Як вам вдалось прожити 50 років з чоловіком без жодної сварки? – Дуже просто. Коли ми одружились, мій чоловік посадив мене на віз, і ми поїхали додому. Поки ми їхали, один із коней спіткнувся, і він спокійно сказав: “Раз”. Через 15 хвилин цей кінь спіткнувся ще раз, і він сказав: “Два”. І вже коли ми під’їжджали до воріт, цей самий кінь спіткнувся втретє. Докладніше >>

Бухгалтерка, симпатична жінка середнього віку, купила додому люстру і попросила Сергія, електрика, допомогти її вчепити, хоча у неї є чоловік. Ну, Сергій не відмовився, все-таки бухгалтер, може, до зарплати щось підкине. Словом, після роботи вони пішли до неї. На наступний день він розповідає: «Прийшли до неї додому, вечір, вдома нікого, я відключив електрику, взяв люстру, встав на табурет, вішаю, господиня кудись відійшла, напівтемрява. Докладніше >>

Сусідка Тамара Петрівна до щурів ставиться так собі. Без зайвого ентузіазму. Ні, ручних і на екрані дуже навіть спокійно переносить. Але коли ця тварина нахабно, серед білого дня, не поспішаючи, перетинає наш двір, і всім до цього байдуже, для Тамари Петрівни це зіпсований день і взагалі захід цивілізації. У цьому вона, думаю, не так вже й неправа. У будь-якому здоровому людському соціумі жінки в таких випадках хором нестерпно волають, а чоловіки похмуро вирішують проблему, тільки щоб вони заткнулись. Докладніше >>

Днями ТЕЗКИ Перебуваю в групі тезок за прізвищем та іменем. Вирішили ми якось зустрітися, пива випити. Підтягнулися 12 осіб. Коли були вже добряче п’яні, нарвалися на поліцію. Бачили б ви їхні отетерілі мармизи, коли вони наші документи перевіряли… Якось МЕНТАЛІТЕТ Ніколи не помічали за собою звичку, обідаючи в “совкових” їдальнях, протирати столові прибори серветкою? У Докладніше >>

Невеликий цех виробляє ковбаси і напівфабрикати. Відходи від виробництва кожного дня забирає спеціальна машина. В неділю вона відпочиває, і відходи вивозить сміттєвоз, який приїжджає в цей день за звичайним сміттям, що нагромадилося за тиждень. І до його приїзду м’ясні залишки лежать в пакетах біля огорожі. Місцеві працівниці помітили, що після приїзду сміттєвоза з купи вилазить кішка і на напівзігнутих лапах дає драла вздовж паркана до воріт. Докладніше >>

Знайомий розповів. Розмовляємо з донькою (16 років) про те, як заробляють гроші на телевізійних серіалах. Донька: «Як творці серіалів заробляють гроші, якщо ми безкоштовно качаємо серіали з Інтернету?» Я: «Схема така. Спочатку продюсер вкладає гроші у зйомку серіалу, потім продає право його показу телеканалам. Ті, в свою чергу, знаходять команду перекладачів і платять їм гроші. Потім серіал починає рекламуватися по ТБ, і телеканал шукає рекламодавців. Докладніше >>

Познайомився, словом, мій друг з прекрасною дівицею, закохався у неї і відразу ж захотів. Дівиці мій друг теж сподобався, але вона його чесно попередила, що вона заміжня і у неї чоловік працює в ОМОН. Товариш мій вирішив показати дівчині, який він мачо і що він нічого не боїться. Зустрічалися вони таємно близько місяця, і одного разу дівчина мого друга телефонує і каже: “Приходь до мене сьогодні ночувати, мого у відрядження відправили”. Ну, дружок мій, не довго думаючи, прикупив пляшку вина, презервативів і вирушив в гості до коханки. Докладніше >>

Днями БАТЯ Словом, ситуація. Батя у Серьоги учудив. Він у нього живе в селищі, у своїй хаті. Сам веде господарство, хоча йому вже під вісімдесят, і дотепер ще ходить на полювання. Міцний такий дід, з характером. І якось поверталися вночі з танців місцеві телепні і влаштували у нього перед будинком танці. Він їх раз попросив Докладніше >>

Прийшов якось до чорнобильського рабина сильно збуджений чоловік і сказав: “Ребе, немає більше моїх сил! Мене дружина зживає зі світу, у нас постійна війна з будь-якого приводу, а вчора вона сказала: ” Щоб ти здох”. Я прошу вас, ребе, проклясти її, щоб вона здохла раніше”. Рабин відповів: “Ти зовсім з глузду з’їхав, які прокляття! Я тобі що, шаман чи що?” Але чоловік не вгамовувався і просив: “Ви ж знаєте кабалістичні прокляття… Ребе, ну допоможіть…” Докладніше >>

Знайома розповідала. Довелося їй одного разу здійснити складну логістичну операцію: перевезти великі меблі з Парижа до своєї подруги в Амстердам, а звідти інші меблі назад, в Париж. Як обмін. Французькою вона тоді говорила не дуже добре, але знайшла в довіднику фірму, яка якраз у центрі Європи займається перевезеннями. Їй, бачте, назва сподобалася: “Кушнір і Кушнер”. Зайшла в їх контору. Докладніше >>

ХХІ століття. Франківськ. Ранок. Мряка. Стоїть народ на зупинці, люди підтягуються в очікуванні бусика. Підходить дівчина, сіра й непримітна. Навколо ранкова похмура тиша, тут ця дівчина скрикує: «Бляха муха!» І починає телефонувати комусь: «Я забула ключі і вже на зупинці, можеш прихопити з собою?… Нікуди не поїдеш? Блііін!… Оооууу… Ахаха, круто. Давай». Докладніше >>

Невелику групу мисливців закинули вертольотом до лісника. Простора поляна, старенький, але міцний будиночок, літнього віку лісник відрекомендувався Потапчуком – нічого незвичайного, крім одного. Навколо суцільною стіною ліс, немає жодної дороги, яка б вела до галявини, а вони на гелікоптері покружляли чимало, шукаючи її, а біля будинку припаркований УАЗ «Бобік». І перше питання від мужиків з рушницями не про місцеву дичину і полювання, а як цей УАЗ сюди потрапив, вертольотом чи що? Докладніше >>

Є у мене друг, хлопець веселий і відморожений на всі сто, – це преамбула. Їдемо ми у моїй машині по місту, шукаємо будинок під конкретним номером. А їдемо ми по Незалежності, після моста стоять менти, я думаю, запитаю, де номер будинку такий-то… Пригальмовую біля молодого мента, а інший трохи збоку по мобільному активно щось обговорює… Ну, я відкрив пасажирське вікно і через друга питаю, мовляв, де ця вулиця, де цей будинок… Докладніше >>

У мене є знайома, а у неї є сестра Галя. Знайома нормального росту, а сестра – невисока. Ну, зовсім маленька. Тобто карлик. Але карлики не люблять, коли їх так називають, а люблять, коли їх називають просто маленькими. Їй років під тридцять, і вона працює годинниковим майстром. Дуже хороший майстер. Та й людина непогана. А у них, у маленьких, своя тусовка. Міжміського масштабу. Докладніше >>

Сьогодні побачив по телебаченню в новинах: показують сюжет про “свинячий грип” і, зокрема, одну жінку запитують, чому вона не носить пов’язку. Ось її буквальна відповідь: «А для чого вона мені? Я з людьми не контактую, їжу на кладовищі, а там всі здорові лежать». Докладніше >>

Мою вагітну дружину поклали в гінекологію обласної лікарні на збереження. Через пару днів телефонує: «Терміново приїжджай. Резус-конфлікт, треба шматочок тканини від тебе мені пересадити». Треба – то треба. Відпросився з роботи і бігом на автобус у місто. Приїхав, дістався до лікарні, знайшов гінекологічне відділення. А там вже чекають. Відвели в підвал переодягнутися, нарядили в білі штани і халат, пояснили, як пройти до операційної. Іду по коридору, а майбутні матусі зі мною шанобливо вітаються, перешіптуються за спиною: «Новенький, новенький, лікар новенький…» Докладніше >>

Їду в маршрутці. На черговій зупинці в салон ввалюється хлопчина років сімнадцяти і питає у водія: «До Чорновола доїду?» Водій відповідає: «Паралельно їдемо». Хлопець, уточнює: «Тобто перетинаємо?» Водій: «Паралельно, в евклідовому розумінні!» Докладніше >>

Знайомий розповів: «Працюю один, без санітара. Повертаємося з виклику на станцію, і раптом оживає рація – перевезення носилкового хворого (бабуся з переломом стегна) в лікарню. Дається адреса – вулиця, будинок, квартира 60 (це важливо). Не перший день працюючи на швидкій, прикидаю локалізацію будинку і розумію, що це класична п’ятиповерхова хрущовка, і, незалежно від кількості квартир на сходовій площадці, кв. №60 розміщена на п’ятому поверсі без ліфта. Докладніше >>

Знайомий студент-юрист із Мюнхена розповів про те, як нещодавно буквально вся їхня група “залетіла” на одній з контрольних. Професор, який і раніше не плекав особливої симпатії до їх досить шумної компанії, запропонував вирішити позов двох сусідів: гілки яблунь в саду одного нависали над клумбою з тюльпанами іншого, і яблука, падаючи, ламали квіткові стебла. Докладніше >>

Технічний прогрес, хай йому грець. Телефонує брат: «Слухай, передзвони мені. Телефон кудись засунув, не можу знайти». – «Та запросто. На який номер?» – «Та на цей самий, з якого я тобі дзвоню». – «Почекай, ти ж у нас, начебто, не блондинка і навіть не блондин. Ти дійсно хочеш сказати, що не можеш знайти телефон, з якого мені подзвонив і по якому зараз розмовляєш?» Докладніше >>