Деколи мені здається, що в минулому житті я мав відношення до ріки чи моря… Не знаю, чому, але до води ставлюся без будь-якого остраху, зовсім не вірю, що вона може завдати шкоди. Яка би не була втома чи розчарування – все забирає вода. Її легкість, бризки хвиль, сонячні зайчики на водному плесі згадуються потім у дощову осінь і холодну зиму, коли в душу хоче закрастися смуток. Якось піймав себе не думці: від кожної річки у мене окремішні відчуття.

Так, річка Дуба і Чечвинське водосховище асоціюються з дитинством і пізнанням світу. Гірські річки – Прут, Пістинька, Лімниця – згадуються кришталевою прозорістю і свіжістю, яка мобілізує і відновлює організм. Подібні відчуття і від Бистриць, але вони ще асоціюються з домом. Не можна забути теплінь і масштабність Дністра разом з надзвичайними краєвидами Дністровського каньйону. Озеро Світязь… Його тиха гладь водного плеса, прозора вода з домашніми окунями, добрі і щирі волиняки, які створюють комфорт відпочинку.

А море… Очаків, Кароліно-Бугаз – можливо, не ідеальні умови, але є спогади про туриста-напівдикуна, який відсутність деяких елементів комфорту компенсує більшою свободою дій. Паралельно згадується море поблизу Севастополя і в Ялті. Звичайно, не можна забути різнокольорову гальку набережної Ялти і холодні течії навколо Форосу, але назавжди неприємно врізалося в пам’ять запитання місцевих: «Вы из Украины?». З’являлись якісь неприємні відчуття, що ти формально у своїй країні, але місцеве населення думає зовсім інакше.

Окремі враження виникли після відвідання пляжів Болгарії. Чи внаслідок доброї компанії, з якою ми відпочивали, чи через гостинність болгар, але в пам’яті залишились чистий пляж, тепле синє море, гарна болгарська кухня, привітні люди…

Варто згадати ще річки Закарпаття. За горами створені всі умови для відпочинку: доброзичливість і ненав’язливий сервіс, термальні і мінеральні води, доглянуті старовинні замки, ліси і озера на кшталт Синевира. На жаль, у річках вже не радять купатися, бо прямо в них йдуть всі стоки з санаторіїв. Так, і в Микуличині доводилося бачити брудний Прут, бо в Буковелі ціле літо тривали якісь роботи. У тій же Болгарії будь-які будівельні роботи на час літнього відпочинкового сезону заборонені.

Варто, мабуть, згадати і міське озеро Івано-Франківська, яке через злочинну бездіяльність влади поступово знищують численними забудовами і засипають будівельним сміттям джерела постачання води. На завершення хочеться висловити сподівання, що наші річки й озера залишаться частиною середовища, де людина відпочиватиме тілом і душею, а не спостерігатиме змертвіння природи. Інакше за позитивними емоціями від купання, рибальства і т.д. українцям доведеться їхати лише за кордон.