Розпочали з центральної частини міста та пройшлися стометрівкою. Вздовж стометрівки нещодавно відновили Алею Героїв, щоб віддати шану кожному, хто захищав Україну. Біля кожного зображення загиблого Героя горять лампадки.
“Люди приходять сюди, аби помолитися й подякувати захисникам з нашої громади за їхній героїчний подвигʼ”, – додає мер.
Далі повернули до Меморіального скверу, а звідти – у двори на вулиці Бандери.
Очільник міста дав доручення керівнику “Комфортного дому” Василю Скиданчуку залатати ями у дворах. Як тільки дозволятимуть погодні умови, приступлять до роботи, оскільки комунальне підприємство отримало інструмент для таких робіт.
Також мер доручив провести ремонт заїзду до центральної міської бібліотеки для дітей, що на вулиці Бандери, 8. Міський голова зауважив, що біля Меморіального скверу треба облаштувати зупинку для громадського транспорту.
“Доручив керівнику профільного управління встановити десятиметрову скляну зупинку”, – підкреслив Руслан Марцінків.
Ню – чи не найдавніший мистецький жанр. До оголеної натури зверталися митці в усі часи та епохи, трансформуючи теми і сюжети, намагаючись вийти поза межі тілесного, щоб у ню було не лише ню, а щось глибше. На оголеному тілі гарно світиться світло, на оголене тіло гарно лягають сутінкові тіні, мовою тіла можна розказати і сказати
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи