Напевно, в кожного є знайомі, чиї близькі працюють за кордоном. Найчастіше це такі країни, як Польща, Німеччина, Італія. Інший світ, нові місця, безбідне життя – якщо ви бачите будні наших заробітчан саме так, то те, про що я писатиму далі, стане для вас відкриттям. Насправді, потрібно забути будь-яку романтику: відкинути геть і замкнути на тисячі замків. Адже я говоритиму не про поодиноких щасливчиків, які отримали квиток у життя закордонної мрії. Докладніше >>
Познайомився з власником мережі магазинів. Магазини мені сподобалися. Багатий асортимент, все красиво і добре організовано. Власник діловий, харизматичний. Від нього дізнався історію цього бізнесу. 90-ті. Інженер-електрик працював на заводі. Отримував маленьку зарплату. У нього захворіла донька-школярка. Пухлина мозку. Потрібні були гроші на дорогу операцію. Для 90-х років сума астрономічна. Батько терміново звільнився з заводу і почав торгувати електротоварами з землі. Докладніше >>
«Сьогодні Івано-Франківська міська рада одноголосно прийняла звернення до керівництва держави з вимогою законодавчо заборонити пропаганду гомосексуалізму в країні та захистити традиційну сім’ю. Проект звернення на початку сесії міськради запропонував представник християнського “Руху за життя”. Міський голова Руслан Марцінків погодився внести його у порядок денний сесії. Пізніше, не зачитуючи й не ознайомлюючи депутатів зі змістом документа, Марцінків поставив його на голосування. Усі 29 присутніх в залі обранців проголосували “за”. Докладніше >>
Знайомий розповів: – У трохи більш благополучні, ніж зараз, роки наймала наша американська технологічна компанія купу народу з усього світу, оскільки місцеві інженери беруть за роботу досить дорого. Розробляли одну на рідкість марну, але технічно складну штуковину для японського ринку. Основна маса людей працювала у себе в Україні, Китаї та Індії на окремих завданнях, але до нас у Чикаго представників груп теж засилали по одному або групками, щоб нашим начальникам було на якого наїхати, коли щось не працює. Ну, і щоб люди познайомилися, адже теоретично разом працюємо. Докладніше >>
Мені – 34. Тобто я впевнено і переконливо обома ногами у клубі тих, кому за… За що? За скільки? Моє покоління – таке дивно-чудове і незрозуміле. Ми майже не застали Радянського Союзу. Тільки якісь уривки прекрасних спогадів. Прекрасних не тому, що «какую страну пра*ралі», «ковбаса по 20 копійок» і все таке, а тому, що ми тоді були дітьми. А дитячі спогади апріорі прекрасні, навіть якщо потьмарені якимись негараздами. Докладніше >>
Не знаю, як вас, а мене давно поглинули думки про прийдешні свята. Зимова казка вже от-от постукає у наші віконця, залишивши на склі візерунок морозу. Знову запахне мандаринками, замиготять гірлянди, зашелестять подарунки. Та найголовніше, що в очах запалає неповторний блиск, який зігріватиме надією на світле майбутнє. Традиційно, усе розпочинається святом Миколая. Воно наповнює наші серця добром, вкотре нагадуючи нам, для чого ми послані у цей світ, а саме – приносити радість і дарувати тепло іншим, особливо тим, хто з певних причин їх недоотримує. Докладніше >>
Їду в машині, раптом телефонний дзвінок, ще й гучний такий. Я, чесно кажучи, неслабо сіпнувся, тому що зовсім не сподівався його, та ще й перебував за кермом. Спочатку подивився кілька секунд, як на екрані стрибає зелений телефончик, потім натиснув на нього, і сталося диво – почувся чоловічий голос: «Алло! Алло!» Нічого не вдієш, довелося вступити в розмову: «Ви це мені? Алло, хто тут розмовляє?» Докладніше >>
«В Івано-Франківську працівники КП “Муніципальна варта” проводять акцію «Тверезий Миколай прийде до алкоголіка». Таким чином в місті намагаються боротись з наливайками та сурогатним алкоголем. Про це під час оперативної наради у міськвиконкомі повідомив керівник “Муніципальної варти” Богдан Кухарук. “Впродовж тижня тверезий Миколай прийде до понад 10 чоловіків, або, як їх називаємо, зомбі. Лише за тиждень знищено понад 30 літрів сурогату. Біля трьох точок здійснюється чергування…”, – про це повідомив керівник «Муніципальної варти» Богдан Кухарук. Докладніше >>
Подруга переїхала на нову квартиру, біля її нового будинку є міні-кафе, де продають суші. На зразок: стійка, за нею роблять суші (5-7 хвилин), пакують, береш пакет і йдеш додому. Зайшли ми, подруга каже: “Якщо сьогодні не отруюсь, буду сюди постійно ходити”. З глибини приміщення за стійкою лунає виразне: “Чув? Переробляй!”. Докладніше >>
Він завжди з тобою. Твій незамінний друг. Це не ноутбук чи планшет, для роботи з якими потрібні відповідні умови. Це фактично неофіційний член твоєї сім’ї. Чому ж так? Давай розглянемо це зі сторони. Один з найбільших жахів людини – це самотність. Тому ти й вмикаєш його щоразу Докладніше >>
Коли ж людина стала людиною? Не заглиблюючись у теорію еволюції та творення світу, щоб не залізти в науково-теологічні дебати, дозволю собі висловити свою скромну і, підозрюю, неоригінальну думку. Людина стала людиною тоді, коли безкорисно і свідомо допомогла іншій людині. Адже допомагати – це нелогічно, неконструктивно і небезпечно. Поміркуємо? Докладніше >>
Йтиметься не про ту солодку вату, яку так обожнюють діти і яку можна придбати на ярмарках і в парках… Я про «солодку вату», що сидить на диванах, подалі від війни, але при цьому дуже патріотично дзявкає. Вона любить Україну, живе тут, знає гімн, навіть співає його, прикладаючи руку до серця, на слова «Слава Україні!» обов’язково відповідає «Героям слава!». «Солодка вата» на кожному куті розповідає, як усе погано і як вона втомилася від цієї проклятої війни. Докладніше >>
«29 листопада до Івано-Франківська планував завітати екс-прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. Втім, як стало відомо WestNews із власних джерел, відомий політик не прилетів до обласного центру Прикарпаття. Ймовірно, візит скасували через погані погодні умови для перельоту, які наразі панують в Києві. Нагадаємо, в Івано-Франківську Яценюк планував зустрітися зі студентами Прикарпатського університету та провести брифінг для ЗМІ. Докладніше >>
Днями ІНСТРУКЦІЇ Припаркувався я біля будинку, підходжу до під’їзду, дивлюся – сусід, задерши голову, кричить – перемовляється з дружиною. Дружина на балконі п’ятого поверху. Він: «Люба, там, на підвіконні, сигарети і запальничка, скинь, будь ласка!» Люба зникла і за мить знову з’явилася. Він, показуючи рукою на калюжу завбільшки з Аральське море: «Люба, слухай уважно! Запальничку Докладніше >>
«26 листопада під час звіту міського голови Івано-Франківська виступив голова Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Олег Тягнибок. “Свободівець” відзначив, що, слухаючи звіт Руслана Марцінківа, дивлячись кіно про місто, у нього склалося враження, що він іванофранківець. “Мені дуже приємно, коли мене впізнають, зокрема на вулицях Франківська, і я чую вдячні слова за місцеву владу і за діяльність міського голови…” – сказав Тягнибок… Докладніше >>
Днями ВЕДМІДЬ Якось так склалось, що ми завели коротке знайомство з Петровичем-вбивцею. Цей 55-річний чоловік відсидів 15 років за вбивство своєї дружини, труп якої він забетонував у фундамент будівлі у місті. (Не буду конкретизувати, якої. У цій будівлі донині поважна установа розташована.) Петрович, вийшовши з місць позбавлення волі, зажив тайговим життям. Грибні-ягідні місця знав, на Докладніше >>
А у вас є діставучі сусіди? Ну, такі, у яких вічний ремонт або нічні гуляння? Або надто гучний секс чи своєрідні музичні смаки? Або ж гості до них соваються пізніми осінніми вечорами, чи пес виє на місяць? Чи сміття їм своє до смітника донести ліньки або пахнуть вони не парфумами, а (ну, ви зрозуміли). Є? Упевнена, в кожному будинку хтось такий та й є. Отака-от плата за цивілізацію. У наших радянських вуликах, та і в новобудовах теж, зі звукоізоляцією халепа. А, між іншим, ви знаєте, що шум – то таке ж сміття, як і те, що ваші сусіди (ні, ну не ви ж, звичайно) не доносять до смітника? Докладніше >>
«Міський голова Івано-Франківська заявив, що не відмовляється від фрази “Гей не може бути патріотом”… “Так, я так вважаю. Я не відмовляюсь від своїх слів! І ніколи цього не зроблю. У мене є свої цінності: Бог і Україна. Тому не може бути гей – патріотом. Ми повинні сповідувати християнські цінності. І їх треба дотримуватись. І те, що я був у Верховній Раді, є однією з причин мною сказаного: я там надивився цього свинства”, – пояснив Марцінків». Докладніше >>
Подруга перевелася до нового навчального закладу. Скаржиться мені: «Нас розбили на дві групи, в одній – німецька мова, в другій – англійська. Я в німецьку потрапила! Я ж до цього англійську вчила!» – «Ти просила, щоб тебе перевели?» – питаю. «Так, я у куратора просила. І не я одна, багато дівчат підходили». Я обіцяю зайти до директора навчального закладу, домовитися. Увечері вона вголос вчить німецьку мову. Я на автоматі перекладаю словосполучення, потім спохвачуються Докладніше >>
Традиція проводити бали завжди зводила мене з розуму. Є якийсь особливий блиск, щось високе і чарівне в тому, щоб одягнути сукню, взяти під руку партнера у фраку і вальсувати, чуючи навколо лише ніжний жіночий сміх, тихі розмови, музику симфонічного оркестру, ловити на собі захоплені погляди і відчувати себе королевою вечора. Тому «Галицький бал», який щоосені збирає гостей в Івано-Франківську, – це щось унікальне. Подія, не схожа на інші, вечір, що створює настрій. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи