А задумувалися ви коли-небудь, чи відчуває себе безпечно в школі ваша дитина? Чи не зазнає вона знущань від інших? Чи відчуває вона себе захищеною, перебуваючи разом з подібними собі? Згідно з дослідженнями, з булінгом стикалися 89% українських школярів.

Булінг – це цькування, постійне і тривале. Останнім часом таке цькування у школах почало набувати все жорстокішої форми, і в першу чергу від цього страждають діти з особливими потребами, які у шкільних колах називаються групою «не таких».

В Україні стартував проект «Безпечна школа», до якого може долучитися кожен із нас. Завданням проекту є спроба захистити дітей від шкільного та кібер-булінгу.

Булінг – це нове слово й нова проблема, що набула великих масштабів не тільки в Україні, але й у цілому світі. Саме в рамках реалізації цього проекту в Україну завітав всесвітньо відомий мотиваційний тренер Нік Вуйчич, який не з чуток знає, що таке булінг, адже він боровся з ним все своє життя, і боротьба його триває.

Нік Вуйчич  – це відома людина, родом з Австралії, він народився без рук і ніг та був першою дитиною з особливими потребами, яка навчалась у звичайній школі разом зі здоровими дітками. Саме він навчає підлітків у цілому світі поважати один одного та не ображати інших.

Мені пощастило потрапити на зустріч із цією легендарною людиною, а основне – відчути той неймовірний позитивний настрій, спокій та впевненість, які є у Ніка.

В Київському будинку дітей та юнацтва Нік Вуйчич мав можливість поспілкуватись зі школярами на тему «Як знайти друзів та як їх втримати?», а також розповісти історії зі свого шкільного і повсякденного життя. Донести до нас, скільки випробувань йому довелося пройти, щоб його почали сприймати таким, як він є. Після його розповідей про шкільні реалії половина залу почала плакати й захоплюватися ним, бо, незважаючи на все, що йому піднесла доля, він намагається дружити та допомогти своїм «кривдникам».

«Чому ти так робиш? Мені ж боляче!», – саме з такими словами я підійшов до свого кривдника у школі», – розповідає Нік. «Тобі справді так боляче?» – запитав у мене хлопець. І я відповів йому: «Так». – «Я більше не буду, вибач. Я не думав, що тебе так болить, я просто грався». – «Тоді обніми мене», – відповів я йому. Він не наважувався, я сам його обняв!» – наголосив Нік на цьому.

Цю дивовижну історію він розказав на прес-конференції, і всі задумалися. А справді, яку ж сміливість треба мати, щоб підійти до свого кривдника і просто поговорити! Не всі на це здатні, не у всіх на це вистачило б духу, а це ж так просто. Багато речей у нашому житті залежить від нас самих, але ми боїмося взяти на себе відповідальність за них. Простіше все життя звинувачувати інших у своїх невдачах.

Нік Вуйчич – це людина з великим серцем. Саме таким він показав себе перед українцями. На запитання, чому він погодився знову приїхати в Україну, він відповів: «Я люблю цю країну і її мешканців за їхнє бажання змінитися та стати кращими».

Тож давайте допоможемо Ніку у його нелегкій праці. Давайте щоденно, щомиті змінюватися та ставати кращими. Школа – це місце, де має розкритися талант кожної дитини, тому необхідно допомогти нам, школярам, розвинути самоповагу і впевненість у собі за рахунок власних успіхів та досягнень, а не через приниження інших.

Для себе, після зустрічі з Ніком, я зробив висновок, що всі мають право на повагу й допомогу, і не важливо, відрізняється він від тебе чи ні, потрібно завжди залишатися собою та прийняти себе таким, яким ти є!

Зауважу, що проект «Безпечна школа» триватиме впродовж року та охопить всю Україну. І кожен із нас має змогу долучитися до нього, просто поборовши булінг у своєму класі, у своїй школі та між своїми друзями.

Не будьмо байдужими.

Давайте розмалюємо своє життя у кольорові фарби!

Ростислав ВОРОХ, 13 років