«На пленарному засіданні обласної ради 9 грудня відбувся звіт голови обласної ради. Олександр Сич розповів про підсумки спільної діяльності обранців за останній рік. Він повідомив, що протягом першого року роботи обласної ради сьомого скликання відбулося 10 сесій, 13 пленарних засідань, 155 засідань комісій, дві виїзні сесії у Коломийському та Долинському районах… Докладніше >>
В автобус “Калуш – Львів” (із зупинками у Моршині та Стрию і саме в такій послідовності) заходить бабуся і одразу до водія: “Шоферунцю, як буде Моршин, скажете мені, га? Я туткаво буду сиділа…” Водій: “Добре, бабцю, добре, скажу. Сідайте і не переживайте!” Бабуся: “Лиш би сте не забули…” Докладніше >>
Ви ніколи не ставали свідками ситуації, коли водій маршрутного автобуса відмовляє комусь у праві на пільговий проїзд? Пояснення відмови бувають найрізноманітніші – від «у мене зайняті пільгові місця» до «де ви, такі сиромудрі, понабирали тих посвідчень?» Вам ніколи не доводилося бачити, як водій минає зупинку, бо на ній самотньо стоїть лише бабуся-пенсіонерка? Докладніше >>
Скажу одразу, що я не просто прихильник, я палкий прихильник перейменування міста Івано-Франківськ на Станіслав. Чому я пишу про це? А тому, що висловити свою думку мене спонукала стаття Сергія Адамовича в «Галицькому кореспонденті» під назвою «Івано-Франківськ у контексті нашої успішності та самодостатності» від 24 листопада 2016 року. Докладніше >>
«Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків повідомив у мережі про зміну автомобіля. “У світлі останніх подій повідомляю, що оформили з дружиною кредит на “Skoda Оctavia” в Кредобанку. Так як ми любимо подорожувати, прийняли це рішення. Також отримав перший завдаток за продаж машини “Део Ланос”, який є у моїй власності. Кредит розрахований на 3 роки. Докладніше >>
Знайомий розповів. У мого товариша проблема: страшенно ревнивий. Хоч і сороківка стукнула, а контролює дружину жорстко: куди пішла, для чого, на скільки і т.д. У цьому ключі згадалася одна історія. Працював я в юні роки на пасажирському лайнері. Це був мій перший рейс. І для багатьох хлопців і дівчат це був перший рейс. Батьки допомогли влаштуватись на судно, яке йшло в навколосвітню подорож, і в морі ми перебували цілих дев’ять місяців, заходячи в класні міста практично на всіх континентах. Докладніше >>
«Сьогодні, 25 листопада, в Івано-Франківську відбулася перша в місті антикорупційна тусівка “ЧЕСНО про незаконне збагачення”. За інфографікою, яку склав громадський рух “ЧЕСНО”, найбагатшим нардепом із Франківщини є Олександр Шевченко, який за рік заробив майже 29 мільйонів гривень. Найменше з прикарпатських обранців заробив Юрій Тимошенко – близько 80 тисяч гривень. Докладніше >>
На службовому застіллі розповів один мужик, відряджений до нас з іншої області. Розмовляли про заступника начальника департаменту Івана Івановича. Загальна думка про нього була висловлена так: прекрасна людина, добрий фахівець, побільше б таких. Наш колега у відрядженні важко зітхнув: «Зараз я і сам це знаю, а спочатку мало інфаркт через нього не отримав. Докладніше >>
Любіть їх, підтримуйте, допомагайте, розвивайте, інвестуйте, благословляйте, приймайте, відпускайте. Але не живіть заради них. Хай діти будуть складовою вашого життя. Однією із багатьох. Хай будуть мотивацією для руху, пізнання (само- і взагалі), вдосконалення (само- і взагалі), реалізації… Хай діти будуть наслідком, а не причиною. Докладніше >>
В Івано-Франківську періодично з’являються люди, що керуючись різними мотивами, організовують дискусії на користь повернення чи культивування старої назви міста – Станиславів. Причинами таких ініціатив є: 1) спроби через скандальні заяви привернути до себе увагу громадськості; Докладніше >>
Нашій молодій команді під назвою «Тепловик», яка обов’язково стане «Прикарпаттям», вже виповнилось півроку. Час минув, а піврічне існування – це дуже серйозний термін, тож можна підбити певні проміжні підсумки. Одразу скажу, що у нас все вийшло, незважаючи на критику. В цю команду ніхто не вірив, всі «великі футбольні експерти» стверджували, що вона «розсиплеться». Докладніше >>
«У середу, 16 листопада, біля адмінбудинку відбувся збір прибиральників комунального підприємства “Муніципальна дорожня компанія”… На зауваження, чому вулиці не посипають і люди масово на це скаржаться, керівник МДК Віталій Бурко сказав, що його техніка працює, просто не всі це бачать. “З роботою трохи розібралися, то можна тут й зібратися… Докладніше >>
За «совка» через цензуру і відсутність відкритої інформації поширювалось дуже багато чуток і пліток. Вирішив згадати деякі з них. Якщо у вас також виникнуть якісь цікаві спогади, пишіть в редакцію – згадаємо разом. Докладніше >>
«Громадський активіст Сергій Чирва поскаржився, що його побили за зйомку наслідків негоди льодорубом. Про це він написав на своїй сторінці у “Фейсбуці”. “При відеозйомці наслідків стихійного лиха якийсь недолугий кинувся… Відібрав та потрощив мобільний, завдав травм за допомогою льодоруба, палка якого виглядає поза моєю спиною, і який я притягнув до поліції… Як тут не повірити у нещасливе число 13?” – розповів Чирва». Докладніше >>
«На засідання виконкому 3 листопада прийшов іванофранківець, який невдоволений через діяльність підприємця Гавриляка, що встановив паркомат на вулиці Старозамковій. «Гавриляк не хоче давати пропуски людям, які там живуть», – сказав він, маючи на увазі дружину, яка приписана у Тернополі. Очільника міста Руслана Марцінківа це обурило, адже у провідних містах рух транспорту у центрі міста обмежений. Докладніше >>
Про них не так часто пишуть чи показують по телевізору. Але ці хлопчаки на чолі з тренерами знають свою справу досконало. В селі Джурів Снятинського району виростає чергове покоління спортсменів високого класу. Попри сільську місцевість, спочатку діти, а потім вже юнаки кують перемоги одну за одною. Вільна боротьба тут, розповідають джурівчани, – це як дзюдо в Японії. Докладніше >>
Я не велика шанувальниця усіляких там номенклатурних свят, але кожен такий “день” – то привід задуматися ще раз над чимось, про щось згадати, пошукати ґудза… На українському святковому календарі 9 листопада – День української писемності та мови. Цього разу усі шукали ґудза мові. От диктант написали навіть. Колективний. Ні, не критикую. Це дуже гарна ідея – диктант єднання. Чом би й ні? Докладніше >>
За «совка» через цензуру і відсутність відкритої інформації поширювалось дуже багато чуток і пліток. Вирішив згадати деякі з них. Якщо у вас також будуть якісь цікаві спогади, пишіть в редакцію, згадаємо разом. Докладніше >>
«Голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич два тижні заповнює е-декларацію, але ще не дійшов до кінця. «Два тижні. Причому у мене таке враження, що вони щодня щось змінюють…» – розповів Сич і додав, що аналогічну ситуацію він спостерігав, коли намагався зафіксувати свою стипендію у докторантурі. Докладніше >>
Поки десь там хтось заповнює, а хтось з обуренням вивчає електронні декларації, йде війна. Щодня. Щогодини. Війна, якої ніхто не бачить. Не стріляють гармати, не руйнуються будинки, не горить бронетехніка. Тиха війна. Але і у ній бувають переможці і переможені, ллються сльози і кров. І боротьба у цій війні не менш героїчна. А часом – і більш. Це війна за найдорожче – здоров’я дитини. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Ню – чи не найдавніший мистецький жанр. До оголеної натури зверталися митці в усі часи та епохи, трансформуючи теми і сюжети, намагаючись вийти поза межі тілесного, щоб у ню було не лише ню, а щось глибше. На оголеному тілі гарно світиться світло, на оголене тіло гарно лягають сутінкові тіні, мовою тіла можна розказати і сказати
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи