Драма / трилер

Режисер: Девід Слейд

У ролях: Асім Шодрі, Вілл Пултер, Фьyoн Уайтхед

1984 рік, юний розробник відеоігор на ім’я Стефан працює над грою за однойменним романом «Брандашмиг» – легендарного твору, в якому автор може впливати на розвиток сюжету. Але процес розробки гальмується, а дедлайн наступає на п’яти.

Починаючи з цього моменту, історія Стефана може мати кілька шляхів розвитку, і вона багато в чому залежить від вас. На екрані будуть спливати два різні варіанти подій, і вам потрібно буде вибрати один із них. Вибір будується за принципом піраміди: від простого – до складного. Спочатку вам пропонують вибрати пластівці на сніданок або музику, яка буде грати в кадрі. Але не варто розслаблятися, тому що вже за мить на ваші плечі ляже непростий вибір – вам треба буде вирішити, кому жити, а кому померти.

У вас ще немає підписки на Netflix? Тоді «Брандашмиг» іде до вас. Для того, щоб по-людськи подивитися цей епізод, оформіть хоча б пробну підписку. Ви отримаєте 30 днів безкоштовного доступу до стрімінгового сервісу. Якщо ви любите вмикати «Чорне дзеркало» як фон, відволікатися від перегляду, спілкуючись із друзями, то тут таке не пройде, цей фільм вимагає всі сто відсотків вашої уваги. Всього було знято близько 5 годин матеріалу, що включають у себе кілька альтернативних кінцівок, які залежать тільки від вашого вибору. Бачити таймінг у плеєрі ви не будете, оскільки можливість змінити свій вибір буде надана не завжди. Для того, щоб дійти до кінця хоча б однієї версії подій, вам буде потрібно близько 70 хвилин часу.

Кілька порад для перегляду фільму:

Коли Стефана запитують, чи готовий він працювати в команді, відповідайте: «Ні». Інакше вам доведеться проходити весь епізод спочатку. Це забере у вас зайвих десять хвилин.

Не бійтеся зробити неправильний вибір! У вас завжди буде шанс повернутися до складного питання після завершення сюжету. Добре, що Netflix не змушує проходити один і той же епізод спочатку.

Приготуйте їжу і напої заздалегідь, інакше відійдете на хвилину за чаєм – і вибір зроблять за вас.

Не прислухайтеся до кровожерливих порад друзів: найжорстокіший вихід із ситуації не завжди призводить до видовищного фіналу.

Netflix створив ідеальне маркетингове рішення. Кілька років тому щось подібне намагався просунути Стівен Содерберг – його серіал «Мозаїка» також був інтерактивним, управляти героями можна було, скачавши додаток Android у Google Play і App Store. Однак проект не приніс довгоочікуваного прибутку. І навіть така зірка, як Шерон Стоун, не змогла привернути до нього достатньо уваги. Головна проблема Содерберга була в тому, що він занадто ускладнив систему перегляду свого фільму. У час всеосяжної доступності середньостатистичному користувачеві просто лінь качати додаток на свій девайс, коли є море серіалів на торентах.

«Брандашмиг» зроблений більш хитро: інтерактивний епізод вийшов на базі мегапопулярного онлайн-майданчика, що вже зараз відбирає прибуток у найбільших кінокомпаній. Крім того, така концепція ідеально вписується у всесвіт «Чорного дзеркала». До слова, про історію створення. Найсмішніше, що в далеких 80-х дійсно розроблялася гра під назвою «Брандашмиг», проте вона так і не вийшла. Cам Брандашмиг – це вигаданий монстр із «Аліси в Задзеркаллі» Льюїса Керролла (не плутати з Бармаглот), і, повірте, назва вибрана не просто так, а дзеркала будуть неодноразово фігурувати в цьому епізоді.

І, звичайно, Чарлі Брукер не був би Чарлі Брукером, якби не порушив чергову гостросоціальну тему у своєму новому епізоді. Цього разу, на щастя, обійшлося без самоповторів, хоч і відсилань до інших епізодів серіалу вам не уникнути. «Брандашмиг» раз у раз натякає нам на відсутність свободи вибору, наголошує на її ілюзорності, надривно кричить про теорію змови і навіть плутає паралельні світи. У якийсь момент герої буквально трощать четверту стіну, щоб поглянути вам у очі з монітора комп’ютера і ніби мовити: «Я знаю, що ти тут».

Поступово, коли персонажі «Брандашмига» починають розуміти, що вони лише маріонетки у всесвіті «Чорного дзеркала», глядач також усвідомлює, що потрапив у велику пастку Чарлі Брукера, коли повірив, що може якось вплинути на сюжет. Всі ми – лише гвинтики у системі під назвою «життя», ми ходимо по лабіринту, з якого немає виходу, натякає нам режисер. Кожен наш крок зумовлений долею, Богом або зловісними корпораціями – на це питання Брукер чіткої відповіді не дає, залишаючи нам прерогативу вірити в те, що нам більше подобається.

ФЕЛІНСЬКИЙ