“Народний депутат України від фракції “Батьківщина” Дмитро Шлемко заявив про підтримку партією Андрія Троценка на посаді голови Івано-Франківської облдержадміністрації. “Андрій Троценко є високопрофесійною людиною, він має достатній фаховий рівень для того, щоб організувати роботу області, громади і адміністрацій, – говорить Шлемко, – і що найважливіше – він уміє працювати з усіма, і в першу чергу з громадою”. Докладніше >>

«У зриві роботи міської ради та депутатського корпусу під час сесії міський голова Тисмениці Богдан Дарчин звинувачує “проплачених найманців, найнятих окремими екстремістськими мешканцями міста”. Про це очільник райцентру заявив сьогодні на прес-конференції в Івано-Франківську. За словами Богдана Дарчина, ані публічний виступ на сесії обласної ради зі скаргою та передача у президію відеозаписів з наведеними фактами, ані заява до правоохоронців досі не дали ефекту. Водночас, міський голова каже, що його відставки активісти домагалися ще в лютому, під час подій на Майдані. Приходили навіть до нього додому, однак, стверджує Дарчин, підтримка місцевої інтелігенції підняла його дух і дала можливість далі боротися за свою посаду. Мер наводить багато цифр, які свідчать про його успішну роботу на посаді очільника міста. Каже, що КРУ не знайшло ніяких порушень. На підтвердження своїх слів представляє людей, які прийшли його підтримати». (http://pravda.if.ua, 11 липня 2014 року) Докладніше >>

«Перефарбування центрального мосту в місті Верховина викликало шквал емоцій не лише серед читачів сайту, але й серед пересічних верховинців. Переважна більшість населення висловлює своє обурення антинаціональним ідеям щодо фарбування у кольори перевернутого прапора, а не, як ми анонсували, Державного Прапора України. Як повідомляють верховинці, єдиний вихід – це перефарбувати міст. Однак тут думки людей різняться. Вони поділяються на дві підкатегорії: одні рекомендують це зробити, зібравши кошти по-новому, і спільними силами відновити ідею всеукраїнської акції. Адже, як відомо, головною метою патріотичної акції є розфарбування населених пунктів у кольори виключно Державного Прапора України, символізуючи цим свою єдність і любов до держави. Натомість інші наголошують, що це повинні зробити саме ті, хто порекомендував пофарбувати саме таким чином… Що з цього приводу думає наша міська та районна влада? Поки що мовчать, офіційних звернень не надають». (verchovyna.at.ua, 3 липня 2014 року) Докладніше >>

«…минулого тижня депутата облради Юрія Романюка застукали на тому, що він паркує свій автомобіль на газонах під будівлею ОДА в Івано-Франківську. Сьогодні депутат вирішив реабілітуватися. На тому місце тепер ростиме трава, яку посіяв Юрій Романюк». (http://firtka.if.ua, 23 червня 2014 року) Докладніше >>

«Особи, які сьогодні прагнуть посісти крісло голови обласної державної адміністрації, незалежно від їх партійної приналежності чи політичних орієнтацій, мали б відверто заявити про це громадськості, а не вести кулуарні ігри, вишиковуючись у чергу до Адміністрації Президента. Про це 19 червня заявив голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Свобода», керівник обласного Штабу національного спротиву під час Революції Гідності Василь Попович, коментуючи чутки навколо можливого імені нового голови ОДА. «Ми боролися на Майдані проти кулуарних речей. Ми були проти, щоби поза нашими спинами вирішувалася доля людей. І сьогодні ми, знову ж таки, наступаємо на старі граблі. Я вважаю, що кожен із тих кандидатів, який хоче посісти крісло голови ОДА, мав би відкрито про це заявити громадськості. Але чомусь ми цього не чуємо, а спостерігаємо натомість за похідними групами до Адміністрації Президента, які з різних боків кулуарно лобіюють «свого» кандидата. Це – негативна річ, якої слід позбуватися», – наголосив Василь Попович». (http://firtka.if.ua, 19 червня 2014 року) Докладніше >>

«Чинний голова Івано-Франківської облдержадміністрації Андрій Троценко зауважує, що поки що не було жодних розмов про його заміну. Він запевняє, що не тримається за посаду і якщо керівництво держави вирішить замінити його, то піде з посади без проблем. “Абсолютно не було ніяких розмов. Дайте можливість ситуації розвиватися так, як вона повинна розвиватися. Я не один раз казав, якщо найвище керівництво держави, проаналізувавши мою роботу, скаже, що мені треба залишитися і тягнути цього нелегкого воза далі – я буду його тягнути. Якщо ж скажуть уступи місце, то я вам обіцяю, що в ту саму хвилину напишу заяву і без жодних застережень і сумлінь піду з цієї роботи, бо відчуваю, що в межах своїх повноважень робив усе, що міг. Піду з чистою совістю, якщо попросять”, – прокоментував Андрій Троценко». Докладніше >>

«Як відомо, 3 червня 2014 року у Верховній Раді України відбулося два важливих голосування, які стосувалися антиукраїнської діяльності Олега Царьова. Прикарпатський депутат-тушка Купчак не підтримав згадані рішення і зайшов до сесійної зали після того, як відбулися два голосування. За словами народного депутата України Володимира Шкварилюка, така поведінка зрадника Купчака є ганебною і продовжує його антиукраїнський прорегіоналівcький курс. «Народні депутати України фракції «Батьківщина» від Івано-Франківської області звертаються до тушки Купчака з вимогою скласти мандат народного депутата України і покаятися перед українським народом, а в першу чергу перед тими людьми, які за нього голосували. Крім цього, ті мільйони доларів, які Купчак отримав за свою зраду, він повинен роздати сім’ям загиблих героїв, які були вбиті на Майдані та під час проведення АТО», переконані прикарпатські нардепи». Докладніше >>

«Сьогодні Коломию відвідав другий президент України Леонід Кучма. Приїхав не з порожніми руками. У рамках проекту фонду «Україна» привіз до Коломиї піаніно «Essex/Steinway» білого кольору. Президентський подарунок отримала музична школа №1. До Коломиї також завітали голова ОДА Андрій Троценко та його попередник – Михайло Вишиванюк. Другого президента зустрічали хлібом-сіллю та під звуки народних інструментів… Леонід Кучма не вперше відвідує Коломию. Перебував у цьому місті у 1994 та 2000 роках. Докладніше >>

«Дмитро Романюк, кандидат у народні депутати на проміжних виборах в Івано-Франківську, зняв свою кандидатуру з виборчих перегонів та закликав іванофранківців обирати між двома найрейтинговішими кандидатами. «Політика не є для мене самоціллю, саме тому я заявляю, що знімаю свою кандидатуру — як третій кандидат за рейтингом, для того щоб франківчани змогли обрати, на їхню думку, достойного і того, хто буде кращим», — сказав Романюк. Докладніше >>

«Більшість кандидатів відповіли, що як були, так і залишаються відкритими для народу, обіцяли представляти його у парламенті і ламати систему, ба навіть більше – обіцяли у будь-який час доби відповідати на телефонні дзвінки. Не обійшлось без того, що Коцаба ще раз нагадав, як він “поважає” міського голову і які гарні дороги в місті, через що він навіть запізнився на дебати. Віктор Анушкевичус, у свою чергу, запевнив, що… найголовнішою нині проблемою для держави є все-таки не дороги, а ламання системи і важливість налагодження діалогу між сходом і заходом. Дмитра Романюка традиційно запитували про випадок із яйцем і чому не кинув чимось важчим. Миколі Гавриляку довелось розповідати про його ідею із гендерною рівністю у парламенті… Чорноус же попросив не записувати його у старі політики, бо, мовляв, головне, що в людини у серці і у голові». ( http://firtka.if.ua, 15 травня 2014 року) У рік 7 522 [2014]. Збиралося того року город галицький боронити у раді верховній лицарів славних незчисленне множество – і воєвода [свободний] Васильоша Попович, і господар буковельський Санько Леонідович на прозвисько Яш, і князь ятвязький Ануш та ще десяток мужів вельми хоробрих та різних – і отроків безвусих, і старців [чорновусих]. Так же багато було охочих до подвигів парламентських, що аж гасел та обіцянок передвиборних на всіх бракувало, то ж одне й те ж саме писали вони на щитах своїх та біг-бордах, тільки номерами [мобільних телефонів] та портретами відрізняючись. І вельми мудрували кандидати галицькі, благий намір плекаючи – виділитися з-поміж інших [достоїнствами] своїми та патріотизмом неміряним. Паче всіх юні отроки в креативі змагалися, по-молодецьки молодістю своєю козиряючи. Аж [чорновусий] Юрко Третій не витерпів і прорік досвідчено, що головне – у голові, сердечне – у серці, а все [погане] – на тому місці, яке навіть під платтям Кончіти Австрійської не сховаєш. Бородатий отрок Максимко гасав городом галицьким, аки наймолодший, та ладанки з портретом [Вічного студента] роздавав, що дуже помічні на всяку потребу. Боярин віртуальний Микольцьо на прозвисько [Типовий кандидат] за гендерну рівність вельми боровся і вже бороду відпускав, аки у Кончіти Австрійської [вищезгаданої]. Дмитрусь на прозвисько Яйцемет обіцяв іще важчі, тупіші й предметніші кидки. А витязь Руслан став серед города галицького, коня свого вірного Скутера осідлавши, і шлях обирав між розбитим, роздовбаним та [бездоріжжям]. І тільки князь ятвязький Ануш роботою пильною занятий був вельми – систему ламав, розбивав та роздовбував і про ями уличні вельми [дбав]. «Важливим вельми єсть діалог з братами нашим східними, а як дороги наші не вибоїсті будуть, то й не поймуть нас брати [наші східні]», – прорік князь Ануш, і по тих словах зліз витязь Руслан із коня свого Скутера, взяв його на руки та й поніс навпростець… НОРВАКС Докладніше >>

«Я зробив свій вибір, зняв свою кандидатуру, бо в місті почали ширитися думки, що я чийсь проект, що мені хтось заплатив кошти, щоб я відтягнув голоси від патріотично настроєних депутатів. І я все-таки зняв свою кандидатуру, бо я завжди говорю: я – проект свого батька, а не чийсь проект і нічиїм проектом ніколи не буду», – каже Ростислав Микитюк. Ведучий івано-франківського Майдану вважає, що 13 кандидатів на депутатське місце, та ще й здебільшого з «одного політичного поля» – це забагато. На його думку, вони шкодитимуть один одному, розтягуючи, розпорошуючи голоси». (http://www.radiosvoboda.org 07 травня 2014 року) У рік 7 522 [2014]. Минуло літо і два сезони опалювальних, відколи став боронити край рідний та город галицький у раді верховній славний лицар [свободний] Алекс, знаний аки мисливець на шпіонів запільних, та примучився від трудів своїх вельми. Коли ж попустошили були резидентське межигір’я, на князя вічноживого Яника батон [золотий] покришивши, пересів ураз сей лицар галицький на коня німецького броньованого та став віце-воєводою стольним [служити]. Та й нікому стало ані край рідний, ані город галицький боронити. Захвилювалися тоді галичани і послали гінців по всіх теренах галицьких шукати героїв нових, не менш знатних та [ще більш] бунчужних. Озвався тоді із гір [буковельських] боярин Санько Леонідович на прозвисько Яш, по-гуцульськи топірцем підпираючись та свого лексусового коня на прозвисько [Контрабанда] сідлаючи. «Лиш Яш достоєн еси боронити город галицький у раді верховній, бо [за результатом виборів попередніх] недаремно ж він Алексом Другим наречений був», – почулися з гір буковельських голоси бабусь пенсіонерних. На те відказав йому з біг-борда великоднього богатир Васильоша Попович на коні вишиванім: «Христос Воскрес, [чоловіче божий]! Святеє місце свободне було, ним і позостатися мусить. Аки в землі галицькій, так і в раді верховній лицаря Алекса тільки я заміню, бо [хто, як не я]?». Аж тут князь ятвязький Ануш, що другий термін каштелянив у городі галицькім, і собі обізвався: «Переміг я у борні славного лицаря Алекса на прозвисько [мер на три букви], коли за престіл галицький бились, то ще лучче від нього город галицький у раді верховній боронити буду». І лунали кличі бойові, обіцянки палкі та інший піар від все нових і нових героїв, яких щедро родить [перед виборами] на полі патріотичному. За Алексом Другим на прозвисько Яш самовисунувся на конику рогатому на прозвисько Ровер [чорновусий] Юрко Третій. І навіть отроки юні Дмитрик яйцеметний на прозвисько Герой [першого майдану], і Максимко бородатий на прозвисько Герой [другого майдану], і типовий Микольцьо на прозвисько Герой [без майдану] бралися за мечі свої та патріотизмом мірялися. «Достобіса ж вас тут назбиралося», – почувся раптом голос майдану [на ім’я Ростислав] і одразу затих, аби не псувати своєю присутністю бісової дюжини [проектів]. І втішилися від того галичани, бо один [правильний вибір] вже було зроблено. НОРВАКС Докладніше >>

«Я зробив свій вибір, зняв свою кандидатуру, бо в місті почали ширитися думки, що я чийсь проект, що мені хтось заплатив кошти, щоб я відтягнув голоси від патріотично настроєних депутатів. І я все-таки зняв свою кандидатуру, бо я завжди говорю: я – проект свого батька, а не чийсь проект і нічиїм проектом ніколи не буду», – каже Ростислав Микитюк. Докладніше >>