У всіх нас є друзі. У когось з перших років життя, дитячого садка, школи чи університету, в інших – колеги чи випадкові знайомі, які стали друзями. Окрім всіх перерахованих, я вже з десяток років дружу з бідними. Людьми, які просять на вулицях, живуть без даху над головою. Ніколи не думав, що ця дружба буде багаторічною. Адже, здавалось би, що може бути спільного в мене з ними? А виявилося, що таки може. Докладніше >>

Конституція жодної країни не говорить, що один народ має любити інший народ. Йдеться про права чи повагу, про свободу думки і віросповідання, але не про любов. Мене вже тривалий час цікавить, за що частина українців не любить євреїв. Особливо у містах, де ще до початку німецької окупації в Другу світову єврейська частина населення складала ледве не половину міста. Докладніше >>

Яка вона, самотність? Ні, це не тоді, коли ти сам-один у своєму домі і тобі нема до кого слова мовити. І не тоді, коли немає з ким сходити в кіно чи на вечірку. І навіть не тоді, коли сам з собою п’єш шампанське на Новий рік. Самотність – це зовсім інше. От ти наче є. Про тебе піклуються – годують, одягають, навчають, забезпечують дах над головою, якесь дозвілля. Але тебе – нема. Ти не існуєш як індивідуальність. Як особистість. Докладніше >>

Можете закидати мене за цей блог камінням, але переконана, освіту ми поховали глибоко і надійно ще тоді, коли надали вчителеві статусу почесного жебрака і погнали торгувати китайським шматтям на базар та на заробітки підмітайлами і підтирачами закордонних дуп (послали, зрештою, не найгірших вчителів). Все. Після того, хто би що не міняв, не казав, не обіцяв, але статус вчителя вище від плінтуса так і не піднявся Докладніше >>

Деколи мені здається, що в минулому житті я мав відношення до ріки чи моря… Не знаю, чому, але до води ставлюся без будь-якого остраху, зовсім не вірю, що вона може завдати шкоди. Яка би не була втома чи розчарування – все забирає вода. Її легкість, бризки хвиль, сонячні зайчики на водному плесі згадуються потім у дощову осінь і холодну зиму, коли в душу хоче закрастися смуток. Якось піймав себе не думці: від кожної річки у мене окремішні відчуття. Докладніше >>

У мене жахлива дезорієнтація на місцевості. Досі плутаю, а куди ж у нашій школі йти до класу свого сина – направо чи наліво? – Невже так важко запам’ятати? – дратується він. – Іди на Яковича! – Куди? – перепитую в мобільний. – Григоровича бачиш? Тобі не на нього, а на Яковича. Він навпроти. Докладніше >>

Насправді франківського ЦСМу не стало в той момент, коли місцева влада, повернута до нього зазвичай задом, повернулась боком, і затребувала від нього виробничого плану, вступивши з ним у звітно-виборні стосунки в неприродній спосіб. Вся наступна конкурсна карусель була способом ритуально обкласти смерть за правилами якоїсь релігії, що для того й створена, аби імітувати прояви загробного життя. Подальше існування ЦСМ буде саме загробним життям сучасного мистецтва. Докладніше >>

Він живий, стоїть поруч. Ми за день до мого дня народження в Севастополі, й московські солдати ще не мародерять, а дислокуються лише на своїх базах. Одна з таких розташовується на 50 метрів нижче від нашого табору. Люди у зелених, синтетичних одіяннях, що заміняють будь-яку сауну, прокидаються рівно за московитським часом і чинять там незрозумілі з погляду логіки дійства. За цим кумедно спостерігати. Докладніше >>

Ні від кого не чекаю вибачень, але також не збираюся просити вибачення. Як внучка лемків/бойків, переселених у рамках операції “Вісла”, народжена в Польщі, вихована в українсько-польській культурі, я маю на це право. Чесно кажучи, після 40 років свого життя я вже не хочу чути безперервного звинувачення і примусових вибачень. Вони належать лише безпосереднім жертвам з двох сторін, моїм дідам і дідам моїх польських колег. Докладніше >>

Одразу обмовлюсь: не засуджую, не закликаю, не переконую. Лише розповідаю про те, що мені болить. Висновки – за вами. Американський письменник, улюбленець мільйонів Джек Лондон міг не народитися. Його мати була на двадцять років молодшою за батька, а той категорично не хотів дитини. Вона відмовилась робити аборт і навіть погрожувала вчинити самогубство, якщо він наполягатиме на своєму. Докладніше >>

Івано-Франківську явно треба чистити карму, причому активно й усіма можливими для того засобами. Бо якось у нас так і не складається з мистецтвом. Ніяк. Тягнемося ми до нього, а воно від нас тікає. Тягнемося до діалогу, але співрозмовник явно говорить або не так, або не тією мовою. А може, то і не мова? Докладніше >>