Одні, аби бути щасливими, прагнуть до статків, інші – до визнання та високої посади, а дехто щасливий у материнстві. Сьогодні разом із подружжям Сагайдаків зі Сваричева спробуємо віднайти відповідь на різні питання. Зокрема, чому побудова міцної сім’ї – спільна справа подружжя.

Сімейний оркестр

На Рожнятівщині добре знають сім’ю Сагайдаків зі Сваричева. Подружжя – Марія та Михайло – однолітки (1957 року народження), спільно народили і виховали п’ятеро дітей: чотири сини та доньку. Зараз усі діти дорослі, мають власні сім’ї і живуть окремо, окрім наймолодшого сина Петра – він з власною сім’єю залишився господарювати з батьками.

Марія, будучи ще молодою мамою, в далекому 1976 році, не думала про те, скільки в неї буде з чоловіком дітей. Спершу народився синочок Микола, а вже наступного року лелека знову навідався до Сагайдаків – народився Богдан. У 1979-му жінка зрозуміла, що знову носить під серцем маля, мріяла про дівчинку. Та знову народився син, назвали його Василем.

Дитина здорова, от і добре, втішала себе молода мама, яку Бог щедро обдаровував синами. Жили Сагайдаки, як і всі в селі, – обробляли землю, мали господарство. Жінка в усьому підтримувала чоловіка, ніколи не боялася роботи і дітей так змалку привчала.
Доньку Надію Марія народила у 1982 році, і ще через десять років народився найменший син – Петро.

Четверо з п’яти дітей подружжя Сагайдаків мають музичну освіту. Микола грає на сопілці та флейті, Богдан та Надійка – на цимбалах, а Василь володіє духовими інструментами. А от Петро лише трохи навчався в музичній школі, а згодом пішов стопами батька – обрав професію електрика. Нині вже онуки Сагайдаків ходять у музичну школу, їздять на різноманітні конкурси, де займають призові місця.

До речі, родина Сагайдаків створила сімейний аматорський оркестр народної музики “Водограй”, який виступає при Сваричівському народному домі. До пандемії вони виступали чи не на кожному святі, яке відбувалося у районі. Тож знають їх на Рожнятівщині геть усі.

Привчали до роботи

Михайло – не просто глава сімейства, за ним дружина почувається, як за кам’яною стіною, бо має і підтримку, і пораду. А про себе жінка каже, що була спокійною, але строгою матір’ю. Якщо щось діти зробили не так, то, звичайно, без виховного моменту не обходилося. А в школі завжди цікавилася не тільки навчанням дітей, а й поведінкою. Вчила дітей, що в будь-яких життєвих ситуаціях треба бути відвертими, якщо щось сталося, щоб ділилися. Адже неправда рано чи пізно викриється. Виросли гарними дітьми.

«Могла колись довірити їм будь-яку роботу, – каже жінка. – І досі так само. Наприклад, треба сіно зробити, то миттю всі з’їжджаються у Сваричів».

Сини Василь та Микола відбували службу в зоні АТО. Щоденні молитви матері були почуті Богом, і вони здорові повернулися додому. Пані Марія відверто говорить, що вважає себе щасливою мамою і дружиною, хоч зізнається, що не завжди легко їй було дати раду у великій сім’ї. Та зараз є у жінки надійний тил – це її велика родина Сагайдаків…
Основні принципи сімейного виховання дітей у пана Михайла такі: “По-перше, має бути повага до батьків. У нас, наприклад, татові завдання не обговорюються. Діти розуміють, якщо тато каже, то так має бути. Не нехтують і моїми проханнями про допомогу. І якщо щось не так, я ніколи не кричу, а пояснюю синам. Добрим словом, а не палицею чи криком, можна досягти значно більше у стосунках з дітьми. По-друге, я привчав дітей до роботи, особливо хлопців, аби вони розуміли, що, де і як береться, цінували те, що мають. По-третє, вчив дітей бути відвертими, підтримувати та допомагати одне одному. Бо в дорослому житті дуже важлива підтримка близьких людей”.
“Жінка не може назвати себе щасливою, якщо не відчуває сильного чоловічого плеча, – вважає пані Марія. – А якщо у сім’ї лад та спокій, то й діти в радість. І не відчуваєш тоді втоми від постійних домашніх клопотів, від монотонної щоденної роботи”.

З вайбером у контакті

Сьогодні найбільша радість для подружжя Сагайдаків – коли всі діти й онуки з’їжджаються на свята. Найбільшою втіхою для дідуся та бабусі є 11 улюблених онуків. За сімейною традицією, такі відвідини обійстя Сагайдаків є дуже частими, не тільки на великі релігійні свята чи дні народження батьків. «Як всі поз’їжджаються, то я аж гублюся, – сміється багатодітна мати. – Мені не віриться, що це всі мої”.

Донька Надія Турко, яка нині проживає в с. Вербівка, розповіла, що вони з братами створили спеціальну групу у вайбері з назвою «Сагайдаки». Саме тут вони вітають один одного з успіхами чи підтримують у хвилини життєвих негараздів, а також ведуть між собою переписку, хто, коли і чим приїде до мами на вареники.

Мар’яна ЛОКАТИР