«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору Докладніше >>

Я поборола в собі страх, що побратими можуть стати чоловікові рідніші за сім’ю. Війна не лише забирає. Вона ще й об’єднала й поріднила багатьох людей між собою. Військові теж не є виключенням. Якраз навпаки. Мені здається, що саме між ними стається той особливий зв’язок, коли вони один одного починають називати братами чи побратимами. Страх, який Докладніше >>

            Коли ви востаннє дивилися на небо? А на землю? А на гори? А так, щоб усе це бачити одночасно?             Іноді думаю, що нам дуже пощастило, що у нас є мистецтво, яке може легко спинити прекрасну мить і дати можливість споглядати водночас небо та землю, торкатися одночасно весни та літа, мандрувати поміж засніженими горами Докладніше >>

Я намагаюся інколи відволікатися від новин та подій на фронті, щоб не з’їхати з глузду. Але чим далі триває це пекло, тим коротшим стає період абстрагування від фронту. Війна вже не просто стала частиною життя. Вона вросла в кожну клітину тіла. Мого. Його. Тепер вона з нами назавжди. Потрібні лише для фронту? Коли Вова приїжджає Докладніше >>

Я недостатньо роблю. Хтось робить більше, ніж я. Та що я там допомагаю, це мало. Мій чоловік не воює і я відчуваю себе винною. Те, що я роблю – це ніщо в порівнянні з тим, що роблять інші. Скільки таких та схожих фраз мені доводиться чути й читати від людей, які допомагають військовим. Та коли Докладніше >>

Здається, до Івано-Франківська поволі наближається відчуття Різдва. Бо ходиш між отими вогниками, штучними гілками, величезними псевдопряничними чоловічками і не розумієш, чому оте все має викликати у тебе відчуття радости та магії Різдва. У часи війни воно все швидше викликає роздратування і нерозуміння: нащо? Але добре, що є митці, які знають і відчувають, що справжнє Різдво Докладніше >>

Коли Вові в роті охорони сказали, що їх будуть забирати в Черкаси для формування нового батальйону, то я попросила, щоб він навчив мене працювати мотокосою та бензопилою. Ми завжди все робили разом Кілька років тому ми вирішили зайнятися господарством. Розвели кролів, нутрій, качок-шипунів. Ну, й звісно, свині, кури. Це шалений обсяг роботи, але нас то Докладніше >>

Якщо би мене спитали, якою є Україна, мабуть, відповіла: такою, якою вона є в роботах художника Сергія Лаушкіна. Відкритою, яскравою, витонченою, болісною і живою. Саме такою є експозиція його творів, які він нещодавно привіз до Івано-Франківська. Оксана Шевченко зазначає, що феномен творчості митця «у багатстві тематики, ідей, образів і формотворчих засобів, які сукупно творять якісний, Докладніше >>

Часто, коли мені доводиться їхати до Вови, я думаю, що я погана мама. Бо ж залишаю дітей та їду в місця, з яких завжди є ризик не повернутися.  Жовтень 2022 Як же я ненавиджу все, що пов’язане з московією. Знайшла свій шкільний зошит із записами перших віршів. Російською. Спалила. Кілька книг, теж російською, віддала в Докладніше >>

Коли ми починали наше спільне життя, то домовилися, що будемо говорити один одному про свої відчуття чи переживання. Не носити мовчки й виснажувати цим себе й партнера, а ділитися, підтримувати. Думаю, це важливо для відносин. І в нас все виходило. Ми знали, що є один для одного не лише чоловіком та дружиною, які мають взаємну Докладніше >>

Ніколи не могла подумати, що митці так полюбляють цифри і рахунок до десяти. Буквально кілька тижнів тому побачила світ книжка «10 художників Івано-Франківська», як-от уже говоримо про виставку «10 художників: живопис, графіка, скульптура» у Музеї мистецтв Прикарпаття. Хочу одразу зазначити: це не ті самі 10 книжкових художників, за винятком хіба що Едуарда Ніконорова. Щодо принципу Докладніше >>

В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів.  Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи Докладніше >>

…Ще страшніше було усвідомлювати, що ні на що не можу вплинути. Мені в житті доводилося звикати до багатьох речей. І щоб навчитися не уникати, а проживати те, чого боїшся найбільше, знадобилося багато сил. Але те, що треба буде миритися з думкою про можливість загибелі чоловіка, я й не могла уявити в найстрашнішому сні. Червень 2023  Докладніше >>

Якщо говорити про мистецькі виставки, то я радше звичайна глядачка, випадкова перехожа, яка забігає до виставкової зали коли під настрій, коли бо є вільний час, коли щоб перечекати негоду чи перебути черговий межовий стан, а коли й просто, бо по дорозі. Я не відстежую, що та коли має експонуватися, але якщо маю можливість то заходжу Докладніше >>

…але розуміла, що в нас немає вибору. Ми з Вовою слухали виступ президента Америки 21 лютого 2022 року пізно увечері. Сумнівів не залишалося жодних в тому, що Росія таки нападе на нашу країну. На той момент чіткого розуміння що треба робити чи як правильно підготуватися не було. Відчуття розгубленості й страху трохи плутали всі думки Докладніше >>

Стереотипами земля повниться. Наш світогляд часто ґрунтується на хибних уявленнях про інших людей, міста, регіони, та що там — навіть про самих себе. Стереотипи заповнюють пробіли в реальних знаннях. Якщо на власні очі не бачили, не були, не знаємо — здатні вірити будь-чому. Наша країна настільки велика й різноманітна, що нам не вистачає особистих зв’язків, Докладніше >>

               У творі Михайла Коцюбинського «Intermezzo» є рядки про те, як герой звістку про повішених заїв стиглою сливою, відчуваючи не гіркоту, а приємний смак у роті.  Неможливість відчувати хоч щось інше, бо жах висмоктав з нього всю кров, передається такою деталлю, яку люблять пхати в усі тестові завдання, присвячені Докладніше >>