісно, можна пробувати його не дотримуватися. Та все одно нічого не вийде. Докладніше >>
Хто намочит, Той і вісушит
Навіть не сходив з автобуса у Брустурах, а відразу поїхав у Шипіт. Лиш тільки мама на зупинці подала мені косу. Так вже хотілося до косіння трави. Хоч може не лише від жаги до праці, а й від ліні прокидатися вдосвіта. Бо якби зійшов удома, то треба було б прокидатися рано-рано і йти в Шипіт пішки, добре не виспавшись. Та й, зрештою, вже липень, а я толком ще й не косив. Трохи коло хати не рахується. А так – сінокіс, як має бути, і таки до нього праглося. Докладніше >>
Зелені свята
Так помічаю, що мій умовний жарт про те, що живу у Брустурах, а в Івано-Франківську лише працюю, таки має серйозні підстави. Принаймні це проявляється у літературній насиченості. Бо хоч у місті проводжу п’ять днів на тиждень, але тем для писання майже нема, натомість кожні відвідини села – окрема історія. Або частина одного великого епосу. Власне, так склалося і на цих вихідних. Докладніше >>
Мусить бути час на уважність
Але найбільше я буваю не вдома. Воно так минає в роботі і дозвіллі, що мало помічається. Всякі більші чи менші клопоти – і дня нема. Нема часу на уважність. Докладніше >>
Гриців потік
Недалеко від хати біжить невеликий потік. Щойно у ньому вмивався. І так свіжо і гарно, що неможливо стримати захват. Такого малого вистачає для великого задоволення. На повні груди вдихаю і видихаю свіже повітря. Біля потоку завжди гарно і прохолодно. Навіть у найбільшу спеку. Докладніше >>
Перша гроза
О, як давно так не було! Я вдома, у селі. Гримить і блискає, тому довелося вимкнути комп’ютер. Мама і сестра вже двічі перепитували, чи вимкнув. І тепер пишу рукою на папері. Ці архаїчні кулькові ручки. Ними вже по три роки ніхто не писав. І тепер я знову хочу одною з них скористатися. Дві спробуваних не пишуть, бо засохло чорнило. Добре, що третя добра. І є не до кінця списаний старий зошит сестри. Докладніше >>
Чути птахів
Треба було кілька років не слухати, щоб почати чути. Певно, хтось мав це, може, й одразу і назавше, але в мене його могло й ніколи не настати. Думаю, що в більшості й не настає. Я про той час, коли починаєш слухати пташок. Чули ж то всі, а от щоб стати чи сісти і слухати, як музику, то не кожен так робить. Докладніше >>
Святили паску черешневим цвітом
О, та я був свято переконаний, що це лише прекрасна метафора. Надходить весна, розквітають черешні, заходимо у Страсний тиждень… На Великдень йдемо до церкви, молимося, святимо паски і писанки. А десь зовсім поруч розквітлі черешні, які вже енний день п’янять своїми пахощами. А цвіт грушок, і навіть дичок, взагалі схожий на сніг – такий густий і масивний. Докладніше >>
Деркачова Ольга 
Палій Юлія 
Рязанцева Яна 
Магда Євген