В одному місті, в одну епоху різні люди можуть жити в різних часових і просторових вимірах. Коли я була маленькою дівчинкою, мені снився один і той самий сон – як я падаю в глибокий колодязь і лечу. Лечу так довго, що встигаю передумати море думок. В тому числі й про те, що буде десь дно і чи бамцнусь я об нього головою. В кінці сну дно таки було, але я плавно на нього приземлялася і далі мені відкривався цілий світ. Докладніше >>
ДРУЖБА НАРОДІВ У київському тролейбусі два негри, звичайні, темно-лілові, з чорними короткими стрижками і світлими долонями, їдуть, тримаючись за поручень і дивлячись у вікно. Вони погойдуються над маленькою китаянкою, яка сидить, втупившись носом у смартфон. Докладніше >>
«Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків хоче провести конкурс на визначення назви для нового моста у мікрорайоні Пасічна. Про намір провести конкурс, а потім і голосування Марцінків розповів сьогодні, 12 липня, під час щотижневої оперативної наради. Докладніше >>
Від ноутбука до телевізора, від планшета до смартфона – саме так багато хто проводить свій вимріяний ягідно-сонячний відпочинок, втрачаючи відчуття часу, а разом з тим і відчуття реальності. Гаджети крадуть нашу можливість пізнати себе, збагнути насолоду, що ховається у таких речах, як духмяна вранішня кава, ритмічна вечірня гроза, безкінечне павутиння розмов з найдорожчими, несподівані зустрічі з старими друзями , і ще мільйони речей, що надихають, сповнюють енергією й виводять на обличчі посмішку. Докладніше >>
Сергій Параджанов, працюючи на фільмом «Тіні забутих предків», мав симпатію. Це була Анна Чобанюк, місцева мешканка. Вона вміла добре танцювати. Колектив, до якого молода дівчина мала безпосереднє відношення, режисер запросив взяти участь в епізодах фільму. Зокрема, де Іван з Марічкою на весіллі. Власне, саме на тих зйомках режисер розгледів акторський талант у верховинки. Як наслідок, запросив її переїхати до Києва і працювати з ним на студії імені Олександра Довженка. Докладніше >>
Життя в мережі і поза нею вже давно переплелося настільки, що користувачі соцмереж часом просто втрачають відчуття межі між світом віртуальним і реальним. У когось це викликає занепокоєння, у когось – захват. Хтось ставиться до цього спокійно. Та хочемо ми того, чи ні, але, зареєструвавши акаунт у котрійсь із популярних нині соціальних мереж, ми робимо якусь частинку свого життя публічною. Наче виставляємо її напоказ. Докладніше >>
«У п’ятницю, 8 липня, перед початком сесії міської ради ВО “Свобода” зібрала перед адмінбудинком мітинг проти зависоких тарифів. Спікери сварили теперішню владу, називаючи її олігархічною, та вимагали перевиборів. Нагадаємо, що нинішній міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків – “свободівець”. Крім того, депутати від ВО “Свобода” у міській раді входять у так звану ситуативну більшість. Докладніше >>
Днями ФУТБОЛ Однозначно, за всю історію чемпіонатів Європи з футболу найдивовижніша команда з усіх, яку мені довелося бачити, – це збірна Данії на ЧЄ-92. Почати, мабуть, варто з того, що потрапили вони на першість чисто випадково. Югославія, яка виграла відбір, розпадалася, і днів за три до старту УЄФА нарешті стало зрозуміло, що такої команди, як Докладніше >>
Хто дивився хоч раз канали «Діскавері» чи «National Geographic» або бодай пам’ятає стару радянську передачу «У світі тварин», той точно зауважував, як бавляться маленькі звірятка зі своїми мамами і татами. Як вовченята, левенята чи єнотенята вовтузяться на плечах своїх мамусь, скубуть їх за хвости і вуха, як мами тицяють у них носами, лижуть, а то й покусують, щоб злегенька отямити, коли маля занадто захоплюється. Не бачили? То гляньте на домашню кішку чи собаку з дитинчатами – побачите те самісіньке. Докладніше >>
Пам’ятаю, як у дитинстві, читаючи особисті історії письменників, я обурювалася, коли їхні кохані їм відмовляли чи кидали їх. Пам’ятаю шкільні уроки літератури. Гарні уроки, цікаві, от тільки єдине «але» – стереотипи сприйняття письменницького життя. Їх було кілька. По-перше, якщо ти талановито-геніальний письменник, ти можеш влаштовувати п’яні дебоші – і це нормально; якщо хтось цього не розуміє – то він просто ідіот. Докладніше >>
Нещодавно завдяки Миколі Дебринюку ми потрапили у місце гуцульської сили – село Буковець. Ця подорож до місцевості, що сховала під кронами ялиць і смерек від недобрих очей Терношорську Ладу і Писаний Камінь, була не першою. У 2014 р. завдяки Марійці Гаврилюк ми познайомилися з родиною Дебринюків. Тоді гостро стояло питання визволення Писаного Каменя від недобудованого гнізда Януковича. Докладніше >>
Кожен другий уже висловлювався про те, що таке вища освіта в Україні. Кожен третій має свою думку з цього приводу, яка зазвичай стосується того, що виші відірвані від життя, після завершення п’ятирічного курсу настає іще довший період пошуку роботи, і добре, якщо у тебе є знайомі, які допоможуть влаштуватись хоч віддалено від причини твого гастриту. Філософ? Прокидайся і малюй лендінги? Архітектор? Прокидайся і малюй лендінги. Психолог? Докладніше >>
«Ковбасу “Московську”, яку виробляють в одному із прикарпатських ковбасних цехів, перейменують на “Бандерівську”. Про це на виїзній сесії обласної ради розповів керівник ТОВ “Прут генетик”, де виробляють продукцію, Петро Книшук. “Московську” ковбасу робимо давно. Тепер думаємо її перейменувати на “Бандерівську”, – сказав депутат. Докладніше >>
Днями СЕКС Сиджу в торговому центрі на дивані. За метр від мене столик, за яким сидить, втупившись у телефон, дівчина років 25-30. Через деякий час підходить до неї молодий чоловік, повненький, червоний як рак: «Добрий день». Дівчина дивиться на нього запитально: «Добрий день». – «А можу я до вас підсісти?» Отримує оцінюючий погляд дівчини: «Будь Докладніше >>
Так є, що ми звикли оцінювати кандидатів в народні депутати, і чомусь ніяк не звертаємо увагу на довірених осіб кандидатів, документи, старі історії – а там благодатне поле для аналізу. Людський фактор завжди вносить свої корективи. Докладніше >>
Якщо хтось думає, що я роздаватиму поради, як спілкуватися чи поводитися з підлітками, одразу розчарую. Я не про це. Я про беззахисність. Вагітність, народження дитини, її виховання, навчання проходять під гаслом тотального пофігізму держави до її майбутніх платників податків і суспільства до його майбутніх громадян. Докладніше >>
«В соцмережах жартують з допису мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа на сторінці у «Фейсбук», в якому він повідомив, що у парк Шевченка прибігли дві білки. «Добрий знак в парку ім. Т.Шевченка. Мешкало чотири білки рижі, куплені раніше, а недавно прибігли дві чорні. На жаль, не встиг сфотографувати. Продовжуємо відбудовувати місто, роботи щодо благоустрою парків і скверів тривають», – написав Марцінків. Докладніше >>
ДНЯМИ МАСЛО Одного разу до нас в гості прийшов далекий родич. Він був з тих людей, які кожну фразу вимовляють з багатозначною посмішкою, а з дітьми говорять так, як ніби перед ними дуже дурні дорослі. За столом мій брат потягнувся за цукром, і далекий родич посунув цукорницю. «Дякую», – ввічливо сказав Мишко. Йому було чотири роки, і він якраз освоював велику силу подяки. Докладніше >>
Останнім часом у світлі трагічних подій на Грибовицькому сміттєвому полігоні біля Львова місцеві та всеукраїнські засоби масової інформації підняли тему утилізації сміття на найвищий рівень. Є багато точок зору стосовно вирішення цієї проблеми, але я би хотів довести до загалу своє бачення того, чому на сьогоднішній день у нашому рідному Івано-Франківську нічого не робилося і нічого не робиться у цьому напрямку. Докладніше >>
Оце йдеш собі милим українським містом Івано-Франківськ, задивляєшся на вітрини, вивіски, читаєш назви кав’ярень, афіші концертів, розглядаєш полиці у супермаркеті і розумієш – це таки Європа. У всякому разі все чомусь не по-нашому пише. На кожнім кроці – латиниця. А часом якесь таке мудре, що боїшся і вголос вимовити – аби дурнем не здатися. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Ню – чи не найдавніший мистецький жанр. До оголеної натури зверталися митці в усі часи та епохи, трансформуючи теми і сюжети, намагаючись вийти поза межі тілесного, щоб у ню було не лише ню, а щось глибше. На оголеному тілі гарно світиться світло, на оголене тіло гарно лягають сутінкові тіні, мовою тіла можна розказати і сказати
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи