Близько десяти відправлень на передову зробили старшокласники з села Голинь Калуської громади.

Три літа поспіль вони збирають, сушать, ріжуть та упаковують трави. На постійній основі волонтерять семеро школярів. Збирають мелісу, м’яту, чебрець, звіробій, цвіт липи та ромашку польову. А ще власноруч робили для захисників плодово-ягідну пастилу.

Про це розповів один із групи «Чаї для ЗСУ» Андрій Потапов. За його словами, молодь на травах не зупиняється — старається бути корисною і в інших волонтерських ініціативах, пишуть Вікна.

У 2022 році ліцеїсти допомагали волонтерці Іванні Коцан крутити цигарки військовим. Ближче до літа — перейшли на чаї.

«Моя бабуся часто влітку робить запаси цілющих трав, а у перший рік повномасштабного вторгнення вона частину віддала нашим військовим. Ми з однокласниками почали й собі збирати, сушити, різати та пакувати чаї для армії. Меліса, м’ята, чебрець, звіробій, цвіт липи, ромашка польова… Додаємо шипшину, шкірки від апельсинів, мандаринів, каркаде і виходить такий мікс за порадою моєї бабусі», — розповідає одинадцятикласник Андрій Потапов.

Хлопець пояснює, що свою частину сушить на горищі. Точну кількість баночок майбутнього напою ніколи не рахують, адже одного разу це буває до тридцяти, іншого — п’ятдесяти. Все залежить від кількості зібраного та насушеного, а ще — від робочих рук того чи іншого дня.

«Усі мої знайомі знають, що зима — це у нас період цитрусових: шкірки від апельсинів, мандаринів не потрібно викидати, а сушити для чаїв.  М’яту, чебрець, цвіт липи збираємо в лузі. Звіробій — попри річки: як їздимо купатися, то ніколи не пропускаємо «грибні» місцини. Каркаде купуємо. Завжди обдзвонюємо однокласників, знайомих, родичів, навіть у ліцеї клич кидали».

Цього тижня була чергова партія нарізки засушених трав. Допомагала й однокласниця Андрія Софія Кінащук, котра волонтерить близько року.

«Однокласники звернулися за допомогою з сушінням трав. Тоді ми з сім’єю зібрали всі трави, що мали з літа, і віддали Андрієві. Але цього було недостатньо, тому батьки повідомляли своїх знайомих. З маминої роботи в ліцеї долучилися багато учнів. Також ми з батьками ходили за шипшиною — насушили десь два відра по 15 кілограмів. Коли закінчився сезон зелених чаїв, пішла в рух сушена шкірка з-під мандаринок», – каже дівчина.

Тут вона взялася за роботу ще серйозніше — сказала всім родичам та подругам. І запасів цитрусових школярам  вистачило на всю зиму. Цього літа бабуся Софії паралельно насушила також дуже багато трав, які уже почали нарізати для відправлення.

«У цей непростий час відчула на собі відповідальність за воїнів: вони захищають нас на війні, а я тут мушу максимум віддячити за те, що можу бути у своєму теплому будинку, а не в окопах, як вони. Крім чаїв, я також формувала речі в дитячий сиротинець», – каже Софія.

Андрій Потапов розповідає, що з початку повномасштабного вторгнення допомагали також у приготуванні пастили військовим, а також час від часу молодь їздить з волонтерами у сиротинці.

«У 2023 році назбирали багато фруктів, ягід на пастилу. Дзвонили до однокласників, знайомих та родичів, – говорить хлопець. – Ми з друзями були готові забрати або готові плоди, або приїхати їх назбирати чи нарвати. В результаті ділились на групи: одна їхала на яблука, інша — на вишні, хтось — на смородину. Таким чином «добули» близько трьох мішків яблук та десять літрів вишень. Я особисто мав бажання хоч чимось допомогти нашим військовим, зробити їм приємно та хоч трохи наблизити перемогу. Надалі з такими вмотивованими друзями, односельцями, родичами та волонтерами ми будемо робити все від нас залежне для захисників. Хто також хоче бути корисним, може долучатись — наша команда готова до розширення і вітає будь-яку допомогу».

Читайте також: У Франківську для дітей діє понад тисячу безкоштовних гуртків різного спрямування