Старий монастир, якому кілька століть, є одним із небагатьох комунальних приміщень Тисмениці, які водночас дуже занедбані та іміджево привабливі. Віддати чи зберегти, залучивши церкву, громаду та бізнес? Як громаді заробляти на комунальному майні та чи стане старий монастир додатковим стимулом для гуртування містян?

Тисмениця – невелике містечко за 20 хвилин їзди від Івано-Франківська. Добратися сюди з обласного центру – не важко, і в цьому і перевага, і проблема Тисмениці.

Робочий день, обід. У центрі Тисмениці – жвавий рух: транспортні та людські потоки перетинаються. Невелика кав’ярня у центрі міста. Підвал, де водночас продають і каву, і сувеніри, де затхлий запах і – жодного відвідувача.

Велопарковка під міською радою. Велосипеди не з найновіших, і їх – просто залишають, не переймаючись крадіями. Простора міськрада, яка більше скидається на ЦНАП, ніж на адмінбудівлю. І юрист, яка не носить з собою телефону та навіть експериментувала, ізолювавшись на місяць від інтернету.

Тисмениця – містечко із давньою історією, одне із найстаріших міст Галичини. Понад століття тому тут була закладена перша в Україні хутрова фабрика, яка виготовляла продукцію для внутрішнього споживача та на експорт. Й зараз Тисмениця відома як місто хутра. Але розвивати інший бізнес у Тисмениці, скидається на те, проблемно.

Створити стратегію

Перелік комунального майна Тисмениці, яке перебуває в оренді, поміщається на друкованому двосторонньому листку. Приблизно третина майна приносить прибуток міському бюджету – майже 6 тис. гривень на місяць. Решта приміщень – у пільговій оренді.

У Тисмениці – всього кілька вільних приміщень, які можна використати з комерційною метою. Зокрема, дві кімнати звільнилися після виселення звідтам прокуратури.

Загалом, у Тисмениці три основні проблеми, які стосуються сфери комунального майна громади.

Перша – відсутність документів на право власності на частину приміщень, які вільними і комерційно привабливими.

«У нас мало вільних приміщень. На два об’єкти зараз виготовляємо документи на право власності», – каже юрист Тисменицької міської ради Вікторія Гарматюк.

Друга проблема – це брак коштів на виготовлення оцінки та інших необхідних документів. Річний бюджет Тисмениці складає близько 12 млн гривень.

«Ми могли б виставити на конкурс два приміщення, але треба зробити їх оцінку. Це може коштувати приблизно 2 тис грн. До кінця року знайти гроші на ці потреби проблемно. Але у бюджеті на наступний рік плануємо передбачити 50 тис. гривень, щоб виготовити документацію на всі комунальні приміщення.  Бо кожен договір купівлі-продажу, договір оренди на довший термін потребує всіх документів. І це нас гальмує», – каже Вікторія Гарматюк.

Для міст із великими бюджетами такі суми можуть видатися мізерними. Для невеликих містечок відсутність коштів означає ще й відсутність ладу у певній сфері. Але, насправді, кошти не є основною перепоною: якщо у міській раді існує стратегія тієї чи іншої сфери, кошти автоматично перестають бути основним гальмівним елементом. Яка зацікавленість у цьому громади?

«Зараз обговорюється питання про створення ОТГ. Щоб іти в ОТГ, кожний населений пункт має навести лад у себе і навчитися заробляти гроші», – каже Вікторія Гарматюк.

Земля і комунальне майно, співпраця з інвесторами та розвиток бізнес-середовища є ключовими можливостями для наповнення місцевих бюджетів.

Третя проблема – це брак зацікавленості у бізнес середовища. І йдеться не тільки про оренду майна, але й про оцінку приміщень. Ця проблема починається з недостатньої комунікації із потенційними орендарями. Типова методика комунікації – це розміщення оголошення у друкованому виданні та на офіційному сайті міської ради.

«Упродовж двох місяців не можемо знайти суб’єктів оціночної діяльності, які б зголосилися оцінити приміщення. Ми навіть телефонували й запрошували до участі у конкурсі. Але безрезультатно, – каже Вікторія Гарматюк.

Бізнес-середовище не поспішає робити ставки на Тисменицю. Можливо, саме близькість до обласного центру є тому причиною. Адже, на позашкільні заняття та навіть на закупи тисменичани їздять до Івано-Франківська.

«Найперше місту треба провести інвентаризацію і напрацювати стратегію у сфері комунального майна, – радить менеджер по роботі з органами місцевого самоврядування системи «Prozorro sale»Олексій Мовчан. – Це робиться для того, щоб знати, чим громада володіє, що – хоче віддати в оренду і для якої діяльності, а яке майно краще продати. Для продажу  оцінка майна не потрібна – лише балансова вартість. Маємо позитивні приклади маленьких міст – Покров, Червоноград, Дрогобич, які здають в оренду і продають своє майно. На сесії міської ради депутати мають затвердити порядок передачі об’єктів комунальної власності в оренду. Вони можуть для оренди використовувати платформу Прозоро. Продажі чи запровадити собі якийсь інший порядок”.

Дієвий трикутник

Стара стоматполіклініка у центрі Тисмениці має розбите скло на дверях. Відтак можна побачити, що лінолеум на підлозі «здувся» (імовірно, через протікання покрівлі). Фарба на дверях та вікнах полупалася, а оголошення свідчить про те, що установа переїхала. Це приміщення можна пропонувати на продаж чи в оренду. Проте, після виготовлення всієї необхідної документації.

Інше приміщення, яке нині перебуває у напівпідвішеному стані, це колишній домініканський монастир, який є чи не найстарішою будівлею у місті. У цьому приміщенні була поліклініка. Ось уже кілька років, як медустанова переїхала. А приміщення – занепадає. Нині воно у занедбаному стані. Міська рада прийняла рішення, яким передала його у користування греко-католицькій громаді церкви Святого Миколая для створення недільної школи.

«У нас була ідея знайти інвесторів для реставрації приміщення. Щоб наша молодь мала де каву випити. Крім того, тут могло б бути чимало активностей: наприклад, є у нас хутрові магазини, які могли б надавати свої каталоги. За кавою покупці могли б переглядати каталоги і вирушати до обраної крамниці. Можна було б реставрувати залу для вінчання; посадити квіти, зробити лавочки – одне слово, облаштувати простір для мешканців міста, місце для зустрічі й обговорень», – каже Вікторія Гарматюк.

«Для таких маленьких громад важко робити щось масштабне – це потребує значних коштів, – каже координатор проекту «Київський діалог» у Львові Станіслав Безушко.

Одним із проектним напрямків «Київського діалогу» є навчальні програми з ревіталізації (реконструкція будівлі зі збереженням історичного вигляду). Однак, у випадку Тисмениці Станіслав Безушко пропонує інший алгоритм.

«Місто може вибудовувати взаємодію із греко-католицькою громадою, яка прийшла як орендар. Можливий варіант: безкоштовна оренда взамін за певні зобов’язання. Скажімо, церква може брати на себе зобов’язання щодо впорядкування тієї чи іншої сфери, створення певного простору чи його частин. А місто, у міру своїх фінансових можливостей, може долучатися до цього проекту, залучати бізнес-середовище, розвивати ідею. Думаю за 3-4 роки громада побачить результат. Бізнес, церква і влада – це добрий формат для якісної співпраці».

Про можливість такої співпраці підтвердив і міський голова Тисмениці Степан Сворак. Він, зокрема, зазначив про те, що церковна громада погодилася взяти на себе певні зобов’язання.

«Думали, щоб створити там музей міста, простір для ГО чи воїнів АТО. Звісно, що це потребуватиме співфінансування із міського бюджету, бо тільки на заміну покрівлі потрібно мінімум 2 млн гривень. Навесні почнемо складати проект на роботи, які потрібно виконати», – каже Степан Сворак.

Загалом, ідеальним варіантом було б спитати у громади, яким саме вона б хотіла бачити громадський простір у своєму місті. Громадське середовище активізує і бізнес, а гуртування навколо спільної справи сприяє довірі громади до влади.

Оксана ПІЛЯНСЬКА

Матеріал підготовлено в рамках проекту IWPR за підтримки МЗС Норвегії.